справа № 462/5626/24

УХВАЛА

        16 серпня 2024 року                                                     м. Львів

Суддя Залізничного районного суду м. Львова Мруць І.С., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 ,

встановив:

заявник звернувся у суд із заявою про видачу судового наказу у якій просить стягнути з боржника борг у сумі 974.63 грн. з яких 805.20 грн. основного боргу, 128.71 грн. інфляційне збільшення, 40.72 грн. 3% річних та стягнути судовий збір в розмірі 302.80 грн.

Згідно ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.

Відповідно до п.4, п. 5 ч. 2ст. 163 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема, вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Пунктом 9 Постанови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» передбачено, що питання наявності спору про право вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви.

ЦПК України не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.

У заяві заявник просить стягнути 974.63 грн. заборгованість підставність стягнення якої заявником не обґрунтовано.

Згідно довідки про фінансовий стан та розрахунку доданого до матеріалів заяви, вбачається, що заборгованість становить 805.20 грн. та здійснена за період з 06.2021 р по 05.2024 р., однак, розрахунок інфляційних втрат та 3% здійснений з 07.2020 р. по 02.2022 року. Таким чином неможливо перевірити підставіть здійснених розрахунків інфляційних втрат та 3%.

Також, заявник у заяві зазначає, що боржник в період з 01.06.2020 р. по 30.04.2022 р. здійснював оплати за постачання природного газу несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 805.20 грн. Однак, згідно довідки доданої до матеріалів заяви, вбачається, що заборгованість основного боргу 805.20 грн. здійснена з 06.2021 р. по 05.2024 р. Таким чином, неможливо встановити підставність такого нарахування, та за який період часу нарахована заборгованість у сумі 805.20 грн..

Тобто, у порушення вимог передбачених п. 4, п. 5 ч. 2 ст.163 ЦПК України заявником у заяві про видачу судового наказу не зазначені обставини та перелік доказів на яких ґрунтується вимога щодо стягнення з боржника заборгованість, що унеможливлює видачу судового наказу заявнику.

Відповідно до ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог статті 163 ЦПК України.

Оскільки заява подана з порушенням вимог ст. 163 ЦПК України, у видачі судового наказу слід відмовити.

Керуючись ст. 161, 163, 165, 166, 261, 353, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-

постановив:

у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВГАЗ ЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення боргу з ОСОБА_1 , – відмовити.

Роз`яснити заявнику, що у відповідності до вимог ч.1 ст.166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя:                                                                                І.С. Мруць