ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/16328/24

Провадження № 33/4820/528/24

Суддя Хмельницького апеляційного суду Матущак М.С., за участю секретаря судового засідання Бачук К.О., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Марцоня В.Б., представника потерпілого - адвоката Хом`яка О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Марцоня В.Б. на постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2024 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , працює водієм «Юнік Трейд»,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з нього на користь держави 605 грн 60 коп судового збору.

За постановою суду, 29 травня 2024 року, приблизно о 17 год 13 хв водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. С. Бандери, біля будинку №48, м. Хмельницького. У порушення вимог п.2.3(б), п.12.1, п.18.1 Правил дорожнього руху України, він не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, на дорозі, яка має по дві смуги для руху в одному напрямку, не вибрав безпечної швидкості руху, рухаючись в крайній правій смузі, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» та дорожніми знаками 5.38.1 «Пішохідний перехід», не зменшив швидкість і не надав перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_2 , який рухався на велосипеді марки «BMX» зліва направо відносно руху автомобіля «Skoda Fabia», д.н.з. НОМЕР_1 , та здійснив наїзд на нього.

Унаслідок ДТП автомобіль і велосипед отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_2 - легкі тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Марцонь В.Б. просив поновити строк на апеляційне оскарження, постанову Хмельницького міськрайонного суду від 28 червня 2024 скасувати та постановити нову, якою провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 отримав постанову поштою 12 липня 2024 року, отже строк оскарження постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області пропущено з поважних причин.

Уважав, що вказана постанова є незаконною та прийнята з порушенням норм матеріального права, що полягає у неповному з`ясуванні всіх обставин справи.

Зазначав, що ст.124 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Однак, жодного майна пошкоджено не було, матеріальний склад, передбачений ст.124 КУпАП відсутній, та судом таких доказів не здобуто.

Зауважував, що ОСОБА_2 малолітня дитина, а тому відповідно до вимог закону його батьки та дід з бабою не повинні були відпускати його їздити на велосипеді по проїжджій частині вулиці.

За змістом п.1.10 ПДР учасник дорожнього руху - особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії; - водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі, велосипед - транспортний засіб, крім крісел колісних, що приводиться в рух мускульною силою людини, яка знаходиться на ньому; велосипедист - особа, яка керує велосипедом.

Відповідно до Правил дорожнього руху, чинних на момент ДТП велосипедист, що рухається проїзною частиною, є повноправним учасником дорожнього руху. Він, відповідно, зобов`язаний знати і дотримуватися прав дорожнього руху.

Велосипедистам не можна перетинати дорогу по пішохідному переходу, так само як і розвертатися на пішохідному переході. У цьому випадку потрібно злізти з велосипеда й перейти дорогу як пішохід, якому згідно підпункту б) п.4.14 Правил забороняється раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, адже в такому разі водій може не встигнути відреагувати на раптову зміну обстановки.

Отже, ОСОБА_1 мав легітимні очікування на виконання велосипедистом вимог п.п. 1.10, 6.1, 6.5, 6.6, 6.7 Правил дорожнього руху України, а тому підстав для виконання ним обов`язку, передбаченого п.18.3 ПДР України, не настало.

Зрештою, велосипедист є повноправним учасником дорожнього руху, тому повинен чітко дотримуватись Правил дорожнього руху, отож, саме порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху і стало причиною зіткнення з автомобілем.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши захисника Марцоня В.Б. на підтримання апеляційної скарги з викладених у ній мотивів; заперечення представника потерпілого - адвоката Хом`яка О.М. проти поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку про таке.

Оскільки оскаржувана постанова не була отримана апелянтом вчасно, участі на проголошенні повного судового рішення він не брав, уважаю, що строк на її оскарження був пропущений з поважних причин за зазначених у апеляційній скарзі обставин та підлягає поновленню.

Згідно з вимогами ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від установленого прийняти мотивоване законне рішення.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Доказами відповідно до ст.251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Апеляційний суд оцінює сукупність доказів з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, що дають підстави для прийняття відповідного судового рішення.

Правила Дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України - п.п.1.1.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими - п.п.1.3.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.2.3 (б), п.12.1 та п.18.1 Правил дорожнього руху України. Тому розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи в межах порушення вимог п.2.3 (б), п.12.1 та 18.1 Правил дорожнього руху України, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

За правилами п.2.3 б Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Згідно із п.12.1 Правил дорожнього руху України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п.18.1 Правил дорожнього руху України водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Згідно з п.18.4 Правил дорожнього руху України якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух, лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Приходжу до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджена сукупністю доказів, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення від 03 червня 2024 року серії ААД №707263, яким зафіксовано обставини ДТП, що відбулась 29 травня 2024 року о 17 год 13 хв на вул. С.Бандери, біля будинку №48 у м.Хмельницькому за участю транспортного засобу: «Skoda Fabia» під керуванням ОСОБА_1 та велосипеда марки «BMX» під керуванням ОСОБА_2 , вчиненої унаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.2.3 «б», п.12.1, п.18.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечної дистанції та здійснив наїзд на велосипедиста;

- протоколом огляду місця ДТП від 29 травня 2024 року та фототаблицями з місця ДТП.

- схемою дорожньо-транспортної пригоди, в якій зафіксована дорожня обстановка, місце зіткнення та розташування автомобіля та велосипеда після зіткнення, їх механічні пошкодження, сліди осипу;

- випискою №4359 з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_2 про спричинені йому тілесні ушкодження;

- дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з відеореєстратора ОСОБА_1 , з якого вбачається, що останній, керуючи транспортним засобом в крайній правій смузі, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, та, при обмеженій оглядовості такого переходу через наявність іншого транспортного засобу в попутному напрямку зліва, не зменшив швидкість, не відреагував на те, що транспортний засіб, який рухався попереду його автомобіля в крайній лівій смузі, зменшив швидкість руху, аж до повної зупинки перед пішохідним переходом. Натомість, не зменшуючи швидкість руху, здійснив випередження вказаного транспортного засобу, в результаті чого допустив наїзд на малолітнього ОСОБА_2 , який перетинав нерегульований пішохідний перехід на велосипеді.

На переконання апеляційного суду, причиною даної ДТП стало очевидне порушення водієм ОСОБА_1 п.18.1 Правил дорожнього руху України, оскільки він при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, повинен був зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Таке очевидне порушення Правил дорожнього руху України лежить у правовій площині і не потребує доведення цього факту висновком експертного дослідження, тобто, використання спеціальних знань, зокрема, для вирішення технічної можливості попередити зіткнення обома учасниками цієї події в даній дорожній ситуації.

Із наданих матеріалів справи вбачається можливим встановити причини дорожньо-транспортної пригоди, а виявлення таких причин не потребує спеціальних знань.

За таких обставин винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є доведеною, підтверджується належними доказами, вони узгоджуються між собою, підстав визнавати їх недопустимими чи недостовірними немає.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, немає.

Щодо посилань апелянта на те, що саме від неправомірних дій велосипедиста ОСОБА_2 , - порушення вимог ПДР та створення аварійної ситуації, яка стала єдиною причиною зіткнення транспортних засобів, і саме з вини ОСОБА_2 трапилася ця ДТП, апеляційний суд зауважує, що суд не вправі перебирати на себе функцію сторони обвинувачення і самостійно встановлювати винуватість іншого учасника ДТП, відносно якого не складався протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що суд першої інстанції неправильно вирішив справу, не дав належної та об`єктивної оцінки наявним у справі доказам, на думку апеляційного суду, констатуються формально.

Доводи апеляційної скарги спростовуються належними доказами, які містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення і яким місцевий суд дав належну та ретельну оцінку.

Приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 в порушенні вимог п.2.3 б, п.12.1, п.18.1 ПДР та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є доведеною.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до вимог ст.33 КУпАП та з урахуванням характеру і наслідку вчиненого правопорушення, який окрім пошкодження транспортних засобів, полягає і в травмуванні малолітнього ОСОБА_2 , особи порушника, який представляє суспільну небезпеку, бо попри беззаперечні докази, ОСОБА_1 своєї винуватості у ДТП не визнав та не розкаявся, майнового стану, обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Водночас підстави для скасування постанови місцевого суду з мотивів, викладених в апеляційній скарзі сторони захисту, відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Постанову судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 червня 2024 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу його захисника - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Хмельницького

апеляційного суду Матущак М.С.