Справа 2-917/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

14 жовтня 2010 року

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого судді – Брагіна В.І.

при секретарі – Лавренчук Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міньковецької сільської ради про визнання права власності на спадкове майно,суд,-

 встановив :

Позивач звернувся до суду з позовом,зазначив,що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його звана мати (мачуха) – ОСОБА_2.Після її смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,36га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою.Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом від 15.11.1995 року,однак в ньому була допущена помилка,прізвище спадкоємця зазначено ОСОБА_2,а не  ОСОБА_2.20.04.2010 року Ордженікідзевським районним судом м.Запоріжжя було встановлено юридичний факт,що заповіт від іменні ОСОБА_2,посвідчений на ім’я ОСОБА_1. Позивач прийняв спадщину,подавши відповідну заяву до нотаріальної контори,але він не може реалізувати свої спадкові права,оскільки на вищезгадане майно відсутні правовстановлюючі документи,яких не було виготовлено ще за життя власника (спадкодавця).Просив визнати за ним право власності на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,36га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою,як на спадщину за заповітом.    

Позивач,представник позивача в судове засідання не з’явилися,направили заяву про розгляд справи в їх відсутність, зазначили,що позов підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився,направивши на адресу суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутність, вказував,що позов визнає,проти задоволення не заперечує.

Заслухавши позивача,дослідивши матеріали справи,суд встановив: ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 Після її смерті відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,36га. для ведення сільського господарства,розташовані за тією ж адресою. Позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, який прийняв спадщину подавши відповідну заяву до держнотконтори,але він не може реалізувати свої спадкові права,так як на спадкове майно відсутні правовстановлюючі документи.

       Зазначені обставини визнані відповідачем,підтверджені дослідженими судом доказами та вважаються судом доведеними в порядку ч.1 ст. 61 ЦПК України.

       Спірні правовідносини виникли з цивільних відносин та регулюються ст.ст.328,380,1216,1220,1222,1225,1269 ЦК України,ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року   N 1952-IV.

       При вирішенні спору суд виходить з положень ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень », згідно з яким,право  власності  та  інші речові права на нерухоме майно,набуті згідно з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  цим  Законом,визнаються державою. Відповідно до цього Закону  реєстрація  речових  прав  на  нерухомість,їх   обмежень здійснюється  лише  в  разі  вчинення  правочинів  щодо нерухомого майна,а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.Таким чином,суд прийшов  до висновку,що позивач позбавлений можливості в позасудовому порядку визнати право власності на спадкове майно.При цьому суд вважає,що спадкодавець був власником нерухомого майна,яке входить до складу спадщини у відповідності з діючими нормативно-правовими  актами  до  набрання чинності  Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень ». Згідно ст.1269 ЦК України,спадкоємець,який подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори,вважається таким,що прийняв спадщину. Згідно ст.120 ЗК України позивач набуває право власності на зазначені земельні ділянки з моменту набуття права власності на жилий будинок, відсутність у спадкодавця державного акту на право власності на зазначені земельні ділянки,відсутність державної реєстрації,в даному випадку правового значення не має.

      Виходячи з викладеного суд задовольняє позов,визнає за позивачем право власності на будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,36га. для ведення сільського господарства,розташовані по АДРЕСА_1.

      Відповідно до клопотання позивача понесені нею судові витрати при подачі позову суд на її користь з відповідача не стягує.

      Керуючись ст.ст.328,380,1216,1220,1222,1225,1269 ЦК України, ст.120 ЗК України,ст.3 ч.5 Закону України « Про державну реєстрацію речових   прав на нерухоме майно та їх обмежень » від 1 липня 2004 року N 1952-IV,ст.ст. 10,11,60,209,212,214,215 ЦПК України,суд,-

В И Р І Ш И В  :

     Позов  задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 та дві земельні ділянки: 0,25га. для обслуговування будинку,0,36га. для ведення сільського господарства, розташовані по АДРЕСА_1.

      Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

       С У Д Д Я   :