Справа № 11- 660/2010 Головуючий в 1 інстанції – Пархоменко П.І.
Категорія – 187 ч.1 КК України Доповідач – Шахова О.Г.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі :
головуючого – судді Сердюка О.Г.
суддів - Шахової О.Г., Рудомьотової С.Г.
з участю:
прокурора - Щербака О.В.
потерпілої – ОСОБА_1
захисника ОСОБА_2
засудженого – ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з повною загальною середньою освітою, не одружений, ніде не працює, раніше судимий:
- 14.09.1990 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 215-3 ч. 2 КК України (1960 року) до 2х років виправних робіт, 08.01.1992 виправні роботи замінено на позбавлення волі на 14 місяців 4 дня;
- 02.11.1993 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 229-6 ч. 1 КК України (1960 року) до 2 років виправних робіт, 04.03.1994 року виправні роботи замінено на позбавлення волі на 1 рік 9 місяців 8 днів;
- 17.05.1996 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 81 ч. 3 КК України (1960 року) до 3 років позбавлення волі;
- 09.07.1996 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 183 ч. 2, ст. 42 ч. 3 КК України (1960 року) до 7 років позбавлення волі;
- 03.09.2003 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 395 КК України до 2 місяців 17 днів арешту;
- 26.11.2003 року Бахмацьким районним судом Чернігівської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі, -
- засуджений за ст. 187 ч. 1 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі.
Як встановив суд, 24 січня 2010 року близько 20 години ОСОБА_3 перебуваючи на вулиці Південній с. Бахмач-1 Бахмацького району Чернігівської області з метою заволодіння чужим майном, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, яке виразилося у демонстрації запальнички, імітуючи ніж, вчинив напад на громадянку ОСОБА_1, яка реально сприйняла погрози ОСОБА_3, щодо можливого застосування до неї насильства з його боку та заволодів мобільним телефоном марки „Нокіа-1208” вартістю 325 гривень, із сім-карткою „Київ стар” вартістю 25 гривень, на рахунку якої було 20 гривень, всього ОСОБА_1 було завдано матеріальних збитків на загальну суму 370 гривень.
Засуджений ОСОБА_3 подав апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу закрити в зв’язку з відсутністю в його діях складу злочину. Вказує, що всі приводи і підстави для порушення проти нього кримінальної справи є надуманою версією досудового слідства, здобуті органами досудового слідства незаконними методами дізнання, тобто внаслідок психічного і фізичного тиску на нього з боку працівників міліції, про що він повідомляв в суді, а будь-які докази в матеріалах кримінальної справи, що могли б підтвердити його причетність до злочину вчиненого проти ОСОБА_1 відсутні. Наголошує, всі процесуальні дії, а саме очна ставка, пред’явлення для впізнання, огляд місця події органами досудового слідства було проведено з порушенням норм кримінально-процесуального права. На його думку, судом при призначенні покарання було враховано те, що він раніше був засуджений за злочини проти власності, ніде не працює, має негативну характеристику з місця проживання, і зовсім не враховано, що він став на шлях виправлення, допомагає по господарству своїм рідним, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Звертає увагу, що судом були безпідставно відхилені показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які дали ґрунтовні пояснення про придбання ним телефону у громадянина ОСОБА_7 та описали прикмети телефону.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого та його захисника, які просили скасувати вирок, а справу закрити за п.2 ст.6 КПК України, думку прокурора щодо законності винесеного вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, судова колегія вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні зазначеного у вироку діяння за обставин, встановлених судом ґрунтується на допустимих і достатніх, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд дав належну юридичну оцінку.
Сам засуджений на досудовому слідстві вину свою у скоєному визнав повністю, давав детальні показання, пояснив мотиви та обставини скоєння злочину. Зазначав, що 24 січня 2010 року, близько 20 години, він на велосипеді їхав до сестри в с. Курінь з с.Бахмач-2, де проживає. Проїжджаючи с.Бахмач-1, поблизу центрального цвинтаря, назви вулиці він не знає, помітив жінку, яка йшла в попутному напрямку та розмовляла по мобільному телефону. В нього виникло бажання забрати її телефон. Він під’їхав до неї, поклав велосипед на сніг, витягнув з кишені запальничку і імітуючи ніж витягнув руку перед жінкою, сказавши, щоб та віддала телефон. Вона віддала йому телефон і він, забравши його, сів на велосипед і, передумавши їхати до сестри, поїхав додому. Сідаючи на велосипед, він чув, як по іншому телефону жінка комусь телефонувала, але це його не зупинило. По дорозі він вийняв з телефону сім-картку та викинув її, боячись, що на викрадений телефон можуть зателефонувати. Вдома він деякий час цей телефон не вмикав, а почав ним користуватися з 1 лютого, вставивши свою сім-картку. Телефон був сіро-червоного кольору. 26 лютого 2010 року до нього приїхали працівники міліції і він добровільно видав їм телефон, написавши явку з повинною (а.с.7-8,13,25,26,36).
При проведенні слідчої дії відтворення обстановки та обставин події, ОСОБА_3 добровільно показав та детально розповів, де, при яких обставинах він скоював даний злочин (а.с.-28).
В судовому засіданні засуджений поміняв свої показання, не визнав своєї вини в скоєному, зазначаючи, що злочину він не вчиняв, а телефон марки „Нокіа” в кінці січня 2010 року він купив у сусіда ОСОБА_7, при цьому були присутні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 На досудовому слідстві вину він визнавав, так як на нього здійснювався працівниками міліції фізичний та психологічний тиск.
Хоча засуджений в суді 1 інстанції і не визнав своєї вини в скоєному, але його винність підтверджується його ж показаннями, даними на досудовому слідстві, показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідка ОСОБА_8 та іншими матеріалами справи і його показання в судовому засіданні суперечать фактичним обставинам справи та зібраним по справі доказам.
Так, в своїх показаннях, як на досудовому слідстві, так і в засіданні суду першої інстанції потерпіла ОСОБА_1 показувала, що 24 січня 2010 року, близько 20 години поверталася від своєї матері, яка проживає в с.Бахмач-1. Коли вона проходила по вулиці Південній, повз греблю, яка знаходиться перед цвинтарем і розмовляючи по мобільному телефону зі своєю колегою ОСОБА_8 до неї зненацька підійшов невідомий на той час чоловік і підставив до живота предмет, схожий на складний ніж, сказавши, щоб вона віддала йому телефон. Вона йому сказала: „ Що ти підставляєш мені ніж?” і ці слова могла чути ОСОБА_8 Злякавшись, що він може застосувати ніж, вона віддала телефон і забравши його, він пішов до свого велосипеду. В цей час вона з імітувала розмову, роблячи вигляд, що дістала з сумочки інший телефон, в надії на те, що він злякається і поверне їй телефон, але його це не зупинило. Вдома вона зателефонувала з телефону чоловіка на свій, але він був поза межами досяжності. Телефон її був марки „Нокіа-1208” сіро-червоного кольору, який придбала в січні 2010 року за 325 грн., за 3 дні до пограбування.
Дані свідчення потерпілої суд вірно розцінив як достовірні, оскільки, будучи неодноразово допитана під час досудового слідства і у судовому засіданні її показання були послідовними, логічно сталими, не суперечливими один одному, і узгоджувалися з показаннями засудженого на досудовому слідстві, показаннями свідка ОСОБА_8
Свідок ОСОБА_8 показала, що дійсно 24 січня близько 20 годин розмовляла по мобільному телефону зі своєю колегою ОСОБА_1 Під час розмови вона почула слова „що ти підставляєш ніж” і після цього зв’язок розірвався. Вона бачила телефон потерпілої, він був сіро-червоного кольору і вона його тільки купила.
Крім показань засудженого, потерпілої та свідка ОСОБА_8, вина ОСОБА_3 у скоєнні злочину підтверджується іншими, зібраними по справі доказами та дослідженими в судовому засіданні.
Суд вірно критично віднісся до показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Свідок ОСОБА_5 так і не міг суду беззаперечно сказати, чи придбав засуджений у ОСОБА_7 телефон і колір його назнав червоний. Свідок ОСОБА_6 суду показав, що був присутній при тому, що ОСОБА_7 в присутності ОСОБА_3 пропонував йому (свідку) купити в того телефон, але він телефон в руки не брав, йому він був не потрібний і далі нічого не знає, так як відразу від них поїхав. Свідок ОСОБА_4, сестра засудженого, показала, що в кінці січня місяця вона брату дала 100 грн. на покупку телефону, у кого і де він хотів придбати його – не говорив.
Показання сестри засудженого, навпаки частково узгоджуються з показаннями засудженого, даними ним на досудовому слідстві, де він говорив, що не вмикав викрадений 24.01.2010 року мобільний телефон до кінця січня, а 01 лютого почав ним користуватися, вставивши нову сім-картку.
За факт придбання телефону у ОСОБА_7 засуджений повідомив тільки під час розгляду справи в суді 1 інстанції і зазначені показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не спростовують звинувачення засудженого в інкримінованому злочині.
В апеляційному суді потерпіла пояснила, що версія з придбанням засудженим мобільного телефону у ОСОБА_7 з’явилася вже після того, як помер ОСОБА_7, в надії використати це на свою користь. Вже на досудовому слідстві вона впізнала в особі викрадача саме ОСОБА_3, так як вони до цього випадку були знайомі. Свій телефон вона відразу впізнала.
Доводи апелянта про застосування до нього методів психічного насильства - позбавлені підстав, так як спростовуються матеріалами перевірки.
Таким чином, увесь комплекс наявних в справі доказів беззаперечно свідчить про участь засудженого ОСОБА_3 в нападі на потерпілу ОСОБА_1, з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя і здоров’я особи, яка зазнала нападу. Тому твердження ОСОБА_3 про непричетність його до злочину, місцевий суд вірно розцінив, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за скоєне.
Всі доводи, висунуті засудженим на свій захист були всебічно і повно перевірені в судовому засіданні і суд дав їм належну оцінку у вироку і правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст.187 КК України.
Міру покарання засудженому ОСОБА_3 суд обрав у відповідності до вимог ст. 65 КК України, у межах санкцій інкримінуємих статей, з урахуванням суспільної небезпеки скоєного злочину, особи винного, відсутності обставин, що пом'якшують покарання та обтяжуючу покарання обставину – рецидив злочину.
Істотних порушень норм кримінально-процесуального законодавства, що б притягло за собою безумовне скасування вироку, по справі не встановлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Бахмацького районного суду Чернігівської області від 29 липня 2010 року відносно ОСОБА_3 - залишити без змін.
Судді:
О.Г. Шахова Сердюк О.Г. Рудомьотова С.Г.