КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
19.07.10 Справа № 03/2336
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Мостової Г. І.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
представники сторін та третіх осіб в судове засідання не з’явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року (підписане 04.12.2009 року)
у справі №03/2336 (суддя Єфіменко В.В.)
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Черкаси,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси,
третя особа на стороні відповідача:
товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплобуд», м. Черкаси,
про стягнення 1 540,93 грн. -
встановив:
У вересні 2009 року ФОП ОСОБА_4 (позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 (відповідач) про стягнення 1 540,93 грн. (а.с. 2-4).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.09.2009 року прийнято позовну заяву ФОП ОСОБА_4 до розгляду та порушено провадження у справі №03/2336 (а.с. 1). Також, вказаною ухвалою залучено в якості третьої особи на стороні відповідача – товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Теплобуд»(третя особа).
Рішенням господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року у справі №03/2336 позов ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ТОВ «Торговий дім «Теплобуд», про стягнення 1 540,93 грн. задоволено повністю. Присуджено до стягнення з ФОП ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_4 1 209,00 грн. боргу, 147,45 грн. втрат внаслідок інфляції, 32,62 грн. 3% річних, 144,52 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 43-47).
При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд, встановивши факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем за надані останнім послуги з перевезення, а також правомірність нарахування позивачем на суму заборгованості відповідача пені, 3% річних та інфляційних, керуючись ст. ст. 174, 175, 193, 316 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 625 Цивільного кодексу України та умовами укладеного між сторонами спору договору, задовольнив позов повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року у справі №03/2336 та прийняти нове рішення по справі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення суду норм матеріального та процесуального права. Також, у своїх доповненнях до апеляційної скарги відповідач стверджує, що розрахувався з позивачем за здійснені ним перевезення. На підтвердження зазначеного скаржником надано видатковий касовий ордер №64 від 20.11.2008 року на суму 1 200,00 грн.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 14.01.2010 року справі №03/2336 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року у справі №03/2336 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 01.02.2010 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року у справі №03/2336 було призначено судову почеркознавчу експертизу.
08.07.2010 року на адресу Київського міжобласного апеляційного господарського суду з Київського НДІ судових експертиз надійшов висновок експертизи №1620/10-11 від 31.05.2010 року та матеріали справи №03/2336.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.07.2010 року провадження у справі №03/2336 поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 19.07.2010 року.
Згідно розпорядження Заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.07.2010 року склад колегії суддів у справі №03/2336 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Мостова Г.І. та Жук Г.А.
В судове засідання 19.07.2010 року представники сторін та третьої особи не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать повернуті на адресу суду повідомлення про вручення поштових відправлень сторонам та третій особі. Враховуючи обізнаність сторін та третьої особи про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду, у відповідності до вимог ст. 75 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відсутності представників сторін та третьої особи.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
01.09.2008 року між відповідачем (експедитор) та позивачем (субекспедитор) було укладено договір №2715 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (договір, а.с. 10-11), предметом якого є регулювання взаємовідносин сторін при виконанні позивачем доручень відповідача, діючого від імені вантажовласників при організації перевезень та наданню послуг з транспортно-експедиторського обслуговування (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.2. договору, позивач взяв на себе наступні зобов’язання:
- на підставі виданих відповідачем доручень і довіреностей, представляти інтереси відповідача у взаємовідносинах з перевізниками, митними органами та іншими організаціями по перевезенню, перевалці, зберіганню вантажів;
- за дорученнями відповідача організовувати відправку вантажів автотранспортом; за дорученнями відповідача виконувати розрахунки з транспортними і відповідачськими організаціями, митними і іншими органами в межах виконуємих доручень по договірним з відповідачем ставках та розцінках;
- виставляти рахунки відповідачу для покриття цих витрат з урахуванням комісійної винагороди; за дорученням відповідача висилати товаросупроводжуючі і розрахункові документи банкам, закордонним фірмам, інформувати закордонні фірми про відвантаження вантажів;
- по окремим дорученням відповідача організовувати проведення робіт по перепакуванню, перемаркіруванню, ремонту тари, зважування вантажу, визначення якості товару, відбір зразків, оформлення документації, здачу вантажу на місці та іншими операціями, пов’язаними з обробкою вантажів; зберігати комерційну таємницю, що міститься в документах, наданих замовником.
Згідно з п. 1.3. договору, на відповідача покладені наступні обов’язки:
- залучати позивача в якості оператора з організації перевезень і ТЕО (транспортно-експедиційного обслуговування) вантажів;
- видавати доручення та інструкції незалежно від способу видачі: в усній формі, поштою, телексом, телеграфом, телефаксом, електронною поштою; під час видачі доручень та вказівок надавати позивачу всю необхідну інформацію про характер і властивості вантажу, а також інструкції по обробці, перевалці, зберіганню і перевезені окремих видів вантажу; забезпечувати позивача спеціальними інструкціями по вантажо-розвантажувальним роботам, зберіганню і перевезення вантажів;
- забезпечувати своєчасне надходження позивачу ввізних/виїзних/транзитних документів, ветеринарних, санітарних, карантинних, екологічних, радіологічних, сертифікатів якості, відомостей і документів, необхідних для виконання митного контролю, креслення, ескізів на негабаритне, важковагове і довгомірне обладнання, вантажі та інших товаросупроводжуючих документів;
- доручення на відвантаження експортних імпортних вантажів, які не мають всіх необхідних реквізитів, що забезпечують можливість підготовки вантажів до відправлення, вважаються не врученими позивачу, про що він негайно інформує відповідача;
- відшкодовувати позивачу фактичні, документально підтверджені, витрати по відправленню документів поштою, зберігати комерційну таємницю, що міститься в документах, наданих відповідачем;
- оплачувати позивачу фактичні, документально підтверджені витрати в національній валюті України, враховуючи комісійну винагороду відповідно до ставок та розцінок, погоджених з відповідачем.
Статтею 3 договору сторони погодили, що відповідач оплачує рахунок позивача протягом 3-х банківських днів з дня його отримання, переказом вказаних в рахунку сум на розрахунковий рахунок позивача чи готівковим розрахунком, якщо не обумовлено інше; за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку від суми платежу за кожний день прострочення.
Вказаний договір вступає в силу з дня його підписання і діє до 25.06.2009 року (стаття 6 договору).
На виконання укладеного між сторонами договору, позивач за заявками відповідача організував перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, за заявкою №1305 від 26.09.2008 року (а.с. 14) було виконано перевезення по маршруту м. Рязань (Росія) - м. Київ (Україна); вартість перевезення, згідно з заявкою, - 6 200,00 грн.
На підтвердження факту виконання зобов’язань позивачем надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №0175593 від 30.09.2008 року (а.с. 18).
Як стверджує позивач, відповідач розрахувався з ним лише частково на суму 4 991,00 грн.
Міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №0175593 від 30.09.2008 року (а.с. 18), рахунок-фактура №СФ-14/10/1 від 14.10.2008 року та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/10/1 від 14.10.2008 року (а.с. 20) було доставлено відповідачеві 10.11.2008 року за допомогою кур’єра ОСОБА_5 згідно акта №14 наданих послуг від 31.10.2008 року (а.с. 13).
Згідно зі статтею 3 договору, за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожний день прострочення.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновком місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Приписами 629 ЦК України регламентовано, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»встановлено, що відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Частиною 1 ст. 929 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов’язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов’язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов’язання, пов’язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу (ч. 1 ст. 316 ГК України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач в порушення умов Договору на перевезення вантажів автотранспортом №2715 про від 01.09.2008 року та вимог ст. ст. 193, 198 ГК України, ст. ст.525, 526, 929 ЦК України, надані послуги за цим договором не оплатив. Зазначене підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/10/1 від 14.10.2008 року (а.с. 20), складений на виконання договору на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-14/10/1 від 14.10.2008 року на суму 6 200,00 грн. і яким визначений обсяг та вартість наданих послуг.
До того ж, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що під час дії договору на перевезення вантажів автотранспортом №2715 від 01.09.2008 року, позивач належним чином виконував свої зобов’язання за цим договором, надаючи відповідачу експедиторські послуги, що оформлено, зокрема, відповідним актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/10/1 від 14.10.2008 року без претензій та зауважень.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (відповідач) зобов’язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу. Частиною 2 вказаної статті визначені істотні умови договору транспортного експедирування, зокрема, відомості про сторони договору, вид послуги відповідача, вид та найменування вантажу; права, обов’язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати відповідачу; порядок розрахунків.
Відповідно до частин 9, 10, 11 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», підтвердженням витрат відповідача є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб’єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади; перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні; такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України; факт надання послуги відповідача при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Матеріали справи містять акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/10/1 від 14.10.2008 року, складений на виконання договору, на підставі виставленого рахунку-фактури №СФ-14/10/1 від 14.10.2008 року на суму 6 200,00 грн., що визначає вартість та обсяг наданих експедиторських послуг, які підтверджують, в розумінні наведених вище правових норм, витрати позивача.
Водночас, факт надання послуг позивачем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №0175593 від 30.09.2008 року (а.с. 18).
Як стверджує позивач, відповідач розрахувався з ним лише частково на суму 4 991,00 грн.
Також, відповідачем, на підтвердження здійснення розрахунків з позивачем за надані останнім послуги в повному обсязі, надано суду видатковий касовий ордер №64 від 20.11.2008 року на суму 1 200,00 грн. Відповідач стверджує, що позивач за вказаним ордером отримав від нього грошові кошти за надані експедиторські послуги.
В судовому засіданні 15.02.2010 року позивач заперечив факт отримання особисто ним або ОСОБА_6 грошових коштів по видатковому касовому ордеру №64 від 20.11.2008 року на суму 1 200,00 грн. Також, позивач вважає підпис у видатковому касовому ордері №64 від 20.11.2008 року на суму 1 200,00 грн. підробленим.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року у справі №03/2336, з метою встановлення належності підпису у видатковому касовому ордері №64 від 20.11.2008 року на суму 1 200,00 грн., було призначено судову почеркознавчу експертизу.
08.07.2010 року на адресу Київського міжобласного апеляційного господарського суду з Київського НДІ судових експертиз надійшов висновок експертизи №1620/10-11 від 31.05.2010 року та матеріали справи №03/2336.
Згідно висновку експертизи Київського НДІ судових експертиз №1620/10-11 від 31.05.2010 року підпис в графі «Підпис»від імені одержувача грошей у видатковому касовому ордері №64 від 20.11.2008 року на суму 1 200,00 грн. виконаний не ОСОБА_4, не ОСОБА_6, а іншою особою.
Інших доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за надані останнім експедиторські послуги відповідачем суду не надано, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 1 200,00 грн. боргу колегія суддів апеляційного господарського суду вважає законним та обґрунтованим.
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Місцевим господарським судом вірно встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання перед позивачем, оскільки відповідач зобов’язувався оплатити надані позивачем експедиторські послуги протягом 3-х банківських днів з дня отримання рахунку на оплату.
З акта №14 наданих послуг від 31.10.2008 року вбачається, що кур’єр ОСОБА_5 передав відповідачеві 20.10.2008 року міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №0175593 від 30.09.2008 року (а.с. 18), рахунок-фактуру №СФ-14/10/1 від 14.10.2008 року та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-14/10/1 від 14.10.2008 року.
Отже, відповідач, відповідно до статті 3 укладеного між сторонами спору договору, був зобов’язаний оплатити позивачеві вартість наданих ним послуг до 21.10.2008 року.
Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Пункт 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Так, статтею 3 договору сторонами передбачено: за прострочення платежу відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства України та обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про правомірність стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача 144,52 грн. пені за прострочення відповідачем строків оплати наданих позивачем послуг.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи факт прострочки відповідачем виконання грошового зобов’язання, перевіривши розрахунок збитків від інфляції та 3% річних, поданий позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду встановлено його арифметичну правильність, а висновки господарського суду Черкаської області про стягнення з відповідача на користь позивача 147,45 грн. інфляційних витрат та 32,62 грн. 3% річних законними та обґрунтованими.
Також, відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.02.2010 року про призначення у справі №03/2336 судової почеркознавчої експертизи оплату вартості проведення експертизи було покладено на позивача.
Після повернення матеріалів справи №03/2336 та висновку №1620/10-11 від 31.05.2010 року з Київського НДІ судових експертиз, позивачем у справі надано суду платіжне доручення №13 від 01.06.2010 року, згідно якого ОСОБА_4 було сплачено за проведення, зокрема, зазначеної експертизи 1 007,76 грн. (оригінал вказаного платіжного доручення у справі №03/2335).
Враховуючи наведені обставини справи та вимоги ст. ст. 44, 49 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що витрати у сумі 1 007,76 грн., сплачені позивачем за проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №03/2336, відносяться до складу судових витрат та підлягають відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача в повному обсязі.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року у справі №03/2336.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року у справі №03/2336 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 30.11.2009 року у справі №03/2336 залишити без змін.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1; АДРЕСА_2; АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 1 007,76 грн. витрат за проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №03/2336.
4. Доручити господарському суду Черкаської області видати відповідні виконавчі документи.
5. Справу №03/2336 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Жук Г. А.
Мостова Г. І.
Дата відправки