Справа №22ц-4798 2010 р. оскаржуване рішення ухвалено
Категорія: 57 під головуванням Кашпрука Г.М.
Доповідач Міхасішин І.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 вересня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого: Міхасішина І.В.
Суддів: Колоса С.С., Сопруна В.В.
При секретарі Зозулі Н.Р.
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Вінницького обласного колективного підприємства громадського харчування на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 липня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 липня 2010 року позов ОСОБА_1 до Вінницького обласного колективного підприємства громадського харчування про стягнення грошової компенсації частки у майні колективного підприємства в сумі 253915,65 грн. задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить зазначене рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким у позові відмовити, посилаючись на закінчення строку позовної давності на предявлення такої вимоги.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, в межах доводів викладених в апеляційній скарзі, дійшла до висновку, що дану скаргу слід відхилити.
Так, по справі судом встановлено, що 25 листопада 1993 року загальними зборами членів трудового колективу Вінницького обласного комерційного виробничо-торговельного підприємства громадського харчування було прийнято рішення про подання заяви на приватизацію цілісного майнового комплексу підприємства, створення товариства покупців, укладення угоди про спільну діяльність, обрання виконавчого органу товариства покупців.
Наказом від 26.11.1993 р. №40-ТП Фонду комунального майна Вінницької області було зареєстровано товариство покупців, що стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію покупців №004. Списком учасників товариства покупців членів трудового колективу на придбання обєкта приватизації визначений персональний склад товариства покупців із зазначенням розміру часток у майбутньому обєкті приватизації. Батько позивача, ОСОБА_2, входив до складу товариства покупців «Харчування» із часткою в майні підприємства у розмірі 1,7%.
Наказом №50-ВП від 30.11.1993 року Фондом комунального майна у Вінницькій області було затверджено спосіб приватизації обєкту групи «В», як викуп підприємства трудовим колективом та видано дозвіл на приватизацію згідно поданої заяви товариству покупців «Харчування», яке створено трудовим колективом Вінницького обласного комерційного виробничо-торговельного підприємства громадського харчування.
В процесі приватизації Товариством покупців «Харчування» трудового колективу підприємства у Фонду комунального майна Вінницької області було придбано цілісний майновий комплекс Підприємства, до складу якого входило нерухоме та рухоме майно. Після придбання товариством покупців обєкту приватизації ними було створено Вінницьке обласне колективне підприємство громадського харчування, зареєстроване рішенням виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Вінниці №101 від 20.04.1994 р., реєстр. №1375.
21.07.1994 року цілісному майновому комплексу Вінницького обласного комерційного виробничо-торгівельного підприємству громадського харчування видано свідоцтво про право власності №038 на майно, вказане у свідоцтві (а.с. 32).
Згідно свідоцтва про право власності від 25.07.1994 року, цілісний майновий комплекс Вінницького обласного комерційного виробничо-торгівельного підприємство громадського харчування є власником будівель, вказаних у свідоцтві (а.с. 33).
Згідно п. 6.1 статуту «майновою основою діяльності колективного підприємства є майно, яке належить трудовому колективу власників».
05 травня 1996 року ОСОБА_2, батько позивача, звільнився з роботи у Вінницькому обласному колективному підприємстві громадського харчування.
Пунктом 6.2 статуту підприємства, який було затверджено 29.03.1994 року загальними зборами трудового колективу власників підприємства та зареєстровано 20.04.1994 року виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів м. Вінниці, визначено, що квартальний приріст колективної власності визначається у відповідності з «Положенням про розподіл колективної власності серед членів трудового колективу підприємства». Однак, зазначене положення на підприємстві не було розроблено та запроваджено, що підтвердив у судовому засіданні Голова правління підприємства і представник відповідача Шерстобітов Б.Я.
Згідно п. 6.3 статуту в редакції на день звільнення ОСОБА_2, працівник, який виявив бажання вийти зі складу колективного підприємства за власним бажанням, одержує грошову компенсацію своєї долі, яка числиться на його особистому рахунку.
Батько позивача ОСОБА_2 після звільнення не звертався до відповідача за отриманням належної йому частки.
Виходячи з приписів Закону України «Про підприємства в Україні» (в редакції, яка діяла на момент звільнення батька позивача з роботи) його звільнення тягне за собою припинення членства у колективному підприємстві. Проте, припинення членства не тягне за собою припинення майнового права на отримання вартості частки. При цьому обсяг майна, в якому є частка колишнього члена колективного підприємства, визначається саме на момент припинення членства, а саме, виходячи з такого обсягу, визначається грошовий еквівалент частки.
Згідно свідоцтва серії І-ИГ від 16.08.2004 року, виданого Архангельським територіальним відділом управління ЗАГС Адміністрації Архангельської області Російської Федерації, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що зроблений запис в Книзі смертей №3516 (а.с. 34).
Згідно довідки №2373, виданої Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 15.08.2005 року, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем майна, яке залишилось від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька ОСОБА_2 (а.с. 79).
У відповідності до положень статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно висновків комплексної судової будівельно-технічної експертизи №658-676 та авто-товарознавчої експертизи №686-690, виданих Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 15.06.2010 року на виконання вимог ухвали суду, ринкова вартість обєктів нерухомого майна, що розташовані по АДРЕСА_1 (які були зареєстровані за Вінницьким обласним підприємством громадського харчування станом на 05.05.1966 року), в цінах на час проведення дослідження, складає 15 747 051 грн. У тому числі Адміністративна будівля з овочесховищем літ. «А» - 4867294 грн. Будівля очистки овочів, літ. «Б» - 1608568 грн. Овочесховище, літ. «Г» - 529799 грн., Ангарпавільйон літ. «Д» - 283 374 грн., Ангар літ. «Е» - 438 520 грн., Склад-овочесховище, літ. «Ж» - 2 840 618 грн., Склад – картоплесховище літ. «З» - 2 502 927 грн., Склад піднавіс літ. «И» - 741 044 грн., Столярний цех літ. «К» - 135 090 грн., Котельня літ. «Л» - 179 368 грн., Механічна майстерня літ. «М» - 140 872 грн., Мясний цех літ. «О» - 331 238 грн., Овочесховище літ. «Р» - 263 591 грн., Овочесховище літ. «С» - 261 987 грн., Вигрібний колектор літ. «Б1» - 10 927 грн., Трансформаторна літ. «Т» - 40 438 грн., Вагова №1 літ. «У» - 53 815 грн., Вагова №2 літ. «Ф» - 34 556 грн.
Ринкова вартість транспортних засобів, які були зареєстровані за відповідачем на час виходу ОСОБА_2 зі складу підприємства, в цінах на час проведення дослідження, згідно експертного висновку складає 234 883,99грн.
Враховуючи вартість майна Вінницького обласного підприємства громадського харчування по АДРЕСА_1, встановлену при відповіді на перше та друге питання ухвали суду про призначення експертизи, експертною установою визначено, що частка, належна померлому ОСОБА_2, який був членом Вінницького обласного колективного підприємства громадського харчування, у розмірі 1,7%, у грошовому виразі відповідно складає 271 692,89 грн.
Згідно поданої позивачем в судовому засіданні заяви про уточнення позовних вимог, він виключив з позовних вимог вартість майна, яке стало власністю підприємства після виходу з його складу ОСОБА_2, а тому просив стягнути на його користь 253 915,65 грн.
У повідомленні від 11 лютого 2008 року за №18 відповідач визнав, що позивач ОСОБА_1 є власником частки в цілісному майновому комплексі Вінницького обласного колективного підприємства громадського харчування, яка належала його батькові ОСОБА_2 (а.с. 86).
Згідно із частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обовязку. Після переривання перебігу позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
При вирішенні питання щодо пропуску позивачем строку позовної давності, суд першої інстанції виходить з того, що відповідач визнав свій борг перед позивачем у зазначеному повідомленні від 11 лютого 2008 року.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно із ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу відповідача Вінницького обласного колективного підприємства громадського харчування відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом 20 днів.
Судді:
З оригіналом вірно: