Справа № 2-3042/10

                                                       РІШЕННЯ

                                     І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27   серпня 2010 року                                                                                           м. Новоазовськ

Новоазовський районний суд Донецької області у складі:

судді – Безрук Т.В.,

при секретарі – Собецькій Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  м. Новоазовська  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсій по інвалідності , -

          В С Т А Н О В И В :

Позивач –  ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом до управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсій по інвалідності.

    В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що він має статус особи, яка постраждала від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, визнаний інвалідом 3-ої групи, пов’язаної з впливом аварії на Чорнобильській АЄС. Відповідно до ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він отримує пенсію по інвалідності у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року.

Вважає, що право на отримання пенсії в розмірах встановлених ст.ст. 49, 50, 54 Закону №796-ХП у нього виникло з  15.11.2004 року, але відповідачем у порушення зазначених вимог закону пенсія була недоплачена за період з 15.11.2004 року по 31.12.2005 року.  

У позові просить визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в  Новоазовському районі Донецької області  стосовно виплати  ОСОБА_1 з 15 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року пенсії, як інваліду 3-ої групи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ; із з обов’язанням управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області  здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 пенсії по 3-ій групі інвалідності, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку не менше 6 (шости)  мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, із розрахунку не менше 50 процентів від мінімальної пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично здійснених виплат за період з  15 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року .

Позивач та представник позивача у судове засідання не з’явилися, але представник позивача надав суду клопотання, в якому просить розглянути справу у їх відсутності та повідомив, що позовні вимоги підтримує повністю та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надав до суду заперечення проти позову, у якому просить розглянути справу без участі представника УПФУ в Новоазовському районі Донецької області та у яких зазначив, що позивач отримує пенсію відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

 Відповідно до статті 49 цього Закону пенсії особам, віднесеним до категорії 1, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому частиною 4 статті 54 Закону встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по 1 групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по 2 групі - 8 мінімальних пенсій за віком; по 3 групі - 6 мінімальних пенсій за віком. Стаття 50 цього Закону передбачає встановлення особам, віднесеним до категорії 1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам III групи - 50% мінімальної пенсії за віком, інвалідам II групи - 75% мінімальної пенсії за віком.

 Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для  осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною третьою цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а саме Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".  

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України, а також здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 117 Конституції Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими для виконання. З метою реалізації права осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова від 03.01.2002 р. №1 (зі змінами та доповненнями).  

Відповідно до п.2 постанови КМ України № 1 розрахунок додаткових пенсій та пенсій, передбачених ч.4 статті 54 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, провадиться виходячи з розміру 19,91 грн. (з 01.09.04 – 22,30грн.), постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2005 № 1293 вказані розміри пенсій збільшено в 3,5 рази (учасники ліквідації аварії в 1986 році) та 2,5 рази (інші учасники ліквідації аварії).

Враховуючи конституційну норму щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України), управлінням Пенсійного фонду при визначенні розміру пенсії позивача було правомірно застосовано вказані вище постанови Кабінету Міністрів України.

Пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530,   передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах:

Інвалідам 3 групи — 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 6 постанови КМУ № 530 встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році - по 3 групі інваліда 760,00 грн.

Вище зазначеними змінами чітко визначений розмір пенсії, який встановлюється у відсотках до прожиті мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також, згідно ст.159 КАС України управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі є неналежним відповідачем по всіх заявлених вимогах позивача, бо до відання управління не не входить обов’язок проводити нарахування конкретних сум виплат передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст. 63 цього Закону фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Тому, Пенсійний фонд не має права проводити заявлені позивачем виплати за рахунок інших платежів.

На підставі переліченого просить суд у повному обсязі відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

Дослідивши та оцінивши подані докази  за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи  1-ої категорії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 15.11.2004 року, є інвалідом 3-ої групи по захворюванню, що пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою МСЕК   № 091140 від 05.12.2007 року. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області та отримує пенсію в розмірі меншому ніж це встановлено Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що підтверджується довідкою УПФУ про розміри та вид пенсії позивача № 1015 від 29.07.2010 року.

Суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій, та визнає бездіяльність відповідача протиправною з наступних підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі -  спеціальний закон), оскільки відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі - загальний закон).

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 наведеного Закону, і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзац перший пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів, та розміром пенсії із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

- по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

- по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

- по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

- дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:

- інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Підпунктами 12,15, 17 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI (надалі – Закон № 107) були внесені зміни, в тому числі й до ст.. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (пункт 28 розділу ІІ).

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 1 січня 2008 року були внесені зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема, і до статей 50, 54.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції до 01.01.2008 року

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії на достатній життєвий рівень дає Закон України „Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999 року № 966-ХІV, а також Закон України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ.

    Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року № 2017-ІІІ, основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою  забезпечення  конституційного  права  громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються в тому числі мінімальний розмір пенсії за віком .

      Основні державні соціальні гарантії,  які є основним джерелом існування,   не можуть  бути  нижчими  від  прожиткового  мінімуму, встановленого законом.

    В ст. 19 Закону № 2017-ІІІ передбачено, що  виключно законами України визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.  Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

    Згідно ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та  мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю,  а також стипендій  та  інших  соціальних  виплат  виходячи  з  вимог Конституції України та законів України. В ч. 3 ст. 4 цього ж Закону передбачено, що прожитковий  мінімум  на  одну особу, а також окремо для тих, хто  відноситься  до  основних  соціальних  і  демографічних  груп населення,  щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний  бюджет  України  на  відповідний  рік.  Прожитковий мінімум  публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

                    Відповідно до Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік” від   11 травня 2004 року N 1704-IV   розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить на 2004 рік  - 284,69 гривні.

Відповідно до ст. 63 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” від 23.12.2004 року N 2285-IV, розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить на 2005 рік   - 332 гривні.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року N 3235-IV,  розмір прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність становить:   з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень.

Таким чином, для позивача як інваліда 2 групи, особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, 1 категорії, нижній розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із наведених розмірів, а не з розмірів визначених постановами Кабінету міністрів України.  О скільки, статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Крім того, зазначені постанови КМУ є підзаконними актами  яка суперечить  Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", також порушує та звужує права позивача, встановлені Конституцією України.

Право на пенсію та додаткову пенсію встановлює Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Розмір пенсій, встановлених законами, не підлягає зменшенню. Це гарантує ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Застосування відповідачем зазначених постанов КМУ   до спірних відносин обмежує конституційне право позивача на соціальний захист, суперечить п. 1-4 ст. 8 Цивільного процесуального кодексу України та приписам п. 1,6 ст.92 Конституції України, ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Дії управління Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсії позивачу на підставі постанов Кабінету Міністрів України призвела до того, що відбулося значне звуження обсягу прав позивача, які існують в державі для відповідної категорії громадян.

Тому суд вважає, що дії відповідача щодо нарахування пенсії (державної та додаткової) у розмірах, менших ніж передбачено ст.ст. 50, 54 ч. 4 Закону Укради «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірними.

З таких підстав обчислення і призначення пенсії особам захворювання яких пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС здійснюється за правилами  ст.т. 17, 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” та ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”  від 15.07.1999 року № 966-ХІV , в яких зазначено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення в тому числі розміру мінімальної пенсії за віком.  

               Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 30 травня 1997 року №523(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 року №666, від 4 березня 2004 року №268, від 22 вересня 2004 року №1240).

                Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України №796-XII.

                Щодо постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, на яку посилається відповідач, то нею встановлені розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, які не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком та суперечать положенням статей 50, 54 Закону №796-XII.

                  Роз’яснення наведені в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01.11.96 року №9, застерігають, що судам  необхідно  виходити  з того,  що нормативно-правові акти будь-якого  державного  чи  іншого  органу  (акти  Президента України,   постанови   Верховної   Ради   України,   постанови   і розпорядження Кабінету Міністрів України,  нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів  Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та  інструкції  міністерств  і  відомств, накази  керівників підприємств, установ та  організацій   тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

                 Якщо при розгляді  справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати Закон,  який регулює ці правовідносини.

Оскільки з 15 листопада 2004 року перерахунок пенсії позивача не провадився з вини відповідача, який діяв в порушення вимог закону, на підставі ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року N 1788-XII, суми  пенсії,  не  одержані  своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються  за  минулий  час  без обмеження будь-яким строком.

Крім того, згідно вимог статті 76 Закону України „Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР, право на подання  позову  про  відшкодування  ядерної  шкоди, заподіяної  життю  і  здоров'ю особи,  не   обмежується   строком давності.

Суд ухвалюючи судове рішення у даній справі виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене.

Таким чином, приймаючи до уваги положення ст. ст. 50,54,  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, ст. 17, 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню та пенсія позивачу повинна бути перерахована з 15.11.2004 року по 31.12.2005 року.

З урахуванням викладених обставин суд визнає дії відповідача протиправними та зобов'язує відповідача здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про статус та   соціальний захист   громадян,   які   постраждали   внаслідок   Чорнобильської катастрофи», з 15.11.2004 року по 31.12.2005 року.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» за № 7-93 від 21.01.1993 р., громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до п. п. 3 п. 3 ст. 81 ЦПК України, не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи.

Таким чином, позивач звільнений від сплати судових витрат.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у відповідності до ч.3 ст. 82 ЦПК України звільнити його від сплати судових витрат на користь держави.    

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум”, ст. 17, 19 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 10, 60, 82, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 22, 23, 24 Конституції України, суд, -

    ВИРІШИВ:

           Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Новоазовському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум пенсій по інвалідності – задовольнити частково.    

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в  Новоазовському районі Донецької області  стосовно виплати  ОСОБА_1 з 15 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року пенсії, як інваліду 3-ої групи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" .  

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Новоазовському районі Донецької області  здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1 пенсії по 3-ій групі інвалідності, відповідно до ст.ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із розрахунку не менше 6 (шости)  мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю, із розрахунку не менше 50 процентів від мінімальної пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням фактично здійснених виплат за період з 15 листопада 2004 року по 31 грудня 2005 року.

Стягнути з  Управління  Пенсійного фонду України в Новоазовському районі  на   рахунок 31218259700314  Отримувач: Новоазовський  районний суд, ЕДРПОУ: 34686825, МФО 834016  Банк ГУ ДКУ у Донецькій області витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцяти семи) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя