справа № 2-1574/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

 17 серпня 2010 року                                                      Новоазовський  районний суд

                                                                                                  Донецької області

у складі:  судді                                                                   Безрук Т.В.,

при секретарі                                                                     Собецькій Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоазовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Праці та соціального захисту населення Новоазовської райдержадміністрації про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:  

ОСОБА_1 звернувся до Новоазовського районного суду Донецької області з позовом до   Управління праці та соціального захисту населення м. Новоазовська про визнання дій неправомірним  та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи позовні вимоги тим, що він є інвалідом ЧАЕС 3 групи. Відповідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому належить до виплати одноразова грошова компенсація у розмірі: інвалідам 3 групи – 30 мінімальних заробітних плат. Відповідач позивачеві виплатив грошову допомогу відповідно постанови КМУ від 26.07.1996  року № 836 у розмірі 189 грн. 60 коп.  Сума боргу складає 14 750 грн.40 коп. (14 940 грн. – 189, 60 грн.). Він звернувся до відповідача  з заявою доплатити належні йому суми, але отримав відмову. Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з УПСЗН м. Новоазовську  компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат у розмірі 14 750 грн.40 коп. Зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити одноразову компенсацію у розмірі 14 750 грн.40 коп.

У судовому засіданні позивач не з*вився, просить справу розглянути у його відсутність, задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, що діє за довіреністю, у судовому засіданні не з*явився, надіслали  заперечення в яких просить відмовити  позивачеві у позові у повному обсязі та розглянути справу у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши надані докази в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

ОСОБА_1   віднесений до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, є інвалідом ІІІ групи з 09.07.2009 року, що підтверджується довідкою МСЕК серії ДОН-07 № 072758.

19.05.2010 року УПСЗН м. Новоазовська надало відповідь позивачеві про те, що йому була нарахована та виплачена  компенсація за шкоду, заподіяну здоров’ю внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до постанови КМУ від 26.07.1996 року № 836 у розмірі 189, 60 грн.  

31 жовтня 2006 року набрав чинності Закон України 231-У від 5.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», у якому визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема ІІ групи, передбачена одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат та інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат. Розмір заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 зазначеного Закону разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.

Відмовляючи позивачеві в задоволенні його вимог про виплату одноразової компенсації в розмірі, який встановлений законом, відповідач посилається на ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої розміри всіх допомог, пільг та компенсацій встановлюються Кабінетом Міністрів України.     Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки  громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 всупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якій встановив розмір одноразової компенсації  як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри компенсаційних виплат залишалися незмінними, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався.

Суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права,  відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до  суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України  гарантується.

Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України  «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», а не постанова КМУ № 836 від 26 липня 1996 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що дії відповідача щодо виплати одноразової компенсації позивачу у розмірі меншим від розміру, який встановлений законом, є неправомірними.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1  повинні бути  задоволені.  

Суд вважає, що відмова відповідача – Управління праці та соціального захисту населення м. Новоазовська, щодо виплати позивачеві недоотриманої компенсації за збиток здоров’ю у зв’язку з Чорнобильською катастрофою є неправомірною , оскільки не відповідає вимогам ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На підставі викладеного, керуючись ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 1, 2, 4, 10, 60, 82, 88, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 3, 8, 19, 22, 64, Конституції України, суд, -

                                                      В И Р І Ш И В:

Позов  ОСОБА_1   до Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірним, зобов’язання вчинити певні дії  щодо виплати недоотриманої компенсації за збиток здоров’ю у зв’язку з Чорнобильською катастрофою та стягнення недоотриманої компенсації – задовольнити.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської  районної державної адміністрації неправомірними.  

Зобов*язати  Управління праці та соціального захисту населення Управління праці та соціального захисту населення Новоазовської районної державної адміністрації донарахувати та  виплатити  недоотриману суму разової компенсації у розмірі 14 750  ( чотирнадцять тисяч сімсот п’ятдесят ) гривень 40 копійок  на користь   ОСОБА_1.

На рішення може бути подано апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Новоазовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: