Справа № 1328/9351/12 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11/783/291/13 Доповідач : ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2013 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого: ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю прокурора - ОСОБА_5

засудженого - ОСОБА_6

захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7

потерпілого - ОСОБА_8

захисника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляцію потерпілого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 грудня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Львові, громадянина України, українця, не одруженого, із середньою спеціальною освітою, раніше не судимого, працюючого у ЛКП «Збоїща-408» двірником, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-

визнано винним та засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та призначенням покарання з випробуванням, з іспитовим строком - 2 ( два ) роки та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу залишено без змін - підписку про невиїзд.

Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.

Вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним та засуджений за те, що він, 31 жовтня 2012 року, приблизно о 02.40 год., перебуваючи на АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, що виник раптово, шляхом розбиття каменем скла вітрини торгового кіоску, який належить на праві приватної власності потерпілому ОСОБА_8 , проник всередину приміщення даного кіоску, звідки таємно викрав гроші в сумі 3600 грн. та картки поповнення рахунку мобільних операторів «Київстар-40» в кількості 18 карток, вартістю по 41 грн. 50 коп. за картку, «Київстар-100» в кількості 3 картки, вартістю по 101.50 грн. за картку, «МТС» 4 штуки, номіналом 40, вартістю по 42 грн. за картку, «Лайф-10» в кількості 10 штук, вартістю по 11 грн. за картку, «Лайф-25» в кількості 7 штук, вартістю 26,50 грн. за картку, «Лайф-40» в кількості 7 штук, вартістю 42 грн. за картку, «Лайф-50» в кількості 4 штуки, вартістю 52 грн. за картку, «Укртелеком-35» в кількості 3 штуки, вартістю 36 грн. за картку, «Укртелеком-65» в кількості 2 штуки, вартістю 66 грн. за картку, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 5857 грн.

У поданій апеляції потерпілий ОСОБА_8 , не погоджуючись із вироком районного суду, вважає його незаконним та необґрунтованим, таким, що підлягає скасуванню. При цьому, покликається на те, що, з його точки зору, судом при постановленні вироку допущено істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки, всупереч вимог ст.324 КПК України, при постановленні вказаного вироку не вирішені питання, чи підлягає задоволенню цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому. Вказує апелянт і на те, що при постановленні вироку, на його думку, судом допущено і неправильне застосування кримінального закону, яке полягає у тому, що безпідставно та необгрнутовано, без жодного покликання на норми закону, районний суд при призначенні покарання засудженому ОСОБА_6 застосував відносно нього вимоги ст.75 КК України, хоча санкція ч.3 ст.185 КК України передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років, а згідно вимог ст.75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується, якщо санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років. Просить вирок суду скасувати і повернути справу на новий судовий розгляд в суд 1-ї інстанції.

Заслухавши доповідача, позицію потерпілого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , які апеляцію потерпілого ОСОБА_8 підтримали повністю, просять задоволити її у повному об`ємі, думку засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які апеляцію заперечили, просять у її задоволенні відмовити, виступ прокурора, який вважає вирок суду 1-ї інстанції законним і обґрунтованим, клопоче про залишення його без змін, а апеляцію потерпілого ОСОБА_8 - без задоволення, вивчивши матеріали кримінальної справи та проаналізувавши доводи поданої апеляції, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.

Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.28 КПК України ( в ред. 1960р.) особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при провадженні в кримінальній справі пред`явити до обвинуваченого або до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з кримінальною справою.

Цивільний позов може бути пред`явлений як під час досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду справи, але до початку судового слідства.

Як свідчать матеріали даної кримінальної справи, а також виступ потерпілого ОСОБА_8 у засіданні апеляційної інстанції, він цивільного позову до засудженого ОСОБА_6 ні у ході досудового слідства, ні у ході судового слідства не подавав.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, 31 жовтня 2012 року, приблизно о 02.40 год., перебуваючи на АДРЕСА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, що виник раптово, шляхом розбиття каменем скла вітрини торгового кіоску, який належить на праві приватної власності потерпілому ОСОБА_8 , проник в середину приміщення даного кіоску, звідки таємно викрав гроші в сумі 3600 грн. та картки поповнення рахунку мобільних операторів «Київстар-40» в кількості 18 карток, вартістю по 41 грн. 50 коп. за картку, «Київстар-100» в кількості 3 картки, вартістю по 101.50 грн. за картку, «МТС» 4 штуки, номіналом 40, вартістю по 42 грн. за картку, «Лайф-10» в кількості 10 штук, вартістю по 11 грн. за картку, «Лайф-25» в кількості 7 штук, вартістю 26,50 грн. за картку, «Лайф-40» в кількості 7 штук, вартістю 42 грн. за картку, «Лайф-50» в кількості 4 штуки, вартістю 52 грн. за картку, «Укртелеком-35» в кількості 3 штуки, вартістю 36 грн. за картку, «Укртелеком-65» в кількості 2 штуки, вартістю 66 грн. за картку, чим завдав матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 5857 грн. та кваліфіковано його дії за ч.3 ст.185 КК України.

Правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 за вказаною нормою КК України та доведеність вини ніким із учасників судового розгляду не оспорюється.

Згідно ч.4 ст.28 КПК України ( в ред. 1960р.), особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальній справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

З уваги на викладене, оскільки потерпілий ОСОБА_8 не пред`явив цивільного позову до засудженого ОСОБА_6 ні у ході досудового, ні судового слідства, він має право заявити такий в порядку цивільного судочинства, як особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину.

Тому доводи апеляції потерпілого ОСОБА_8 про допущені районним судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону у наведеній вище частині суперечать вимогам закону та до задоволення, на переконання Колегії Суддів, не підлягають.

Щодо невірного, на думку апелянта, виконання районним судом вимог закону у контексті застосування відносно засудженого ОСОБА_6 вимог ст.75 КК України при призначенні покарання, Колегія Суддів вважає за необхідне вказати на наступне.

Згідно із позицією потерпілого ОСОБА_8 , заявленою ним у ході розгляду справи районним судом, останній просив засудженого ОСОБА_6 суворо не карати (а.с.192).

Прокурор у ході судових дебатів, обґрунтовуючи процесуальну позицію з приводу призначення засудженому ОСОБА_6 покарання за вчинене ним суспільно-небезпечне діяння, вказав на те, що із урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, його наслідків, особи винного, який раніше не судимий, працює, його щирого розкаяння, часткового визнання своєї вини, позитивної характеристики за місцем проживання, пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, просив призначити ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.185 КК України у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням вимог ст.ст.75, 76 КК України (а.с.192).

Санкцією ч.3 ст.185 КК України передбачено призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Зміст норми ст.75 КК України вказує на те, що у випадку, якщо суд при призначенні покарання, зокрема, позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Суд 1-ї інстанції, виконавши вимоги, покладені на нього законом, призначив засудженому ОСОБА_6 покарання за ч.3 ст.185 КК України, із урахуванням передбачених чинним КК України обставин - у межах санкції ч.3 ст.185 КК України - у вигляді позбавлення волі та на підставі норм ст.75 КК України дійшов до вірного висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки і покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Саме таке покарання, на переконання Колегії Суддів, буде необхідним і достатнім для виправлення засудженого ОСОБА_6 та попередження вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи наведене, Колегія Суддів вважає, що доводи апеляції потерпілого ОСОБА_8 правильних висновків суду не спростовують.

Вирок районного суду відповідає вимогам закону.

Підстав для його скасування Колегія Суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 362; 366; 367; 372; 373 КПК України ( в ред.1960 року), Колегія Суддів,-

у х в а л и л а:

апеляцію потерпілого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 грудня 2012 року відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України - залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м.Львова від 21 грудня 2012 року відносно ОСОБА_6 за ч.3 ст.185 КК України - без змін.

Ухвала виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

С у д д і:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4