Справа №  33-715/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Мичка Б.Р.  

                                                                                Доповідач:   Яременко  О.  Д.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 листопада 2011 року                                                                                               м. Львів

           Апеляційний суд Львівської області у складі :

           Головуючого –             судді Яременка О.Д.,

           з участю прокурора –  Дячука В.В.,

           скаржника –                  ОСОБА_1 , його захисника –адвоката Отчак Н.Я.,

        розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

                                                      ОСОБА_1 ,

                                                      ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

                                                      громадянина України,                                                           

                                                      проживаючого у

АДРЕСА_1

          на постанову судді Сихівського районного суду м. Львова  від 04 жовтня 2011 року,

       встановив:

Постановою судді Сихівського районного суду м. Львова  від 04 жовтня 2011 року ОСОБА_1  визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-2  КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень.

           ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що працюючи на посаді експерта сектору комплексного дослідження та оцінки транспортних засобів відділу інженерно-технічних економічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області з 07.06.2010р., будучи працівником міліції, маючи спеціальне звання капітана, а отже у відповідності до п.п. «д`п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції`особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тобто будучи суб`єктом відповідальності за корупційні правопорушення, з метою отримання неправомірної вигоди, неправомірно надав перевагу ОСОБА_2 при підготовці до видачі висновку щодо відповідності ідентифікаційних номерів транспортного засобу та реєстраційних документів на належний йому транспортний засіб, а саме, не провівши огляд та дослідження ідентифікаційних номерів транспортного засобу та реєстраційних документів, та одержав за це неправомірну вигоду - кошти в сумі 500грн., чим допустив порушення встановлених п.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції`обмежень щодо використання службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей.

          Так, в середині червня 2011 року до ОСОБА_1 , як експерта сектору комплексного дослідження та оцінки транспортних засобів відділу інженерно-технічних економічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області, звернувся ОСОБА_2 з проханням видати висновок спеціаліста щодо відповідності номерних агрегатів на належному йому автомобілі марки «КАМАЗ», з метою його подальшого зняття з обліку в Дрогобицькому ВРЕР ДАІ та відчуження. ОСОБА_1 , в службові повноваження якого входило, зокрема, огляд та дослідження відповідності ідентифікаційних номерів транспортних засобів та реєстраційних документів, видача актів оцінки транспортних засобів, з метою отримання неправомірної вигоди, повідомив ОСОБА_2 , що лише у випадку сплати йому останнім коштів в сумі 500грн., він надасть йому незаконну перевагу, а саме, не провівши огляд та дослідження відповідності ідентифікаційних номерів транспортного засобу та реєстраційних документів. В подальшому, а саме 15.07.2011р., ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 всі належні документи, в тому числі і документи про сплату всіх обов`язкових платежів. Отримавши документи та усвідомлюючи неправомірність своєї вимоги, а також відсутність законних підстав для видачі ОСОБА_2 висновку за умови не проведення огляду та дослідження відповідності ідентифікаційних номерів транспортного засобу та реєстраційних документів, ОСОБА_1 повторно повідомив, що ОСОБА_2 повинен передати особисто йому ще 500грн. за видачу висновку. Після чого ОСОБА_2 15 липня 2011 року близько 16.00 год. в робочому кабінеті ОСОБА_1 за адресою м. Дрогобич, вул. Трускавецька, 64 в приміщенні Дрогобицького ВРЕВ ДАІ передав а ОСОБА_1 отримав гроші в сумі 500грн. за видачу висновку щодо відповідності ідентифікаційних номерів транспортних засобів та реєстраційних документів на належному ОСОБА_2 автомобілі марки «КАМАЗ». Отримавши від ОСОБА_2 кошти в сумі 500грн.,     ОСОБА_1 був затриманий працівниками УСБУ у Львівській області.

На постанову судді Омелян П.І. подав апеляційну скаргу, в якій вважає постанову незаконною, винесеною без повного з`ясування всіх обставин справи та такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Стверджує, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.172-2 ч.1 КУпАП і при розгляді справи судом не отримано жодних доказів, які б вказували про скоєння ним даного правопорушення. Покликається на те, що жодних коштів у ОСОБА_2 він не вимагав та жодних документів йому не видавав, а працівниками УСБУ була здійснена провокація хабара відносно нього. При цьому пояснює, що руки в нього світилися від ультрафіолетового світла не через те, що він взяв кошти, а через те, що він працює з хімічними речовинами. Щодо явки з повинною, то така написана ним під тиском працівників УСБУ, під їхню диктовку.  Крім цього  вказує, що судом не звернуто уваги на розбіжності в поясненнях працівника СБУ, заявника, понятих, працівників ВРЕР ДАЇ, а також не взяті до уваги покази свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . При цьому скаржник вказує, що свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні від пояснень, даних працівникам СБУ, відмовилась та повідомила, що пояснення про те, що бачила факт передачі коштів писала під диктовку працівника СБУ. Свідок ОСОБА_4 повідомив про те, що 15.07.2011 року на території Дрогобицького ВРЕР ДАЇ бачив приблизно в 11 годині заявника ОСОБА_2 та двох працівників СБУ, що також є підтвердженням фальсифікації зібраних даних. На підставі наведеного просить постанову суду скасувати а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 подав доповнення до апеляційної скарги, в яких вказує, що в матеріалах справи є розбіжності в поясненнях працівника СБУ, заявника, понятих, працівників ДАІ, були порушені права ОСОБА_1 , допущена фальсифікація зібраних даних, протокол про адміністративне правопорушення містить помилку в зазначенні місця проживання ОСОБА_1 . Покликаючись на це, просить повернути справу в Управління СБУ у Львівській області на доопрацювання.

 Заслухавши в судовому засіданні пояснення ОСОБА_1 та його захисника на підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечив проти поданої апеляційної скарги та просив залишити постанову без зміни, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 ,  перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

    Висновок судді про вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-2 ч.1 КУпАП є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

          Цей висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених в судовому засіданні доказів, яким суддя дав належну оцінку й навів у постанові, а саме : даними протоколу про адміністративне правопорушення №14 від 29 липня 2011року, складеним щодо ОСОБА_1 (а.с.2-4), даними явки з повинною від 15.07.2011р., власноручно написаною ОСОБА_1 ,  де він зізнається у вчиненні інкримінованого правопорушення

(а.с.26, 27), даними протоколу огляду та помічення грошових коштів від 15 липня 2011 року - п`яти купюр номіналом 100 гривень спецхімречовиною „Промінь-1" та вручених ОСОБА_2 для підтвердження даних про вимагання та отримання хабара працівником НДЕКЦ ОСОБА_1 (а.с.7-9) , даними протоколу огляду місця події від 15 липня 2011 року, з якого вбачається, що при затриманні ОСОБА_1 було зроблено змиви з обох рук, виявлено та вилучено помічені грошові кошти (а.с.15-17), поясненнями  свідка ОСОБА_2 , поясненнями свідка оперуповноваженого СП БКОЗ УСБУ у Львівській області ОСОБА_5 , показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,  письмовими поясненнями спеціаліста лабораторії НДЕКЦ ОСОБА_4 від 15 липня 2011 року, який зазначив, що був присутній при проведенні огляду місця події та вилученні працівниками СБУ у ОСОБА_1 грошей (а.с.21,22), письмовими поясненнями ОСОБА_8 від 15 липня 2011 року, який зазначив, що був присутній при проведенні огляду місця події та вилученні працівниками СБУ у ОСОБА_1 грошей, які світилися жовтим кольором (а.с.23,24), письмовими поясненнями оператора комп`ютерного набору НДЕКЦ ОСОБА_3 , яка зазначила, що бачила, як ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 невідому їй суму коштів, після чого останній дав їй документи для оформлення висновку спеціаліста, який так і не був оформлений, оскільки в приміщення кабінету зайшли працівники СБУ (а.с.25, 33,34).

          Наведені вище докази, яким суддя відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП  дав належну оцінку й навів у постанові,  підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

          На думку апеляційного суду суддя суду першої інстанції правильно не взяв до уваги покази свідка ОСОБА_3 , дані нею в судовому засіданні,   згідно яких,  вона не бачила  як ОСОБА_2 передавав ОСОБА_1 грошові кошти, оскільки щось друкувала на комп`ютері, а первинні пояснення давала під психологічним тиском. При цьому суд прийшов до правильного висновку, що остання є співробітником ОСОБА_1 , до правоохоронних органів про вчинення на неї психологічного тиску жодних скарг не писала, її покази, дані в суді, спростовуються показами інших учасників процесу, її первинними письмовими поясненнями та іншими матеріалами справи.

          Щодо покликань ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що явку з повинною він писав під психологічним тиском працівників УСБУ, під їхню диктовку, то такі його твердження судом першої інстанції належним чином перевірялись та не знайшли свого підтвердження і були правильно розцінені судом як спосіб уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене.      

          На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суддею Сихівського районного суду в судовому засіданні вірно встановлено фактичні обставини справи, та правильно їх викладено в постанові від 04 жовтня 2011 року . Дії ОСОБА_1  вірно кваліфіковано за  ч.1 ст. 172-2 КУпАП, так як він вчинив порушення встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з одержанням за це вигоди у розмірі, що не перевищує п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а стягнення у вигляді штрафу,  накладене на нього з дотриманням вимог ст.  33 КУпАП,  відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі порушника, ступеню його вини, іншим обставинам справи, що впливають на вид стягнення.

          Покликання  в апеляційній скарзі на порушення вимог процесуального та матеріального права  при розгляді справи судом першої інстанції, які могли  вплинути на остаточне рішення по справі, нічим не обґрунтовані і свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи не знайшли.

Апеляційний суд при розгляді апеляційної скарги приходить до висновку, що оскаржувана  постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою, а тому підстав для її скасування чи зміни або повернення справи органу, який склав протокол, немає.

В зв`язку з наведеним апеляційний суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1  в задоволенні його апеляційної скарги а рішення суду першої інстанції щодо нього залишити без зміни.

Керуючись  ст. 294  КУпАП, апеляційний суд,

                                             постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення а постанову судді Сихівського районного суду м. Львова від 04 жовтня 2011 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-2  КУпАП залишити без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: