АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-4041 оскаржуване рішення ухвалено
Категорія: 57 під головуванням Короля О.П.
Доповідач Міхасішин І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Міхасішина І.В.
Суддів: Медяного В.В., Денишенко Т.О.
При секретарі: Зозулі Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та апеляційну скаргу ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 червня 2010 року, -
В с т а н о в и л а :
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 червня 2010 року позов ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору задоволено, в частині вимог про наслідки розірвання кредитного договору відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, він же позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 просять рішення суду першої інстанції скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
В апеляційній скарзі позивача – відповідача ПАТ «УкрСиббанк» ставиться питання про зміну судового рішення в частині задоволення зустрічного позову, шляхом ухвалення нового рішення про відмову у зустрічному позові ОСОБА_1 про розірвання кредитного договору з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційних скаргах встановила наступне .
Задовільняючи первісний позов повністю, а зустрічний позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач – позивач ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором.
Всі ризики повязані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладенні цього договору, позичальник приймає на себе, і ці обставини не можуть бути підставою для визначення наслідками розірвання кредитного договору – стягнення тіла кредиту та відсотків за користування ним у гривнях по курсу гривні до долара США, що діяв на момент укладення договору 05.02.2008 року.
Виконання зобовязання з кредитним договором від 05.02.2008 р. було забезпечено договором поруки від 05.02.2008 р., згідно умов якого поручитель ОСОБА_2 поручилася перед Банком за виконання боржником – ОСОБА_1 свого обовязку.
Згідно із ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.
Рішення суду в частині задоволення первісного позову ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно із ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і залишення рішення суду в цій частині без змін.
Проте з висновками суду щодо задоволення зустрічного позову погодитись не можна.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобовязання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Розірвання (зміна) договору у звязку з істотними змінами обставин є самостійним випадкам припинення (зміни) договірних зобовязань, метою якого є необхідність відновлення балансу інтересів сторін договору, істотно порушеного внаслідок непередбачуваної зміни зовнішніх обставин, що не залежать від волі сторін.
При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.
Установлено, що 5 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, предметом якого є кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 70000 доларів США, строком до 02 лютого 2029 року.
У рахунок забезпечення виконання зобовязання за кредитним договором від 5 лютого 2008 року, між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 5 лютого 2008 року укладено договір поруки.
Із вимогою про розірвання кредитного договору від 05 лютого 2008 року або його зміну ОСОБА_1 не звертався до АКІБ «УкрСиббанк».
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи свої вимоги ОСОБА_1 посилався на те, що у 2008 році відбулась істотна зміна обставин, якою він керувався, укладаючи кредитний договір, а саме: значне зростання курсу долара США по відношенні до курсу гривні України, що потягло за собою значне здороження кредитного курсу.
Однак, частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:
1. в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2. зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3. виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4. із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно
наявність всіх перелічених умов одночасно.
До того ж, вимагаючи розірвання договору на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 60 ЦПК України, обовязок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
ОСОБА_1 не доведено наявності всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання кредитного договору у звязку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Крім того, відповідно до статті 36 Закону України «Про Національний Банк України» офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.
Валютні курси, як зазначено у частині першій статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», встановлюється Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року №496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.
Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
ОСОБА_1 не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.
Виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.
Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобовязання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання (стаття 625 ЦК України).
Отже, позивач зобовязаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.
Оскільки ОСОБА_1 не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено умови для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК України у судовому порядку, то підстави для задоволення його позовних вимог та розірвання кредитного договору відсутні.
За таких обставин вважати обґрунтованими висновки щодо задоволення зустрічних вимог немає підстав.
Згідно з вимогами статті 309 ЦПК України, суд апеляційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Судом повно досліджено обставини справи, зібраним доказам дана оцінка.
Однак, судова колегія дійшла висновку про те, що при укладенні кредитного договору від 5 лютого 2008 року в іноземній валюті та беручи на себе певні зобовязання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним та враховувати підвищений валютний ризик за таким кредитом. Ризик підвищення курсу долару США до гривні несе саме позичальник. Наявність усіх обовязкових умов для розірвання договору кредиту, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України, відсутня. Тому права ОСОБА_1 при укладенні та виконанні кредитного договору, укладеного між нею та АКІБ «УкрСиббанк», не порушені.
Враховуючи викладене, рішення Замостянського районного суду м.Вінниці від 03 червня 2010 року в частині задоволення зустрічних вимог ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
В и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити.
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовільнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 03 червня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 скасувати і ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк» про розірвання кредитного договору відмовити.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Судді:
З оригіналом вірно: