Справа №22ц-4374 2010 р. Головуючий в 1 інстанції Радченко Г.А.
Категорія: 52 Доповідач: Цуканова І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року серпня місяця 12 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Цуканової І.В.
Суддів: Капітан І.А.,
Полікарпової О.М.
При секретарі: Кримцевій І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ТОВ «Херсонавтотранс» на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2010 року та ухвалу цього ж суду від 04 червня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Херсонавтотранс», третя особа: ОСОБА_3, про визнання недійсними рішення загальних зборів, наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
29.10.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив визнати недійсним п.5 протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс»від 26.06.2009 року, поновити його на роботі на посаді генерального директора товариства, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану незаконним звільненням моральну шкоду в розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому покликався на те, що 12.08.2009 року відповідач видав наказ про його звільнення за згодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України, хоча в дійсності він такої згоди не давав, на загальних зборах товариства 26.06.2009 року присутнім не був, прохання про своє звільнення не висловлював, протокол зборів не підписував.
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили також визнати недійсним наказ про звільнення №135-К від 12.08.2009 року.
Ухвалою суду від 09.03.2010 року (протокольно) залучено третьою особою ОСОБА_3, який видав наказ про звільнення позивача.
Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 14.04.2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів, відображене в п.5 протоколу №26/06.2009 року від 26.09.2009 року та наказ ТОВ «Херсонавтотранс»№135-К від 12.08.2009 року
Поновлено ОСОБА_2 на посаді генерального директора ТОВ «Херсонавтотранс» з 12.08.2009 року. Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс»на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 01.07.2009 року по 14.04.2010 року в сумі 304493 грн. 70 коп. Зобов’язано відповідача нарахувати на вказану суму податок на прибуток та інші обов’язкові платежі. Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс»на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Стягнуто з ТОВ «Херсонавтотранс»у доход держави 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
30.04.2010 року підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Херсонській області (далі ВДВС) звернувся до суду із заявою про роз’яснення рішення суду щодо місця його виконання.
Ухвалою Комсомольського районного суду м.Херсона від 04.06.2010 року судом постановлено ухвалу про роз’яснення судового рішення, в якій повторено резолютивну частину рішення суду від 14.04.2010 року.
Рішення та ухвала суду оскаржені відповідачем в апеляційному порядку.
У скарзі на рішення суду ТОВ «Херсонавтотранс»просило його скасувати: в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення загальних зборів (п.5 протоколу) від 26.06.2009 року провадження закрити, в іншій частині позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
В скарзі на ухвалу суду відповідач просив її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити ВДВС у роз’ясненні рішення суду, покликаючись на відсутність підстав для роз’яснення суду.
В письмових запереченнях ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги щодо рішення суду не визнав, просив його залишити без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга на рішення суду підлягає частковому задоволенню, скарга на ухвалу суду – повному задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що згідно контракту, укладеному сторонами 27.05.2008 року на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс» від 23.05.2008 року, ОСОБА_2 займав посаду генерального директора товариства (а.с.24-27).
Строк дії контракту обумовлено сторонами з 27.05.2008 року по 27.05.2013 року.
Як вбачається з п.п.«в» п.10.7 Статуту ТОВ «Херсонавтотранс», до виключної компетенції зборів учасників належить, зокрема, питання про призначення та звільнення генерального директора (а.с.12-20).
Згідно копії протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс»від 26.06.2009 року №26/06-09, підписаного ОСОБА_2, як головою зборів, та ОСОБА_4, як секретарем зборів, по п.5 порядку даного слухали ОСОБА_2, який повідомив про можливість переобрання генерального директора товариства.
Наказом відповідача №135-К від 12.08.2009 року ОСОБА_2 звільнено з посади генерального директора з 12.08.2009 року за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (а.с.75).
Судом встановлено, що позивач на зазначених зборах присутнім не був та з пропозицією про своє звільнення не виступав, що свідчать про відсутність згоди сторін на звільнення ОСОБА_2.
З огляду на наведене, суд скасував наказ про звільнення позивача та поновив його на роботі з 12.08.2009 року, відшкодував моральну шкоду в сумі 5000 грн., завдану незаконним звільненням.
Такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, ґрунтуються на вимогах закону, підтверджуються дослідженими судом доказами, в т.ч. показаннями ОСОБА_2, допитаного як свідка, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с.89, 90, 96), актовим записом про смерть ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.82), який ніби-то приймав участь у загальних зборах як представник ПП «Плодове», прийнятого на цих зборах в число учасників товариства (а.с.81, 82), відсутністю оригіналу протоколу загальних зборів учасників товариства від 26.06.2009 року.
Оскільки рішення суду у вказаній частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо рішення суду у зазначеній частині до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами, і такі, що висновки суду не спростовують.
Так, безпідставними є посилання апелянта на фотокопію протоколу загальних зборів від 26.06.2009 року, посвідчену нотаріально (а.с.76-77), як на беззаперечний доказ своїх заперечень проти позову з огляду на наступне.
Так, апелянт стверджує, що нотаріусом 25.12.2009 року завірено копію протоколу з оригіналу, який приховує позивач. При цьому ТОВ «Херсонавтотранс» не надав доказів своїм твердженням, а саме: яким чином позивач, не працюючий в товаристві з 12.08.2009 року, вчинив дії по приховуванню протоколу загальних зборів після пред’явлення його нотаріусу, тобто після 25.12.2009 року.
Наявна в матеріалах справи заява ТОВ «Херсонавтотранс» на ім’я органу міліції про крадіжку ОСОБА_2 протоколу загальних зборів учасників товариства від 26.06.2009 року доказового значення не має, оскільки не містить ні дати її виготовлення, ні доказів прийняття до розгляду компетентним органом (а.с.74).
Крім того, як вбачається з відмітки нотаріуса на копії протоколу загальних зборів від 26.06.2009 року, ним посвідчена вірність копії фотокопії, а не вірність копії оригіналу (а.с.76-77).
Безпідставними є також посилання апелянта на пропуск ОСОБА_2 строку звернення до суду, оскільки не надано доказів вручення йому копії наказу про звільнення чи трудової книжки до дня звернення ОСОБА_2 із зазначеним позовом до суду.
Разом з тим, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги щодо незаконності рішення суду в частині визнання недійсним п.5 рішення загальних зборів учасників товариства від 26.06.2009 року.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» спори, пов’язані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства. Способом захисту порушених або оспорюваний прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобов’язання усунути перешкоди у виконанні посадових обов’язків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства.
За таких обставин у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним п.5 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс» від 26.06.2009 року слід відмовити, як у зайво заявленій вимозі. Відповідно, рішення суду у вказаній частині слід скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні зазначеної позовної вимоги відмовити.
Перевіривши правильність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, колегія суддів дійшла висновку про помилковість визначення судом суми середнього заробітку.
Так, судом встановлено, що період вимушеного прогулу розпочався для позивача з 01.07.2009 року, хоча з тексту позовної заяви, пояснень позивача як в місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції, змісту апеляційної скарги відповідача вбачається, що в період з 13.07.2009 року по 13.08.2009 року ОСОБА_2 перебував у плановій відпустці, отримав за вказаний період відпускні.
Викладене свідчить, що період вимушеного прогулу для позивача становить 167 днів (з 13.08.2009 року по 14.04.2010 року).
При визначенні розміру середнього заробітку позивача судом прийнято за основу його заробіток за травень та червень 2009 року.
При цьому не враховано, що згідно п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року з наступними змінами середньомісячна зарплата має обчислюватися у розглянутому випадку за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана відповідна виплата.
Оскільки наказ про звільнення позивача видано 12.08.2009 року, то середній заробіток слід рахувати, виходячи із зарплати, нарахованої позивачу в червні та липні 2009 року.
З розрахункового листа (а.с.30) ОСОБА_2 вбачається, що йому в червні 2009 року нарахована сума зарплати 17364 грн. 47 коп., (без врахування сум за лікарняними листами згідно п.4 Порядку).
З відомостей ДПІ у м.Херсоні від 31.05.2010 року вбачається, що у третьому кварталі 2009 року, тобто у липні 2009 року, відповідач нарахував позивачу зарплату в сумі 27542 грн. 63 коп.
З відмітки на розрахунковому листі (а.с.30) вбачається, що у вищезазначену суму ввійшли відпускні в розмірі 14943 грн. 12 коп., відповідно, розмір зарплати за липень 2009 року складає 12599 грн. 51 коп. (27542,63 – 14943,12)
В червні 2009 року позивач працював 19 робочих днів, в липні до відпустки 7, загалом 26 днів.
Отримана за червень, липень 2009 року зарплата ОСОБА_2 складала 29263 грн. 98 коп. (17364,47+12599,51), середньоденна 11152 грн. 46 коп. (29263,98:26).
Відповідно, за період 167 робочих днів вимушеного прогулу середній заробіток, втрачений ОСОБА_2, складає 192460 грн. 82 коп. (167х11152,46).
З огляду на вищенаведене, рішення суду в частині визначення періоду вимушеного прогулу позивача і нарахованого за вказаний період середнього заробітку слід змінити, зазначивши вищевказані період та суму.
Що стосується перевірки законності ухвали суду від 4 червня 2010 року, то колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи, 30.04.2010 року ВДВС звернувся до суду із заявою про роз’яснення рішення суду щодо місяця його виконання: чи за адресою відповідача, вказаною у виконавчому листі м.Херсон, вул.Радянська, 39, чи за місцем останньої реєстрації ТОВ «Херсонавтотранс» - м.Донецьк, вул.Куйбишева, 107 (а.с.154-155).
Задовольняючи заяву ВДВС про роз’яснення рішення суду від 14.04.2010 року, суд в мотивувальній частині правильно зазначив, що питання місця виконання рішення суду регламентовано положеннями Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкцією про проведення виконавчих дій, проте, у резолютивній частині помилково роз’яснив рішення суду шляхом дублювання змісту резолютивної частини рішення суду.
Оскільки передбачені 221 ЦПК України підстави для роз’яснення рішення суду відсутні, то заява ВДВС про роз’яснення рішення задоволенню не підлягає.
З огляду на вищенаведене, ухвалу суду від 04.06.2010 року, як постановлену з порушеннями норм процесуального права, слід скасувати, постановити нову, якою у роз’ясненні рішення відмовити.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» №100 від 08.02.1995 року з наступними змінами, керуючись п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», ст.ст.303, 309, 316, п.п.2, 3 ч.1 ст.307 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ТОВ «Херсонавтотранс» на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2010 року задовольнити частково.
Зазначене рішення суду скасувати в частині визнання недійсним п.5 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс», ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання недійсним п.5 рішення загальних зборів учасників ТОВ «Херсонавтотранс» від 26.06.2009 року.
Це ж рішення суду в частині стягнення з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінити.
Вказати замість слів «стягнути з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.07.2009 року по 14.04.2010 року в сумі 304493 грн. 70 коп.» слова «стягнути з ТОВ «Херсонавтотранс» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період часу з 13.08.2009 року по 14.04.2010 року в сумі 192460 грн. 82 коп.».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційну скаргу ТОВ «Херсонавтотранс» на ухвалу Комсомольського районного суду м.Херсона від 04 червня 2010 року задовольнити, зазначену ухвалу скасувати, постановити нову.
Відмовити підрозділу, примусового виконання рішень ВДВС головного управління юстиції у Херсонській області у роз’ясненні рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 14 квітня 2010 року.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку до Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: І.В.Цуканова
Судді: І.А.Капітан, О.М.Полікарпова
Копія вірна: І.В.Цуканова
от