ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 344/17725/23

провадження № 51-1664км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисників ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисниці ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_9 на вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023091010002130, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця c. Дитятина Івано-Франківського району Івано-Франківської області та жителя АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області 20 листопада 2023 року:

- визнав винуватим та засудив ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 187 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна;

- стягнув на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз, скасував накладений на майно арешт та вирішив питання про долю речових доказів.

Цим же вироком визнано винуватим та засуджено ОСОБА_6 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржені.

Місцевий суд встановив, що 01 липня 2023 року близько 12:30 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 проникли до квартири потерпілого ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_2 , де перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у період дії на території України воєнного стану застосували насильство, що є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого у момент заподіяння, завдавши легких і середньої тяжкості тілесних ушкоджень, та заволоділи мобільним телефоном і годинником ОСОБА_10 , чим спричинили йому матеріальну шкоду на загальну суму 1 136 грн.

2. Івано-Франківський апеляційний суд 20 лютого 2024 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_9 покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким призначив засудженому покарання за ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Цим же вироком ОСОБА_6 також призначено покарання за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 70 КК .

У решті вирок залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

3. У касаційній скарзі захисниця заявила вимогу про пом`якшення підзахисному покарання, зазначивши, що правильним є рішення, ухвалене судом першої інстанції.

4. На обґрунтування своєї вимоги зазначає, що призначене ОСОБА_9 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного внаслідок суворості; апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки, призначаючи покарання, за наявності до того підстав ( ОСОБА_9 вчинив лише один епізод злочину, щиро покаявся, відсутні претензії з боку потерпілого) не застосував положення ст. 69 КК; покарання є занадто суворим, оскільки злочин не є співмірним з розміром покарання, призначеного ОСОБА_9 .

Позиції учасників судового провадження

5. Захисниця ОСОБА_8 , захисникОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу захисниці та просили її задовольнити.

6. Прокурор вважав, що касаційна скарга сторони захисту задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_9 має бути залишений без зміни.

Мотиви Суду

7. Згідно зі ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

8. За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

9. Висновку судових інстанцій щодо доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину та правильність кваліфікації його дій захисниця у касаційній скарзі не оспорює.

10. Що стосується покарання, то колегія суддів зазначає таке.

11. Метою покарання є виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними та іншими особами нових кримінальних правопорушень (ст. 50 КК).

12. Статтею 65 КК регламентовано, що суд призначає покарання у межах, установлених санкціями частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК з урахуванням ступеня тяжкості кримінальних правопорушень, даних про особу винного та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

13. Апеляційний суд зазначених вимог закону дотримався.

14. Обираючи ОСОБА_9 захід примусу, апеляційний суд врахував, що злочин є особливо тяжким, особу винного, який неодружений та негативно ставиться до вчиненого ним діяння. Також зважив на обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття винного та повне визнання ним вини, і обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.

15. Статтею 69 КК передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого, виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.

16. У кожному випадку застосування статті 69 КК суд зобов`язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання.

17. Крім того, зазначені обставини мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими чинниками, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

18. Отже апеляційний суд, вважаючи переконливими доводи апеляційної скарги прокурора, дійшов висновку, що місцевий суд не навів достатніх мотивів яким чином обставини, які пом`якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та перебувають у такому співвідношенні, що є підстави стверджувати про доцільність призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК.

19. Апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокурора та призначив ОСОБА_9 покарання в мінімальних межах санкції ч. 4 ст. 187 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

20. Колегія суддів вважає, що за обставин конкретного злочину, під час вчинення якого мало місце посягання на життя та здоров`я потерпілого, заволодіння його майном, а також з урахуванням даних про особу винного, який негативно ставиться до вчиненого ним протиправного діяння, повністю визнав вину та щиро розкаявся у вчиненому, неодружений, апеляційний суд правильно призначив мінімальне покарання, передбачене в санкції ч. 4 ст. 187 КК, та не вбачав підстав для залишення вироку місцевого суду без змін.

21. Посилання захисниці на неврахування апеляційним судом повного визнання ОСОБА_9 вини у вчиненому, його щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, обставинами, які пом`якшують покарання, колегія суддів вважає безпідставними.

22. Під час досудового розслідування не було встановлено активного сприяння розкриттю злочину як обставини, яка пом`якшує покарання. Такі обставини як щире каяття та повне визнання вини були встановлені під час судового розгляду і повною мірою враховані судом апеляційної інстанції, як і обставини вчинення злочину.

23. Окрім іншого, захисниця вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував таку обставину, як відсутність претензій з боку потерпілого. На противагу її доводам слід зазначити, що обставиною, яка пом`якшує покарання, у розумінні ст. 66 КК є добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди. Відсутність претензій до засудженого з боку потерпілого не є такою обставиною.

24. Неприйнятними є доводи сторони захисту про те, що суд апеляційної неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не призначив в порядку ст. 69 КК ОСОБА_9 покарання, що є нижчим від найнижчої межі.

25. Суд апеляційної інстанції, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора, належним чином обґрунтував неможливість застосування ст. 69 КК.

26. Колегія суддів дійшла висновку про те, що покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 4 ст. 187 КК призначено ОСОБА_9 відповідно до вимог статті 65 КК та є справедливим і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

27. Враховані судом обставини, які пом`якшують покарання, колегія суддів не вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення. Відтак призначення ОСОБА_9 покарання без застосування ст. 69 КК є обґрунтованим.

28. Водночас слід зазначити, що застосування ст. 69 КК під час призначення покарання є дискреційним повноваженням суду.

29. Відтак судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а посилання захисниці на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого - неспроможними. Тому касаційну скаргу захисниці слід залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.

30. Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням приписів статей 404, 405 КПК, а вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 420, 370 КПК.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Вирок Івано-Франківського апеляційного суду від 26 грудня 2023 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисниці ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3