Справа № 22-1354/2010 р.                              Головуючий в 1-ій інст.:  Ореховська К.Е.

Категорія: Ц-46                                                              Суддя-доповідач : Шеремет А.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

28 жовтня  2010 року                                                                               м. Рівне                                                                                

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Рівненської області в складі :

головуючої- судді  Шеремет А.М.

суддів:   Гордійчук С.О., Хилевича С.В.

при секретарі – Колесовій Л.В.

з участю представник позиваччки ОСОБА_3 та представника відповідачки ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Рівненського міського суду від 22 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на її утримання, у зв’язку з продовженням навчання,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду від 22 червня 2010 року відмовлено у задоволенні вказаного позову.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, покликаючись на його незаконність та необґрунтованість через неправильне застосування судом норм матеріального права.

Доводить, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не прийняв до уваги те, що вона проживає в гуртожитку в м. Тернополі у зв’язку з навчанням, а тому її матеріальне становище є тяжким.

Вважає, що відповідачка має можливість надавати аліменти на її утримання до закінчення навчання.

За таких обставин просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про стягнення з ОСОБА_6 на її користь аліменти в розмірі 1/3 частки від доходів відповідачки на утримання своєї повнолітньої дочки на весь період навчання.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог.

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження серії VII-НО № НОМЕР_1

Згідно довідки за № 395 від 31.03.2010 року підтверджується, що позивачка на момент подачі позову, є студентом 2-го курсу денної форми навчання факультету банківського бізнесу Тернопілського національного економічного університету та закінчує навчання 30.06.2012 року.

Відповідно до ст. 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

З наявних у справі доказів, а саме - довідки про доходи № 72 від 01.04.2010 року, вбачається, що середня заробітна плата відповідачки складає 1527, 36 грн. щомісячно.

Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_6 має можливість надавати допомогу позивачці у зв’язку з продовженням нею навчання.

Посилання відповідачки на те, що через хворобу вона потребує додаткових витрат і у зв’язку з цим не має можливості надавати матеріальну допомогу є необґрунтованим, оскільки не ґрунтується на належних доказах.

За таких підстав  судова  колегія  вважає,  що  суд першої інстанції не звернув уваги на наведене, чим припустився порушень матеріального права (ст. 199 СК України) та вимог статті 212 ЦПК України  щодо оцінки доказів, що призвело до неправильного вирішення справи по суті та відповідно до положень ст. 309 ЦПК України  є підставою для скасування рішення суду.

Колегія суддів, приймаючи до уваги положення ст. 200 СК України, вважає, що розмір аліментів які підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки на її утримання до припинення нею навчання повинні складати ј частки доходів ОСОБА_6

На підставі наведеного,  керуючись ст.    199, 200 СК  України,  ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду від 22 червня 2010 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на її утримання, у зв’язку з продовженням навчання задовольнити частково.                        

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на її утримання у розмірі ј  частки доходів щомісячно починаючи з 16 квітня 2010 року і до припинення її навчання або до досягнення нею 23 років.    

Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір в сумі 51 грн. 00 коп. (п'ятдесят одна грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. (сто двадцять грн. 00 коп.).

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

        Головуюча:                                             Шеремет А.М.

        Судді:                                                                           Гордійчук С.О.                                          

                                                                                               Хилевич С.В.