АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 жовтня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого : Щолокової О.В.
Суддів: Міхасішина І.В., Іващука.А.,
при секретарі: Топольській В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку, визнання відмови незаконною та про стягнення недоплаченої щомісячної 30% надбавки до пенсії як дитині війни,-
в с т а н о в и л а :
В серпні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області, в якому просила поновити строк для звернення до суду, визнати незаконною відмову відповідача щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги як дитині війни та стягнути з УПФУ недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу – 30% надбавку до пенсії, як дитині війни, що передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2007 року по 31.07.2010 року в загальній сумі 4966, 50 грн., та покласти на відповідача понесені судові витрати.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково. Поновлено строк на звернення до суду за період 01.01.2007 року до 22.06.2007 року. Визнано незаконною відмову управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги ОСОБА_1 як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Вирішено стягнути управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 недоплачену державну допомогу як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 703, 89 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року – в сумі 715, 20 грн., за 2009 рік – в сумі 1240, 20 грн., з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року в сумі 1125 грн., а всього 3784, 29 грн. Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 51 грн. сплаченого нею при зверненні в суд державного мита та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в суді в сумі 120 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 8).
Положеннями ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році підвищення до пенсії як дитині війни у вищезазначених розмірах ОСОБА_1 не здійснювалось, а в 2008-2010р.р. виплачувалось не в повному розмірі.
Згідно з п.17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005р. ,,Про Державний бюджет України на 2006р." дію ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006р." із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006р." виключено п.17 ст.77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст.110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., запроваджуються у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст.110 Закону України від 20 грудня 2005р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 р". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., у 2006р. запроваджені не були.
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дію статті 6 Закону № 2195-IV зупинено на 2007 рік із урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 та статті 111 Закону №489-V.
При цьому, підпунктом 2 пунктом 41 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції. А саме дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
22 травня 2008р. рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., мають діти війни з 9 липня до 31 грудня 2007р. та з 22 травня 2008р. по 31 грудня 2008 р.
Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Аналогічне положення викладене в ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік».
Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ у Шаргородському районі як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування, проте таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Висновки суду першої інстанції щодо пропуску ОСОБА_1 з поважних причин строку з на звернення до суду з 01.01.2007 рокує обґрунтованими.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
За змістом ч.2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», ст. 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсійних виплат покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи.
Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов’язати провести нарахування/перерахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
А тому суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про стягнення з УПФУ у Шаргородському районі на користь ОСОБА_1, суми 3784, 29 грн.
Крім того, місцевим судом не враховано, що відповідно до п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про Державне мито» органи Пенсійного фонду звільнені від сплати державного мита (судового збору) та в порушення ч.2 ст . 88 ЦПК України стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 51 грн. судового збору.
За таких обставин, апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі підлягає до часткового задоволення, а відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року – зміні.
Керуючись ст.ст. 304 -1, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України , -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області задовольнити частково.
Рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 25 серпня 2010 року змінити.
Абзац четвертий резолютивної частини рішення суду викласти в такій редакції:
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, за 2009 рік, з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року з підвищенням на 30% мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених раніше виплат .
Виключити в абзаці п’ятому резолютивної частини рішення суду вказівку про стягнення з управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 51 грн. сплаченого нею при зверненні в суд державного мита, замінивши її вказівкою такого змісту «судовий збір в розмірі 51 грн. відшкодувати за рахунок державного бюджету».
В решті рішення суду залишити без змін.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі Вінницької області на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. за наступними реквізитами отримувач: Держбюджет м. Вінниці 22050002; Код ЄДРПОУ: 34701167; Р/р: 31214263700002; Банк: УДК у Вінницькій обл.; МФО: 802015 ККД 22050002.
Рішення набуває законної сили з моменту його проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом вірно: