Справа 2-10/2010р.

  УКРАЇНА

        Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

 12 квітня 2010 року                     Садгірський районний суд м. Чернівці  

                         в складі:  головуючого судді           Плавана В.О.

                               при секретарі                      Чайка С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання (догляду), витребування майна, усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та виселення. Зустрічної позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання добросовісним набувачем та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання (догляду), витребування майна, усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та виселення.

В позові посилається на те, що 10.09.1997 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, який нотаріально посвідченого державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 і зареєстрований в реєстрі за №ЗДС-1309, згідно вказаного договору він придбав у власність будинок АДРЕСА_1. Вказаний договір купівлі-продажу 02.12.1997 року був ним зареєстрований в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації. Вказує на те, що при посвідченні вказаного договору купівлі-продажу відповідачем ОСОБА_2,  в якості правовстановлюючого документу на будинок, було надано дублікат свідоцтва про право власності, яка пояснила, що оригінал свідоцтва нею був загублений. Вказує на те, що згідно п.4 умов укладеного договору було передбачено, що відповідачу ОСОБА_2 було надано право проживати у вказаному будинку після його продажі до 10.09.1998 року. Вказана домовленість була досягнута між сторонами, оскільки відповідачу ОСОБА_2 необхідний був час для придбання іншого житла.

Посилається в позові на те, що в травні 2007 року він дізнався, що у придбаному ним будинку з’явилися нові власники, які розпочали ремонтні роботи у дворі та будинку за адресою: АДРЕСА_1,       з даного приводу він звернувся в Чернівецьке обласне бюро технічної інвентаризації, на його звернення отримав усну відповідь, що новим власником даного будинку є відповідач ОСОБА_3, на підставі договору довічного утримання (догляду) від 07.02.2007року, нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960.  Дізнавшись про незаконне позбавлення його права власності на будинок за адресою: АДРЕСА_1, з даного приводу він 16.08.2007 року звернувся із скаргою в прокуратуру Чернівецької області на неправомірні дії відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та працівників Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації.  З даного приводу слідчим відділом УМВС України в Чернівецькій області було порушено кримінальну справу за ст.190 ч.2 КК України.

В позові посилаються на те, що в ході досудового слідства було встановлено, що 26.08.2005 року відповідач ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації за адресою: м. Чернівці вул. Барбюса,18, маючи на руках оригінал свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, виданий Чернівецьким міськжитлоуправлінням, який пред’явила працівникам бюро технічної інвентаризації та подала заяву про реєстрацію її права в електронній базі прав власності на належний їй житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Вказує на те, що працівники Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації, недобросовісно виконуючи свої службові обов’язки  в порушення Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5, достовірно не перевіривши належність нерухомого майна, згідно інвентарної справи та даних реєстрової книги, помилково внесли в електронний реєстр прав власності, власником спірного будинку з належними до нього будівлями і спорудами  за адресою: АДРЕСА_1 - відповідача ОСОБА_2  Після чого працівниками Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації 02.09.2005 року безпідставно видали відповідачу ОСОБА_2 з реєстру за №8229741 прав власності на вказане нерухоме майно, внаслідок помилки працівників ЧКОБТІ відповідач незаконно придбала право на чуже майно, а саме на спірний будинок з належними до нього будівлями і спорудами, який належить йому на праві власності, згідно договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року.

В позові посилається на те, що в подальшому 22.01.2007 року відповідач ОСОБА_2 перебуваючи в приміщенні ЧКОБТІ видала себе за власника спірного будинку та пред’явила правовстановлюючі документи на спірний будинок та подала працівникам ЧКОБТІ власноручно оформлене нею замовлення №89215 від 22.01.2007 року для оформлення витягу з реєстру прав власності на вищевказаний будинок, вказавши в заяві себе як власника спірного будинку.  Працівники ЧКОБТІ недобросовісно виконуючи службові обов’язки, достовірно не перевіривши належність спірного майна, згідно інвентарної справи та даних реєстрової книги безпідставно повторно видали відповідачу         ОСОБА_2 витяг з реєстру прав власності №13389834 на спірне нерухоме майно, вказавши помилково в ньому ОСОБА_2, як власника. Після чого відповідач ОСОБА_2 07.02.2007 року перебуваючи в Другій Чернівецькій державній нотаріальній конторі, видавши себе за власника будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, пред’явила державному нотаріусу ОСОБА_5 документи – недійсне свідоцтво про право власності та витяг з реєстру прав власності на вказане нерухоме майно. Далі відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір довічного утримання (догляду) від 07.02.2007 року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960, розпорядившись не належним їй майном на власний розсуд, передавши будинок у власність відповідачу ОСОБА_3

В позові посилаються на те, що вищевикладене підтверджується матеріалами кримінальної справи Н-070102, яка була порушена по факту незаконного заволодіння майном ОСОБА_1, шляхом шахрайства, за ознаками злочину передбаченого ст.190 ч.3 КК України. Після проведення досудового слідства дана кримінальна справа була закрита, за відсутністю складу злочину в діях відповідача ОСОБА_2, згідно постанови від 11.06.2008 року. В даний період часу спірний будинок належить відповідачу ОСОБА_3, яка після отримання у власність спірне будинковолодіння, зареєструвалася в даному будинку разом з відповідачем ОСОБА_4 та проживають в даному будинку як члени сім’ї, що підтверджується довідкою КЖРЕП №15 від 14.10.2008 року. Вважає, що укладений між відповідачами ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 договір довічного утримання (догляду) є недійсним, оскільки він набув право власності на спірний будинок, згідно договору купівлі-продажу, укладеного 10.09.2007 року з відповідачем ОСОБА_2, законність вказаного договору ніким не оскаржена.

Посилається в позові на те, що він був протиправно позбавлений права власності на спірне будинковолодіння відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в зв’язку з чим, він не може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном. В даний період часу у спірному будинку незаконно зареєстровані та проживають відповідачі, які перешкоджають йому вселитися в даний будинок, тому він змушений ставити питання  про вселення  у спірний будинок, оскільки у нього виникло бажання проживати  у спірному будинку. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягають виселенню із спірного будинку без надання їм іншого житла, оскільки відповідачі вселились в спірний будинок без його згоди, а відповідач ОСОБА_2 підлягає виселенню із спірного будинку, оскільки втратила права власності та втратила право проживання в даному будинку. Вважає, що спірний будинок,  належить йому на праві власності та підлягає поверненню.

Просить визнати укладеним між ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 договір довічного утримання (догляду) від 07.02.2007 року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960 - недійсним. Повернути будинок АДРЕСА_1 у його власність. Усунути перешкоди в користуванні його власністю та вселити його в будинок №1 по вул. Дивногорській                    м. Чернівці, виселити відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 із спірного будинку, без надання іншого житлового приміщення.

Відповідачі за первісним позовом  ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по   звернулися до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання добросовісним набувачем та визнання права власності.

В позові посилаються на те, що позовні вимоги позивача  ОСОБА_1 по первісному позову вони вважають безпідставними та небгрунтованими. Вказують в позові на те, що про договір купівлі-продажу спірного житлового будинку АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчувався державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №ЗДС-1309, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідач по первісному позову ОСОБА_2 дізналася про укладення вказаного договору наприкінці 2007 року, у зв’язку з викликом її  до слідчого управління УМВС України в Чернівецькі області, для дачі пояснень по кримінальній справі, яку порушено по факту заволодінням майном ОСОБА_1 за ст.190 ч.2 КК України. Вказують в позові на те, що договір купівлі-продажу спірного будинковолодіння ОСОБА_2 не укладала з ОСОБА_1, оскільки не бажала відчужувати своє єдине житло. Спірне будинковолодіння належало  ОСОБА_2 на праві власності згідно свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, яке було видане 21.02.1985 року Чернівецьким міським житловим управлінням та зареєстровано в Чернівецькому ОБТІ в реєстровій книзі №39 за реєстровим №5492.  Вказують на те, що   у вересні 1997року племінниця ОСОБА_2 звернулась до неї з проханням, надати в якості застави по договору позики грошових коштів, який був укладений між її племінницею  ОСОБА_1, належний їй на праві власності спірний житловий будинок. Після чого відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 було переконано, що після повернення коштів ОСОБА_1 її племінницею, договір застави спірного житлового будинку буде скасовано.  Під час перебування в нотаріальній конторі 10.09.1997року ОСОБА_2 була впевнена у тому, що передає належний їй на праві власності житловий будинок, в якості застави, позивачу по основному позивачу ОСОБА_1 та не бажала відчужувати своє єдине житло.  

В позові посилаються на те, що внутрішня воля відповідача по первісному позову ОСОБА_2, як сторони даної угоди не була спрямована на вчинення договору купівлі-продажу її єдиного житла та не відповідала її волевиявленню.    Відповідач ОСОБА_2 вважає, що договір купівлі-продажу від 10.09.1997року спірного житлового будинку є мнимою угодою, укладеною про людське око, тобто без наміру створити юридичні наслідки, оскільки нею не передавався у приватну власність ОСОБА_1 спірний житловий будинок та вона не отримувала ніякі кошти за продаж житлового будинку, що передбачено               ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та ст.655 ЦК України. Позивач ОСОБА_1 до підписання договору в нотаріальній конторі не оглядав спірний житловий будинок, не погоджував з ОСОБА_2 ціну продажу будинку, не погоджував істотні умови необхідні для укладання договору купівлі-продажу.  

В позові посилаються на те, що ОСОБА_1 жодного дня не проживав у спірному житловому будинку та не проживає в ньому по сьогоднішній день. Не цікавився, як власник станом будинку, не проводив оплату комунальних послуг, в будинку відсутні будь-які особисті речі позивача, предмети домашньої обстановки та предмети повсякденного вжитку. Єдиним та постійним місцем проживання позивача  ОСОБА_1 з 19.11.1976 року є житловий будинок  АДРЕСА_2, де він зареєстрований та проживає по сьогоднішній день, що підтверджується ксерокопією паспорту. Вказують в позові на те, що спірний житловий будинок з 10.09.1997 по 07.02.2007роки не вибув з володіння відповідача ОСОБА_2, на день розгляду справи не використовується позивачем ОСОБА_1 відповідно до цільового призначення, як його єдине та постійне місце проживання, що вказує на мнимий характер договору купівлі-продажу. Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 вважає, що договір від 10.09.1997 року відповідно до положень ч.1 ст.58 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) є недійсною угодою, яка укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. За таких обставин слід визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 10.09.1997 року та нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №ЗДС-1309.

В позові посилаються на те, що 07.02.2007року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду), який нотаріально посвідчувався державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960. Згідно даного договору ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 у власність належний їй на праві власності будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, разом з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами. На виконання вимог вказаного договору ОСОБА_3 прийняла на себе обов'язок у встановлені договором строки здійснювати утримання (догляд) за ОСОБА_2  Вказують в позові на те, що зміст укладеного договору не суперечить  вимогам цивільного законодавства України, волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, сторони при укладенні угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Враховуючи наведене вважають, що договір довічного утримання укладений між нами 07.02.2007 року є чинним так, як укладений з додержанням вимог ст.ст. 203, 208, 209, 210, 744 ЦК України. Право власності на спірний житловий будинок відповідно до договору довічного утримання зареєстровано 26.02.2007 року Чернівецьким КОБТІ в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

В позові посилаються на те, що після укладання договору довічного утримання, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 добросовісно виконує обов'язки, що покладені на неї вищевказаною угодою. На сьогоднішній день спірний житловий будинок є  єдиним та постійним місцем проживання відповідачів по за первинним позовом, вони зареєстровані за вказаною адресою та іншого постійного житла у них немає. Вказують в позові на те, що відповідач  ОСОБА_3, згідно положень ч.1 ст.388 ЦК України є добросовісним набувачем спірного будинку, оскільки даний будинок  нею було придбано за відплатним договором. Як добросовісний набувач вона не знала і не могла знати про права інших осіб на спірне нерухоме майно, зазначене нерухоме майно не вибувало з володіння власника без його волі. Єдиним власником спірного будинковолодіння в свідоцтві про право власності від 21.02.1985року було вказано відповідача за первинним позовом ОСОБА_2

В позові посилаються на те, що при укладенні договору довічного утримання ОСОБА_2 керувалася необхідністю отримувати догляд та сторонню допомогу, а ОСОБА_3 бажала набути у приватну власність необхідний їй для проживання житловий будинок. Вказують в позові на те, що ОСОБА_3 не було відомо про існування правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які не мали наміру порушувати будь-яких прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1

Просять визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10.09.1997 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №ЗДС-1309, як такий, що укладений про людське око, без наміру створити юридичні наслідки. Визнати ОСОБА_3 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до договору довічного утримання від 07.02.2007року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960. Визнати ОСОБА_3 власником будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 40577,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_7 та ОСОБА_8 заявлені позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги підтримали в повному об’ємі та дали аналогічні покази згідно позовної заяви. Зустрічний позов відповідачів по первісному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не визнали, вважають позовні вимоги  по зустрічному позову небгрунтованими. Позивач  ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 просять їх позовні вимоги задовольнити в повному об’ємі, в зустрічному позові відповідачів відмовити за безпідставністю. Представник ОСОБА_7 позовні вимоги ОСОБА_1 просить задовольнити в повному об’ємі, в зустрічному позові відповідачів  відмовити за спливом строків давності, подавши до суду заяву про застосування строків давності до винесення рішення.

Відповідачі за первісним позовом  ОСОБА_2, ОСОБА_3, та ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_9 свій зустрічний позов підтримали в повному об’ємі та дали пояснення аналогічні викладеним в зустрічній  позовній заяві. Первісний позов ОСОБА_1 та його представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не визнали, вважають його необґрунтованим, просили в позові відмовити за безпідставністю.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справи, вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований, а тому в позові йому слід відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов відповідачів по первісному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обґрунтований та підлягає задоволенню в повному об’ємі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 була власником  будинковолодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого 21.02.1985 року, згідно рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів №19/2 від 22.01.1985 року. Вказаний будинок був зареєстрований 22.02.1985 року за відповідачем ОСОБА_2 в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №39 стр.187 за реєстровим №5492.

Вказаний факт підтверджується ксерокопією свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 21.02.1985 року та довідкою характеристикою Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації від 08.09.1997 року, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів №19/2 від 22.01.1985 року.

Судом встановлено, що згідно довідки №68 від 02.04.2010 року архівного відділу Чернівецької міської ради вбачається, що в архівних документах виконавчого комітету Чернівецької міської ради, за період 1997 року, рішення щодо видачі відповідачу ОСОБА_2 дублікату свідоцтва про право особистої власності, на спірний житловий будинок АДРЕСА_1 не приймалося, дублікат свідоцтва про право власності взамін втраченого оригіналу не видавався. В матеріалах інвентарної справи Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації відсутня реєстрація дублікату свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок, взамін втраченого оригіналу свідоцтва відповідачем ОСОБА_2

Судом встановлено, що після реєстрації будинковолодіння АДРЕСА_1 в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації, у відповідача ОСОБА_2 на руках постійно знаходився оригінал Свідоцтва про право особистої на спірний житловий будинок від 21.02.1985 року, ксерокопія вказаного свідоцтва знаходилася в матеріалах інвентарної справи № 2294. Вказане свідоцтво відповідачем  ОСОБА_2 ніколи не губилося, з даного приводу відповідач не зверталася до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, за період 1997 року, щодо видачі дублікату свідоцтва про право особистої власності на спірний будинок.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року була одинокою пристарілою жінкою, в шлюбі не перебувала, дітей не мала, була не грамотною, яка мала постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, іншого житла у відповідача, крім спірного житлового будинку не було. Вказаний факт підтверджується ксерокопією паспорта відповідача та довідкою з місця проживання  КЖРЕП-15  м. Чернівці №4262 від 14.10.2008 року.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року мав постійне місце проживання та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, вказаний факт підтверджується ксерокопією паспорта позивача.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу від 10.09.1997 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстровим №ЗДС-1309, відносно спірного житлового будинку АДРЕСА_1, укладений на підставі фіктивного дублікату свідоцтва про право власності. Стосовно вказаного дублікату свідоцтва про право власності, рішення виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, щодо видачі дублікату відповідачу ОСОБА_2 не приймалося, дублікат свідоцтва про право власності взамін втраченого оригіналу не видавався компетентним органом, в особі виконавчого комітету Чернівецької міської ради. Не проводилася реєстрація в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації дублікату свідоцтва, взамін втраченого оригіналу свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 до підписання договору в нотаріальній конторі не оглядав спірний житловий будинок, не погоджував з ОСОБА_2 ціну продажу будинку, не погоджував істотні умови необхідні для укладання договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що згідно п.4 договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року позивач ОСОБА_1 надав право відповідачу ОСОБА_2 проживати у спірному будинку до 10.08.1998 року, у вказаному будинку відповідач ОСОБА_2 проживає по теперішній час, як власник проводила оплату комунальних послуг та інші відповідні виплати за будинковолодіння, здійснювала догляд та ремонт будинку, обробляє земельну ділянку, в будинку знаходяться її особисті речі, предмети домашньої обстановки та предмети повсякденного вжитку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в спірному житловому будинку ніколи не проживав в ньому, не цікавився, як власник станом будинку, не проводив оплату комунальних послуг, в будинку відсутні будь-як особисті речі, предмети домашньої обстановки та предмети повсякденного вжитку, які належать позивачу.

Судом встановлено, що після укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстровим №ЗДС-1309, вказаний будинок був зареєстрований 02.12.1997 року за позивачем в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №39 стр.187 за реєстровим №5492.

Судом встановлено, що фактично позивачем ОСОБА_1 не була проведена реєстрація права власності на нерухоме майно в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 була власником  будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 07.02.2007 року, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 21.02.1985 року, який зареєстровано  в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №39 стр.187 за реєстровим №5492. та витяг з реєстру про реєстрацію права власності.

Судом встановлено, що 07.02.2007 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду), який нотаріально посвідчений державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960. Вказаний договір зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації від 26.02.2007 року в реєстровій книзі №39 стр.187 за реєстровим №5492, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації від 26.02.2007 року, ксерокопією договору довічного утримання.

Судом встановлено, що згідно умов вищевказаного договору ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 у власність спірний житловий будинок з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: м. Чернівці по вул. Дивногорській  буд.№1 . В свою чергу ОСОБА_3 зобов’язується довічно утримувати ОСОБА_2 , забезпечуючи її доглядом, харчуванням, необхідною допомогою, одягом, залишивши в  довічному безоплатному користуванні весь будинок. З моменту укладення договору з 07.02.2007 року  та  по день розгляду справи в суді, відповідач ОСОБА_2  не ставила питання про розірвання вказаного договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником будинковолодіння АДРЕСА_1, на підставі договору довічного утримання від 07.02.2007 року . Відповідач ОСОБА_4 поселилася в спірне будинковолодіння на законних підставах  на правах члена сім’ї  та проживає в даному будинку з 15.08.2007 року по теперішній час, що підтверджується довідкою К ЖРЕП-15     м. Чернівці від 14.10.2007 року №4262.

Судом встановлено, що 30.08.2008 року СВ УМВС України в Чернівецькій області порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння, шляхом обману майном позивача ОСОБА_1, а саме:  спірного житлового будинку з належними до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками складу злочину передбаченого ст.190 ч.3              КК України.

Судом встановлено, що згідно постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.05.2008 року, було відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно працівників Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації за ст.ст.190 ч.3, 358, 367 КК України, на підставі ст.6 п.2 КПК України, у зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину. Згідно постанови про закриття кримінальної справи від 11.06.2008 року, було закрито кримінальну справу відносно відповідача ОСОБА_2   за ст.190 ч.3 КК України, на підставі ст.6 п.2 КПК України, у зв’язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердила, що вона працюючи  державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної посвідчила  купівлі-продажу від 10.09.1997 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, за реєстровим №ЗДС-1309, відносно спірного житлового будинку АДРЕСА_1, укладений на підставі дублікату свідоцтва про право власності. Вказує на те, що відповідачу ОСОБА_2 перед підписанням договору, були роз’яснені наслідки укладання вказаної угоди, договір прочитано в слух. Перед підписанням вказаного сторони їй повідомили, що між ними проведений повний розрахунок за проданий будинок. Стосовно укладення договору застави між сторонами  у вказаний, розмови не було.  Вважає, що  дублікат свідоцтва про право власності, на підставі якого укладена угода, є дійсним документом та має всі відповідні до закону реквізити.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що  вона працюючи  державним нотаріусом Третьої Чернівецької державної нотаріальної посвідчила  07.02.2007 року договір довічного утримання (догляду) між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який укладений на підставі оригіналу свідоцтва про право власності, який надала їй відповідач ОСОБА_2  Вказує на те, що відповідачу ОСОБА_2 перед підписанням договору, були роз’яснені  наслідки укладання вказаної угоди, договір прочитано в слух. Вважає, що оригінал свідоцтва про право власності, на підставі якого укладена угода, є дійсним документом та має всі відповідні до закону реквізити.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що він працюючи в  Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації підписував витяги з реєстру прав власності видані на прізвище ОСОБА_2 в період часу 2005-2007 років. Виписані витяги реєстру прав власності були видані ОСОБА_2 в наслідок помилки підлеглих його працівників, винні особи понесли дисциплінарне покарання.

Ці обставини підтверджені дослідженими доказами.

Згідно ст. 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст.ст. 319,321,334 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання та місцезнаходження майна. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його володінні.

Відповідно до вимог ст.346 ЦК України передбачені законні підстави припинення права власності.

Згідно ст.ст. 386,387,391 ЦК України власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, витребовувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст.41 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) угодами визнаються дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов’язків.

Відповідно до вимог ст.48 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. Кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності не передбачені законом.

Відповідно до положень ч.1 ст.58 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) передбачено, що недійсною є угодою, яка укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).

Враховуючи наведене судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 була власником  будинковолодіння АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 21.02.1985 року. Вказаний будинок був зареєстрований 22.02.1985 року за відповідачем ОСОБА_2 в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації в реєстрову книгу №39 стр.187 за реєстровим №5492.

Відповідно до вимог п.п.10, 22 „Правил  державної  реєстрації об'єктів  нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та   фізичних  осіб” ,  затверджених Держжитлокомунгоспом України від 13.12.1995 р. N56, зареєстрованих  в  Мін’юсті  України від 19.01.1996 р. за N 31/1056, якими встановлено, що до правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться    державна    реєстрація   об'єктів   нерухомого   майна  є дублікати   втрачених   правовстановлюючих   документів  на об'єкти нерухомого майна для передачі в державні нотаріальні архіви примірників документів,  посвідчених   посадовими особами  виконавчих  органів  рад,  видаються відповідно за місцем зберігання цих документів. Дублікат свідоцтва про право власності оформляється у разі втрати оригіналу свідоцтва, на підставі звернення заявника та архівних документів, що зберігаються в органах, які видали свідоцтво про право власності, а також довідки з органу внутрішніх справ.

Відповідно до вимог вказаних правил дублікат свідоцтва видається з позначкою „Дублікат”, втрачений оригінал свідоцтва анулюється наказом (розпорядженням) відповідного органу який видав дубліката свідоцтва. В книзі прийому-видачі документів робиться новий запис, а на попередньому записі робиться відмітка про анулювання втраченого оригіналу свідоцтва, документи пов'язані з видачею дубліката свідоцтва, включаються до складу справи, сформованої під час оформлення права власності на об'єкт нерухомості.

 Відповідно до вимог п. 6.4. Тимчасового положення про порядок  реєстрації прав власності на нерухоме майно,  у разі крадіжки, втрати, пошкодження тощо свідоцтва про право власності чи витягу про реєстрацію прав, БТІ можуть видати дублікат витягу або за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів здійснити необхідні підготовчі заходи для видачі дубліката свідоцтва. Для отримання дубліката свідоцтва чи витягу подається заява, якій передує опублікування в пресі повідомлення про недійсність викрадених, загублених, пошкоджених свідоцтв про право власності чи витягів про реєстрацію прав. БТІ перевіряє належність заявленої вимоги відомостям з Реєстру прав та оформлює дублікат свідоцтва чи витягу. На дублікаті свідоцтва чи витягу обов'язково зазначається його номер та в Реєстрі прав робиться відмітка про втрату оригіналу свідоцтва чи витягу та відмітку про видачу дубліката свідоцтва чи витягу.

В судовому засіданні встановлено, що оригінал свідоцтва про право особистої власності на спірний житловий будинок постійно знаходився у відповідача ОСОБА_2, ксерокопія вказаного свідоцтва знаходилася в матеріалах інвентарної справи № 2294. Вказане свідоцтво відповідачем  ОСОБА_2 ніколи не губилося, з даного приводу відповідач  не зверталася до виконавчого комітету Чернівецької міської ради, за період 1997 року, щодо видачі дублікату свідоцтва про право особистої власності на спірний будинок.

Судом встановлено, що стосовно вказаного дублікату свідоцтва про право власності, рішення виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, щодо видачі дублікату відповідачу ОСОБА_2 не приймалося, дублікат свідоцтва про право власності взамін втраченого оригіналу не видавався компетентним органом, в особі виконавчого комітету Чернівецької міської ради. Не проводилася реєстрація в Чернівецькому обласному бюро технічної інвентаризації дублікату свідоцтва, взамін втраченого оригіналу свідоцтва про право власності на спірний житловий будинок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дублікату свідоцтва про право власності, який якоби виданий відповідачу ОСОБА_2, взамін втраченого оригіналу, є фіктивним недійсним документом, який не відповідає вимогам закону та  не має правової сили. Про видачу вказаного дублікату свідоцтва про право власності відповідачу ОСОБА_2 нічого не було відомо.

Враховуючи наведене, суд вважає, що договір купівлі-продажу від 10.09.1997 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстровим №ЗДС-1309, відносно спірного житлового будинку АДРЕСА_1, укладений на підставі фіктивного дублікату свідоцтва про право власності, який не має правової сили.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 до підписання договору в нотаріальній конторі, не оглядав спірний житловий будинок, не погоджував з ОСОБА_2 ціну продажу будинку, не погоджував істотні умови необхідні для укладання договору купівлі-продажу.

В судовому засіданні  встановлено, що відповідач ОСОБА_2 на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року була одинокою пристарілою жінкою, в шлюбі не перебувала, дітей не мала, була не грамотною особою, мала постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1, іншого житла у відповідача, крім спірного житлового будинку  не має.

Судом встановлено, що при укладенні вищевказаного договору, позивачем ОСОБА_1 було введено в оману відповідача ОСОБА_2, стосовно предмету та умов договору, остання  була впевнена, що укладає договір застави спірного будинку, який буде скасований після повернення коштів ОСОБА_1 її племінницею.  Під час перебування в нотаріальній конторі 10.09.1997року відповідач ОСОБА_2 була впевнена у тому, що передає належний їй на праві власності житловий будинок, в якості застави,  позивачу ОСОБА_1 та не бажала відчужувати своє єдине житло.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 не були роз’ясненні наслідки укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року, оскільки згідно оригіналів договорів, які знаходяться в архіві Першої Чернівецької державної нотаріальної контори та в інвентарній справі, різняться між собою.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що внутрішня воля відповідача по первісному позову ОСОБА_2, як сторони даної угоди не була спрямована на вчинення договору купівлі-продажу її єдиного житла та не відповідала її волевиявленню,    є мнимою угодою, укладеною про людське око, тобто без наміру створити юридичні наслідки, оскільки відповідачем не передавався у приватну власність позивачу ОСОБА_1 спірний житловий будинок, відповідач ОСОБА_2 не отримувала ніякі кошти за продаж житлового будинку, що передбачено ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) та ст.655 ЦК України.

Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду судами цивільних спорів про визнання правочинів недійсними” від 6.11.2009 №9 вказано, що  не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено, у зв'язку з цим  необхідно  правильно  визначати момент вчинення правочину Не є укладеними  правочини  (договори),   у   яких відсутні  встановлені  законодавством  умови,  необхідні  для  їх укладення. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про  визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Враховуючи наведене суд вважає, що правочин укладений між         ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 є недійсним, оскільки при укладанні спірного договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року, була відсутня обов’язкова умова необхідна  для  укладення угоди, а саме передача майна від відчужувача до набувача.

Відповідно до вимог ст.ст.256,257 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

Відповідно до п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду судами цивільних спорів про визнання правочинів недійсними” від 6.11.2009 №9 вказано, що перебіг позовної  давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними  обчислюється  не  з моменту  вчинення  правочину,  а відповідно до  ч.1 ст. 261 ЦК України  від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого  права або про особу,  яка його порушила.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_2 про укладення договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року дізналася  від працівників міліції в літку 2007 року, після порушення кримінальної справи. Відповідач ОСОБА_2 звернулася до суду за захистом своїх прав в межах трьох років -  загальної позовної давності.

Таким чином, суд не може бути застосувати строк позовної давності, відповідно до заяви представника позивача ОСОБА_7, оскільки про укладений договір-купівлі продажу від 10.09.1997 року, відповідач ОСОБА_2 дізналась від працівників правоохоронних органів, з заяви-скарги поданої ОСОБА_1, в літку 2007 року.

Суд вважає, що не є належним та допустимим доказом, згідно вимог ст.57,58 ЦПК України, посилання позивача та його представників на аркуш 102, відмовних матеріалів кримінальної справи №Н-070102, ксерокопія незавіреної заяви від 22.10.1998р., оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано оригінал вказаної заяви та відсутній даний доказ в архівній справі Першої Державної нотаріальної контори м. Чернівці, про надходження такої заяви та результат її розгляду. Крім того позивачем ОСОБА_1 та його представниками  не надано належних та допустимих доказів, щодо проведеної перевірки прокуратурою       м. Чернівці за заявою ОСОБА_2 від 1998 року та не надано результати перевірки за даною скаргою.

Суд критично відноситься до показів свідка ОСОБА_6, щодо роз’яснення правових наслідків укладення договору відповідачу ОСОБА_2, оскільки  в оригіналі договору наданого позивачем відсутні записи щодо роз’яснення прав. Крім того оригіналів договорів, які знаходяться в архіві Першої Чернівецької державної нотаріальної контори та в інвентарній справі, різняться між собою.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від 10.09.1997 року, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №ЗДС-1309, укладений про людське око, без наміру створити юридичні наслідки, а тому вказаний договір слід визнати недійсним.

В судовому засіданні встановлено, що 07.02.2007року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду), який нотаріально посвідчувався державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960, зміст укладеного договору не суперечить вимогам цивільного законодавства України, волевиявлення учасників правочину було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, сторони при укладенні угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Судом встановлено, що вказаний договір є чинним, оскільки укладений з додержанням вимог ст.ст. 203, 208, 209, 210, 744 ЦК України. Право власності на спірний житловий будинок відповідно до договору довічного утримання зареєстрованого 26.02.2007 року Чернівецьким КОБТІ в єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.  Після укладання договору довічного утримання, відповідач за первинним позовом ОСОБА_3 добросовісно виконує обов'язки, що покладені на неї вищевказаною угодою.

Судом встановлено, що на день розгляду справи спірний житловий будинок є  єдиним та постійним місцем проживання відповідачів  за первинним позовом, вони зареєстровані за вказаною адресою, іншого постійного житла у відповідачів немає.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ч.1 ст.388 ЦК України відповідач  ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного будинку, оскільки даний будинок нею було придбано за відплатним договором. Як добросовісний набувач вона не знала і не могла знати про права інших осіб на спірне нерухоме майно, зазначене нерухоме майно не вибувало з володіння законного власника без його волі, оскільки єдиним власником спірного будинковолодіння в свідоцтві про право власності від 21.02.1985року, було вказано відповідача за первинним позовом ОСОБА_2

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не було відомо про існування правовідносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка не мала наміру порушувати будь-яких прав і законних інтересів позивача ОСОБА_1

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене суд вважає, що позивачем ОСОБА_1 та його представниками  в судовому засіданні не доведено та не надано доказів, що спірний будинок належав позивачу згідно договору купівлі-продажу від 10.09.1997 року. Крім того позивачем не доведено письмовими доказами, що він передавав відповідачці гроші за куплений ним будинок, здійснює володіння користування та розпорядження спірним будинком. В судовому засіданні позивач та його представники не надали докази та не навели підстав визнання недійсним договору довічного утримання  та  визнання права власності за відповідачкою ОСОБА_3 на  спірне будинковолодіння.

На підставі викладеного суд  приходить до висновку, що позовні вимоги по зустрічному позову, в цій частині, є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному об’ємі. Слід визнати за відповідача ОСОБА_3 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1, відповідно до договору довічного утримання від 07.02.2007року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960 та визнати ОСОБА_3 власником будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 40577,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 9,156,157 ЖК України та ст.405 ЦК України встановлено, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають та вселилися у спірне  будинковолодіння АДРЕСА_1 на законних підставах, де проживають по теперішній час.

Враховуючи наведені обставини суд вважає, відповідачі набули право проживання у спірному будинковолодінні  відповідно до закону. Позивачем ОСОБА_1 та його представниками не надано доказів та не наведено підстав, щодо виселення відповідачів та вселення позивача у спірне будинковолодіння, а тому в цій частині позовні вимоги є небгрунтованими.

Таким чином суд вважає, що в частині первісного позову про виселення відповідачів та вселення позивача, в житловий будинок АДРЕСА_1, відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного, суд вважає, що позов ОСОБА_1 необґрунтований, а тому в позові йому слід відмовити за безпідставністю. Зустрічний позов відповідачів по первісному позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2 обґрунтований та підлягає задоволенню в повному об’ємі.

Керуючись ст.ст.41 Конституції України, ст.ст.41, 48, 58 ч.1 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), ст.ст. 203, 208, 209, 210, 256, 257, 261 ч.1,  319, 321, 334, 346, 386, 387, 391, 405, 655, 744 ЦК України, ст.ст. 9,156,157 ЖК України, ст.ст. 10,11, 57, 58, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд –

В  И  Р  І  Ш  И  В :

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору довічного утримання, витребування майна, усунення перешкод в користуванні власністю, вселення та виселення - відмовити за безпідставністю.

Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання добросовісним набувачем та визнання права власності – задовольнити повністю.  

Визнати недійсним договір купівлі-продажу укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 10.09.1997 року, нотаріально посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №ЗДС-1309, як такий, що укладений про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.

Визнати ОСОБА_3 добросовісним набувачем житлового будинку АДРЕСА_1 відповідно до договору довічного утримання від 07.02.2007 року нотаріально посвідченого державним нотаріусом Другої Чернівецької державної нотаріальної контори за реєстровим №960.

Визнати ОСОБА_3 власником будинковолодіння АДРЕСА_1 вартістю 40577,00грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду  набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може  бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного суду  Чернівецької області, через  Садгірський районний суд  м. Чернівці шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення рішення  заяви про апеляційне  оскарження  і подання після цього протягом  20-ти  днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до  апеляційної інстанції  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий-суддя                                                 Плаван В.О.