Справа №  22-ц-1704/11                                        Головуючий у 1 інстанції: Свірідова В. В.  

                                                                      Доповідач в 2-й інстанції:   Зверхановська  Л.  Д.  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                            головуючого: Зверхановської Л.Д.

суддів: Петрички П.Ф., Бойко С.М.

при секретарі: Глинському О.А.

з участю: позивача ОСОБА_1 , представника відповідача – ОСОБА_2 ,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства „Львівське АТП-14630” на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 листопада 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 12 листопада 2010 року задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ „Львівське АТП-14630”, з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, ЗАТ „Страхова компанія „Гарантія”, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ВАТ „Львівське АТП-14630” в користь ОСОБА_1 кошти за заподіяну шкоду в сумі 11 601, 83 грн. та судові витрати у справі: судовий збір в сумі 116 грн. та 120 грн. витрат на судово-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

Рішення суду оскаржило ВАТ „Львівське АТП-14630”. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим, судом неповністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи.  Так, вважає, що суд повинен був залучити до участі у справі в якості співвідповідача ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”. Вказує, що судом не досліджено, яку саме суму отримав позивач від ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, так як прийняв до уваги звіт Ощадбанку про стан рахунку позивача за період з 26 березня по 26 квітня 2010 року, хоча інші кошти від цієї страхової компанії ОСОБА_1 міг отримати і після  26.04.2010 року, однак інформації про це судом від ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія” не отримано. Крім того, зазначає, що судом не встановлено дійсного розміру шкоди, заподіяної позивачу, так як позивачем не надано висновку товарознавчої експертизи про пошкодження, які були завдані його автомобілю, який, за його словами, знаходиться у ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”.  

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.

          Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає даним вимогам.

Згідно із ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Частиною 1 ст.1172 ЦК України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових(службових) обов`язків.

Суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач повинен відшкодовувати заподіяну позивачу шкоду, оскільки вина ОСОБА_3 , який з 23.07.2009 року перебував у трудових відносинах із ВАТ „Львівське АТП-14630”, у порушенні 24.12.2009 року Правил дорожнього руху та спричинення ДТП з участю автомобіля   ОСОБА_1 доведена постановою  Сихівського районного суду м. Львова від 26.01.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності по ст.124 КУпАП.

 Проте, колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду щодо розміру майнової шкоди, заподіяної позивачу, є помилковим, оскільки не підтверджений належними доказами.

Згідно тверджень позивача, належний йому автомобіль «Ауді`д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 24.12.2009 року був застрахований, проте судом не встановлено, у якій саме страховій компанії це було здійснено, оскільки до участі у справі притягнута ЗАТ „Страхова компанія „Гарантія”, а згідно матеріалів адміністративної справи №3-116/2010 таке страхування було здійснено страховою компанією ЗАТ «Міська страхова компанія»(а.с.2), яка до участі у справі не притягнута.

Крім того, ОСОБА_1 не подав суду доказів того, чи звертався він у страхову компанію, у якій був застрахований його автомобіль, за отриманням страхового відшкодування, чи отримав його і у якому розмірі, а суд не перевірив даних обставин.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 згаданого закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, з врахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленого законодавством.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що автомобіль відповідача БАЗ д.н.з. НОМЕР_2 було застраховано у  ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”  і вона виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 4796,17 грн.

Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь –які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Проте, колегія суддів вважає, що належними доказами та обставина, що ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія” виплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 4796.17 грн. не підтверджена, оскільки звіт про стан  карткового рахунку ОСОБА_1 , який знаходиться на а.с. 44, у якому  гачечками відмічено три суми, розмір яких в загальному становить 4796,17 грн., належним доказом бути не може, оскільки ця виписка не є офіційним документом(не завірена печаткою, без підпису відповідальних осіб тощо), з неї не видно, хто перерахував ці кошти на рахунок позивача і не відоме їх цільове призначення.

Визначаючи розмір заподіяної ОСОБА_1 майнової шкоди, місцевий суд визначив її  у розмірі 16198 грн., виходячи із  видаткової накладної на автозапчастини на суму 8398 грн. та з акту виконаних робіт по ремонту автомобіля  на суму 7800 грн.

Проте, судом не встановлено, які саме технічні пошкодження отримав автомобіль позивача 24.12.2009 року, ОСОБА_1 не подано доказів того, що ремонт належного йому автомобіля проводився лише з приводу пошкоджень отриманих 24.12.2009 року,не встановлено, який процент зносу цього автомобіля, так як  випущений він у 1988 році(а.с.13).

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що  доводи позивача про заподіяння йому  майнової шкоди та її розмір ним на підставі належних і допустимих доказів не доведені, що є його обов`язком відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, а тому  рішення суду  підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.  

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                                                           ВИРІШИЛА:

        Апеляційну скаргу  Відкритого акціонерного товариства „Львівське АТП-14630” задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 12 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Львівське АТП-14630”, з участю третіх осіб: ОСОБА_3 , ЗАТ „Українська екологічна страхова компанія”, ЗАТ „Страхова компанія „Гарантія”, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити за недоведеністю.             

       Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

            Головуючий :

            Судді: