Справа №  1328/2-577/11                              Головуючий у 1 інстанції: Малех І.Б.  

Провадження №  22-ц/1390/2577/12           Доповідач в 2-й інстанції:   Бермес  І.  В.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

08 травня 2012 року     колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

                                 Головуючого- Бермеса І.В.

                                суддів:  Шандри М.М., Шумської Н.Л.,

                                 при секретарі: Гордій У.М.,

                                     з участю ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2  на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від  10 листопада 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк`до ОСОБА_2 , ОСОБА_3   про  дострокове   стягнення   заборгованості   за  кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк`про визнання кредитного договору, договору поруки, договору іпотеки недійсними, -

                                                                        встановила:

       Оскаржуваним рішенням суду первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Ерсте Банк`про визнання кредитною договору, договору поруки, договору іпотеки недійсними - відмовлено.

       Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк`заборгованість за кредитним говором в сумі 124 858, 38 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 987 504, 93 грн., 1700 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 989 324  грн. 93 коп.

       Дане рішення оскаржив відповідач ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що суд таки не з`ясував та не вирішив, що заявлено спір про зобов`язання у іноземній валюті, що суперечить статті 524 ЦК України.

Враховуючи юридичні статуси з одного боку Конституції України, Цивільного кодексу та Госпо дарського кодексу, які забороняють виражати і виконувати зобов`язання в іноземній валюті, і з іншого боку Декрету, який дає право через ліцензування (отримання індивідувальних ліцензій) НБУ здійснює відносини щодо зобов`язань та виконання зобов`язань між особами резидентами в іноземній валюті, - зі стовідсотковою впевненістю можна констатувати, що відповідно до норм права повинні застосовуватися Конституція, Цивільний кодекс і Господарський кодекс. Декрет застосуванню не підлягає, як такий, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили. Тобто, юридична норма Декрету про право НБУ видавати ліцензії незаконна.

Використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесення в кредитний договір пункт, що значно погіршує становища позичальника, як споживача порівняно з банком в разі настання певних подій, що дає право для позичальника відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суб`єкт підприємницької діяльності, що надає послуги, не повинен включати у договори із споживачем умови, які є неспра ведливими.

       Банк, надаючи кредит строком на 10 (десять) років, повинен був відобразити валютні ризики в договорі та сукупну вартість кредиту, чого зроблено не було і фактично, всі валютні ризики було покладено на позичальника та ціна договору змінилась, відсутність даного пункту або окремого додатку затруднює можливість виконання даного договору на умовах, які були на час підписання договору і суперечить п.2 ст. 11, п.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», в якому зазначено: «2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.»Фактично підписувався договір на одних умовах, а виконувався вже на інших, що є неприпустимим.

       Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задоволити його зустрічні позовні вимоги.

        Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 , пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та  доводи скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

         Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу  і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

         Статтями 10, 60 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін і, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

       З матеріалів справи вбачається, що 11.11.2011року позивач ПАТ "Ерсте Банк" звернувся із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором.

      В обґрунтування вимог зазначав, що з відповідачем ОСОБА_2 04.06.2008р. було укладено кредитний договір №014/3530/2/16943, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 110 000,00 дол. США зі строком користування кредитними коштами до 03 червня 2020 року із сплатою 12,5 % річних для придбання нерухомості. Також 04 червня 2008 року з ОСОБА_3 було укладено договір поруки №014/3530/2/16943 для забезпечення повернення кредитних коштів згідно кредитного договору з фізичною особою  №014/3530/2/16943 від 04.06.2008року.

Крім цього, в забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_2 передано банку в іпотеку, відповідно до договору іпотеки №014/3530/2/16943, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. 04.06.2008р. за №3986, - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 102,5 кв. м., до квартири належить комора в підвалі площею 1,2 кв. м. Дана квартира належать ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Кулиняком І.Я. 04.06.2008 року в реєстрі за №3975. Право власності на дану квартиру зареєстроване в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки`згідно витягу від 10.06.2008 року, номер витягу 19132937.

Однак, погашення заборгованості по кредиту відповідачем не здійснюється в добровільному порядку та станом на 18.10.2010 року заборгованість перед банком становить 124 858,38 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 987 504, 93 грн., яку позивач просив стягнути з відповідачів, а також сплачені судові витрати.

04.02.2011 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Ерсте Банк`про визнання   кредитного   договору,   договору   поруки,   договору   іпотеки   недійсними.

        В обґрунтування вимог зазначав, що банком порушені загальні правила складання договорів у валюті, зокрема п. 1.11 кредитного договору   передбачено видачу кредиту в сумі 110 000 дол. США без вказання грошового еквіваленту. Хоча відповідно до чинного законодавства єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території країни є гривня. Також у договорі не вказано форс-мажорні обставини, що можуть суттєво пливати на умови його виконання, що має місце в даному випадку. Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного   договору   є   підставою   для   визнання   його   недійсним. Недійсність   основного зобов`язання вимоги   спричиняє   недійсність   правочину,   щодо   його   забезпечення,   якщо   інше не встановлено цим кодексом. Просив   визнати недійсними договори.

     Встановлено, що ОСОБА_2 погашення заборгованості по кредиту не здійснює в добровільному порядку та станом на 18.10.2010 року заборгованість перед банком становить 124 858,38 доларів США, що в гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ становить 987 504, 93 грн.

      Суд також встановив, що ОСОБА_2 в зустрічному позові посилався  на  те,  що   кредитний   договір укладений між ним і ПАТ «Ерсте Банк`не відповідає  вимогам чинного законодавства, а отже має бути визнаний недійсним, оскільки укладений в іноземній валюті - доларах США.

      Суд вірно не прийняв до уваги ці покликання, вказавши, що відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

       Встановлено, що ПАТ «Ерсте Банк`уклав договори на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.109 -112 ).

       Суд вказав, що відповідно до статті 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»- операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього ж Декрету. Згідно до пункту 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене постановою Правління НБУ N 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 року за N 730/5921), за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу. З наведеного вище вбачається, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

        Такі висновки суду відповідають положенням п. 10 постанови  Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» про те, що банк як  фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків`є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті  (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

З цих підстав не заслуговують на увагу покликання апелянта на те, що Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю`застосуванню не підлягає, як такий, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили і юридична норма Декрету про право НБУ видавати ліцензії незаконна.

      Апелянт також вказує, що банк, надаючи кредит строком на 10 (десять) років, повинен був відобразити валютні ризики в договорі та сукупну вартість кредиту, чого зроблено не було і фактично, всі валютні ризики було покладено на позичальника та ціна договору змінилась, відсутність даного пункту або окремого додатку затруднює можливість виконання даного договору на умовах, які були на час підписання договору і суперечить п.2 ст. 11, п.2 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

       Апелянт також вказує, що фактично підписувався договір на одних умовах, а виконувався вже на інших, що є неприпустимим.

        Однак ці покликання є безпідставні, т.я. не встановлено, що в момент укладення договору банк не повідомив ОСОБА_2 про валютні ризики.  

       Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин`саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору, й позичальник при належній завбачливості міг виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

      При таких обставинах первісний позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

      Отже, висновки суду відповідають обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для скасування його рішення немає.

        Доводи апелянта не спростовують висновків суду, такі не ґрунтуються на законі спростовуються вищенаведеним.    

   Керуючись ч.1 п. 1 ст.307, ст. 308, ч.1 п.1 ст.314,  ст.315, ст. 317  ЦПК України, колегія суддів,

                                                                     у х в а л и л а :

        Апеляційну скаргу    ОСОБА_2   - відхилити.

        Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2011 року  -  залишити без зміни.

   Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  протягом двадцяти днів.

          Головуючий :                                                                 Бермес І.В.

         Судді:                                                                                             Шандра М.М.

                                                                                                      Шумська Н.Л.