Справа №  1312/1293/12                              Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.  

Провадження №  22-ц/1390/6402/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська  Л.  Д.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

26 листопада 2012 року     Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                            головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Бойко С.М., Цяцяка Р.П.                                     

при секретарі: Служала А.Ю.

з участю: представника позивача – ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , його представника – ОСОБА_3 ,  

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2012 року,    

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 17 вересня 2012 року відмовлено в задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування

       Рішення суду оскаржило Моторне (транспортне) страхове бюро України.

       В апеляційній скарзі зазначає, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права, при неповно з`ясованих обставинах справи, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Вказує, що на момент ДТП, автомобіль ВАЗ- 21099 д.н.з. НОМЕР_1 належав ОСОБА_2 , тому  МТСБУ звернулось з листом до відповідача з метою врегулювання спору у добровільному порядку. Покликається на те, що лише в судовому засіданні позивач дізнався  про наявність правовідносин між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , а саме шляхом видачі на ім`я ОСОБА_4 генеральної довіреності на керування автомобілем. Звертає увагу суду, що представником МТСБУ було заявлено усне клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 , як можливого винуватця ДТП. Вважає, що МТСБУ має право на відшкодування шкоди в порядку регресу, оскільки   задовольнило заяву потерпілої і виплатило їй відшкодування у розмірі 2691, 70 грн.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь Моторного (транспортного) страхового Бюро України кошти в розмірі 2691 грн. –основного боргу, 336,52 грн. –інфляційних витрат, 162.70 грн. –3% річних, а також витрати МТСБУ на встановлення розміру збитку та збору документів по справі –85 грн., 214,60 грн. судового збору та витрати на правову допомогу у розмірі 100 грн., а всього –4489,82 грн.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

        Відмовляючи у задоволенні позову МТСБУ, районний суд виходив з того, що причетність ОСОБА_2 або  належного йому автомобіля до ДТП, яка сталося 28.04.2007 року, внаслідок якої загинув   ОСОБА_5 , жодним чином не підтверджена, а провадження у кримінальній справі, порушеній по факту цього ДТП, зупинено у зв`язку з невстановленням особи причетної до її скоєння.

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, 28.04.2007 року біля 02 год. по вул. Личаківській –виїзд за місто невстановлений автомобіль вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці.

          Районним судом встановлено, що позивач виплатив ОСОБА_6 2691,70 грн. страхового відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з втратою нею годувальника внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 28.04.2007року, в результаті якої стався наїзд на її сина - пішохода ОСОБА_5 .

        Згідно із ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

       Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода,    завдана    джерелом    підвищеної     небезпеки, відшкодовується  особою,  яка  на  відповідній  правовій  підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє   транспортним   засобом,   механізмом,   іншим  об`єктом, використання,  зберігання або утримання  якого  створює  підвищену небезпеку.

       Частиною 1 ст.1191 ЦК України визначено, що особа,  яка відшкодувала шкоду,  завдану іншою особою, має право  зворотної  вимоги  (регресу)  до  винної  особи  у  розмірі виплаченого  відшкодування,  якщо  інший  розмір  не  встановлений законом.          

         Згідно із п.п.”а” п.41.1 ст. 41  Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”   МТСБУ  за  рахунок  коштів  фонду  захисту  потерпілих відшкодовує шкоду на умовах,  визначених цим Законом,  у  разі  її заподіяння, зокрема,  транспортним  засобом,  власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1  цього  Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.  

       Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у зв`язку з настанням події, передбаченої п.п.”а” п.41.1 ст. 41  Закону України “Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, було здійснено виплату страхового відшкодування потерпілій ОСОБА_6 в розмірі  2691,70 грн., що стверджується платіжним дорученням від 23.04.2009 року №1598.  

      14.01.2010 року позивач звертався до відповідача з листом №360/3-2-06, в якому просив в добровільному порядку компенсувати МТСБУ суму виплаченого страхового відшкодування та понесених витрат.

        Того, що 28.04.2004 року відповідач управляв автомобілем ВАЗ-21099 д.н.з. НОМЕР_1 або цей автомобіль був  причетний до ДТП, позивачем  в порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України на підставі належних та допустимих доказів не доведено.

        Більше того, згідно довіреності від 15.10.2004 року ОСОБА_2 передав цей автомобіль ОСОБА_4 , який будучи допитаним як свідок по кримінальній справі, порушеній по факту ДТП, в якій загинув ОСОБА_5 , підтвердив, що у день ДТП 28.04.2007 року  автомобіль перебував у його володінні.  

Постановою слідчого СЧ СВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області від 29 липня 2009 року досудове слідство у  кримінальній справі, порушеній по факту загибелі ОСОБА_5 зупинено у зв`язку з тим, що не встановлений транспортний засіб та особа, яка керувала ним, що здійснив наїзд на ОСОБА_5 .

Відтак, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

           Твердження апелянта про те, що суд не притягнув до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_4 не вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, оскільки  29.07.2009 року провадження у кримінальній справі, порушеній по факту цього ДТП,    зупинено у зв`язку з невстановленням особи причетної до її скоєння.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для її задоволення немає.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримана процедура розгляду, передбачена ЦПК України, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                          УХВАЛИЛА:

       Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України  відхилити.

       Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 17 вересня 2012 року залишити без змін.

       Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

            Головуючий:

            Судді: