Справа 2-28/2010р.

                                                             УКРАЇНА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 березня 2010 року                     Садгірський районний суд м. Чернівці  

                       у складі:                  головуючого  судді                  Плавана В.О.

                                                при секретарі                            Чайка С.В.

розглянувши відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна та поділ особового рахунку квартири з встановленням порядку користування квартирою,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до             ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна та поділ особового рахунку квартири з встановленням порядку користування квартирою. Позовні вимоги представником відповідача неодноразово змінювався, остання заява про зміну позовних вимог від 08.02.2010 року.

В позові посилається на те, що між ним та відповідачкою 01.09. 2000 року було укладено шлюб, який було зареєстровано в управлінні реєстрації актів цивільного стану Чернівецької міської ради, Чернівецької області, актовий запис №1095, від шлюбу дітей у них немає. За причину розірвання шлюбу в позові вказує на те, що з відповідачем протягом останнього часу сімейне життя не складалося, через подружню зраду відповідача. Крім того відповідач повідомив, що любить іншу людину і має намір створити з нею іншу сім’ю. З цієї причини стали виникати сварки, які переростали в конфліктні ситуації та непорозуміння. Вони втратили одне до одного почуття взаємної любові та поваги, не ведуть спільного господарства, не мають сімейного бюджету, не підтримують подружніх відносин, останніх півроку проживають окремо, їхня сім’я існує формально. Примирення між ними є неможливим. Вважає їхню сім’ю  вважати такою, що розпалася, а шлюб між ними необхідно розірвати.

В позові посилається на те, що вони не дійшли добровільно згоди, щодо поділу  спільно нажитого ними під час шлюбу майна, яке є їх спільною сумісною власністю. Вказує на те, що в період шлюбу ними було придбано наступне майно, а саме: камін бувший у вживанні вартістю 120 грн., телевізор кольоровий вартістю 700 грн., відеоплеєр вартістю 400 грн., холодильник вартістю 100 грн., телевізор чорно-білий вартістю 240 грн., килим вартістю 120 грн., карниз вартістю 65 грн., штори вартістю 95 грн., тюль вартістю 70 грн., магнітофон вартістю 170 грн., сушку для одягу вартістю 90 грн., ящик для інвентаря вартістю  100 грн., сітку для огорожі та 7 стовпчиків вартістю 150 грн. чотири стільці вартістю 480 грн., баян вартістю 1500 грн., проведені будівельні роботи у 2002 році на суму 140 грн., у 2003 році проведені роботи по заміні електрообладнання  на суму 506 грн., у 2004 році проведені будівельні роботи на суму 870 грн., в 2005 році проведені роботи на суму 110 грн., в 2008 році придбано та поставлено ящик для інвентаря вартістю 100 грн., а також придбана сітка та поставлено сім стовпчиків вартістю 150 грн., а всього на суму 250 грн. Згідно опису наявного майна та уточнення ціни майна, яке не увійшло до опису, що є їх спільною сумісною власністю, загальна вартість майна складає  в сумі  6026 грн.

В позові посилається на те, що згідно ордеру №5 від 06.11.1998 року виданого ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” йому було виділено житлову кімнату №6 в гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як основному квартиронаймачу, оскільки він відпрацював на даному заводі більше 10-ти років. Згідно рішення Чернівецької міської ради №645/17 від 17.12.2002 року гуртожитку ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” надано статус житлового будинку відомчого підпорядкування.

Вказаний будинок переданий на баланс товариства співвласників „АДРЕСА_1”.  З метою покращення своїх житлових умов він отримав дозвіл профкому ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” на перепланування допоміжних приміщень під кухню. Згідно рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 03.06.2003 року було зобов’язано не чинити перешкоди у виготовленні проекту виконання будівельних робіт по реконструкції нежитлових приміщень загального користування. В даній кімнаті разом з ним прописана відповідачка. Під час шлюбу з відповідачем ним самовільно були розпочаті роботи по переобладнанню нежитлового приміщення в кухню, однак вказані приміщення в експлуатацію не здані,  свідоцтва на право власності на вказані приміщення немає. Вказує на те, що між ним та відповідачем склалися неприязні стосунки з приводу мирного розподілу житлової площі, він змушений в судовому порядку розділити особові рахунки з визначенням порядку користування житловими приміщеннями та змінити договір найму житла.

Посилається в позові на те, житлова кімната ним не приватизована, у нього відсутні будь-які право установчі документи що до права володіння вказаною кімнатою. За останній період часу відповідачка провокує його на скандали, стосунки між ними погіршились, щоб уникнути скандалів він змушений спати окремо в допоміжному приміщенні.

Просить розірвати шлюб з відповідачкою, поклавши на нього витрати пов’язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАЦСу. Розділити їх спільне сумісне майно подружжя. Виділити йому в натурі наступне майно, згідно опису наявного майна та уточнення ціни майна, яке не увійшло до опису, а саме: камін бувший у вживанні вартістю 120 грн., телевізор кольоровий вартістю       700 грн., відеоплеєр вартістю 400 грн., два стільці вартістю 240 грн., баян вартістю 1500 грн., понесені витрати на проведення ремонтних робіт житла в сумі 813 грн., а всього майна на загальну суму 3023 грн. Виділити відповідачці в натурі наступне майно, а саме: холодильник вартістю 100 грн., телевізор чорно-білий вартістю 240 грн., килим вартістю 120 грн., карниз вартістю 65 грн., штори вартістю 95 грн., тюль вартістю 70 грн., магнітофон вартістю 170 грн., сушку для одягу вартістю 90 грн., ящик для інвентаря вартістю 100 грн., сітку для огорожі та 7 стовпчиків вартістю 150 грн., два стільці вартістю 240 грн., понесені витрати на проведення ремонтних робіт житла в сумі 813 грн., а всього майна на загальну суму 2253 грн.

Зобов’язати відповідача змінити договір найму житла квартири АДРЕСА_1  та розділити особові рахунки в квартирі між ним та відповідачем, зобов’язати кожну із сторін самостійно сплачувати комунальні платежі у встановленому законом порядку. Встановити безперешкодне користування місцями загального користування, а саме: коридором та підсобними приміщеннями.

Позивач ОСОБА_1 та представник ОСОБА_3  в судовому засіданні позов підтримав повністю та дали пояснення аналогічні позовним вимогам. Просили позов задовольнити в повному об’ємі.

Відповідач ОСОБА_2 та представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позов визнали частково, в частині розірвання шлюбу позов визнала  повністю, в частині поділу майна позов визнали частково, оскільки позивачем та його представником не підтверджено доказами понесені витрати на проведення ремонтних робіт житла в сумі 1626 грн., не визнають позовні вимоги в частині встановлення безперешкодного користування місцями загального користування, а саме коридором та підсобними приміщеннями, оскільки позивачем не доведено, що йому хтось перешкоджає користуватися вказаними приміщеннями. Крім того в опис наявного спільного майна не були включені деякі придбані ними спільні речі, а саме; баян вартістю 1500 грн. та чотири стільця вартістю 480 грн., про що ними подано заяву про уточнення ціни ново виявленого майна від 11.03.2010 року. Просять включити дане майно до спільної маси майна та розділити його, виділити позивачу баян та два стільці, відповідачу виділити два стільці та компенсацію половину вартості баяна.   В задоволенні решти позовних вимог позивача  відмовити за їх безпідставністю.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази по справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні підтвердила, що вона проживає по сусідству із сторонами  за адресою: АДРЕСА_1/2, вказує на те, що сторони по справі тривалий час не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільного господарства, з даного приводу між сторонами постійно виникають сварки . Вона вважає, що у розпаді шлюбу винна відповідачка, оскільки вона знайшла собі іншого чоловіка, вона їх бачила в парку ім. Шевченка  м. Чернівці.

Свідок ОСОБА_6 дала аналогічні покази із свідком ОСОБА_5, в частині не проживання сторін тривалий час, які не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільного господарства, з даного приводу між сторонами постійно виникають сварки.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердив, що позивач є добропорядною людиною, не конфліктною людиною, знає від позивача, що він з відповідачем по справі тривалий час не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільного господарства, з даного приводу між сторонами постійно виникають сварки.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 01.09.2000 року, який було зареєстровано в управлінні реєстрації актів цивільного стану Чернівецької міської ради, Чернівецької області, актовий запис №1095, від шлюбу дітей у сторін немає.

Судом встановлено, що сторони по справі тривалий час не підтримують подружні стосунки, не ведуть спільного господарства і не мають спільного сімейного бюджету, а тому їхню сім’ю слід вважати такою, що розпалася, а шлюб між ними необхідно розірвати. Примирення між ними є неможливим.

Судом встановлено, що в період перебування в шлюбі сторін до припинення їхніх сімейних відносин, сторони спільно нажили наступне майно, яке підлягає поділу, а саме: камін бувший у вживанні вартістю 120 грн., телевізор кольоровий вартістю 700 грн., відеоплеєр вартістю 400 грн., холодильник вартістю 100 грн., телевізор чорно-білий вартістю 240 грн., килим вартістю 120 грн., карниз вартістю 65 грн., штори вартістю 95 грн., тюль вартістю 70 грн., магнітофон вартістю 170 грн., сушку для одягу вартістю 90 грн., ящик для інвентаря вартістю  100 грн., сітку для огорожі та 7 стовпчиків вартістю 150 грн. чотири стільці вартістю 480 грн., баян вартістю 1500 грн., проведені будівельні роботи у 2002 році на суму 140 грн., у 2003 році проведені роботи по заміні електрообладнання  на суму 506 грн., у 2004 році проведені будівельні роботи на суму 870 грн., в 2005 році проведені роботи на суму 110 грн., в 2008 році придбано та поставлено ящик для інвентаря вартістю 100 грн., а також придбана сітка та поставлено сім стовпчиків вартістю 150 грн., а всього на суму 250 грн. Згідно опису наявного майна та уточнення ціни майна, яке не увійшло до опису, що є їх спільною сумісною власністю, загальна вартість майна складає  в сумі  6026 грн.

Частки сторін в зазначеному майні є рівними, кожному з них належить майно на суму 3013.

Відповідно до ст. 22 КпШС України,  ст.ст.60,61,68,70,71 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу майно, є їх спільною сумісною власністю. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. Якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то спір між ними може бути вирішений в судовому порядку, беручи до уваги інтереси сторін та інші обставини, що мають істотне значення, з виділенням сторонам відповідного майна та присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що при виділенні майна в натурі, слід змінити розмір часток подружжя та збільшити частку       ОСОБА_1 в спільному майні подружжя, враховуючи те, що позивач вміє грати на баяні вартістю 1500 грн., вказане спільне майно слід залишити за ним, виділивши відповідачці половина вартості вказаного майна на суму 750 грн.  

Стосовно поділу майна, а саме: проведених будівельних робіт у 2002 році на суму 140 грн., у 2003 році проведених робіт по заміні електрообладнання  на суму 506 грн., у 2004 році проведених будівельних робіт на суму 870 грн., в     2005 році проведених робіт на суму 110 грн., а всього на загальну суму 1626 грн., суд вважає відмовити в частині даних позовних вимог, оскільки позивачем та його представником не надані докази щодо проведення вказаних робі.

Судом встановлено, що згідно ордеру №5 від 06.11.1998 року виданого ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” позивачу ОСОБА_2 було виділено житлову кімнату №6  розміром житлової площі 13,00 кв.м. в гуртожитку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, як основному квартиронаймачу, оскільки він відпрацював на даному заводі більше 10-ти років. Згідно рішення Чернівецької міської ради №645/17 від 17.12.2002 року гуртожитку ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” надано статус житлового будинку відомчого підпорядкування.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прописана за адресою: АДРЕСА_1/6 з 24.10.2000 року, як дружина основного квартиронаймача, сторони самовільно проводили роботи без відповідних дозволів, документі та рішень компетентних органів, щодо перегородки коридору, що підтверджується довідкою випискою з домової книги про склад сім’ї ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод”, довідкою ОСББ „Каштановій 125” від 30.11.2009 року. В судовому засіданні встановлено, що  квартира сторін не приватизована, свідоцтва про право власності на вказану квартиру у сторін немає.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов частині розірвання шлюбу є обґрунтованим і підлягає задоволенню. Шлюб між позивачем та відповідачем, зареєстрований 01.09.2000 року слід розірвати. Стягнути з ОСОБА_1 при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу державне мито в сумі 17 грн., звільнивши від сплати      ОСОБА_2

Враховуючи наведене суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні заявлені ним позовні вимоги, в частині перешкоджанні йому користування місцями загального користування, а саме: коридором та коморою підсобного приміщення, до суду не було надано акти чи інші докази, що відповідач перешкоджає позивачу користуватися даними приміщеннями. Позов в цій частині необґрунтований,  а тому в позові слід відмовити за безпідставністю.

На підставі наведеного суд вважає, що підлягає виділенню в натурі ОСОБА_1 з маси спільного сумісного майна подружжя та визнати за ним право приватної власності на наступне майно, а саме: камін бувший у вживанні вартістю 120 грн., телевізор кольоровий вартістю 700 грн., відеоплеєр вартістю 400 грн., два стільці вартістю 240 грн., баян вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 2210 грн.

На підставі наведеного суд вважає, що підлягає виділенню в натурі ОСОБА_2 з маси спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право приватної власності на наступне майно, холодильник вартістю 100 грн., телевізор чорно-білий вартістю 240 грн., килим вартістю 120 грн., карниз вартістю 65 грн., штори вартістю 95 грн., тюль вартістю 70 грн., магнітофон вартістю 170 грн., сушку для одягу вартістю 90 грн., ящик для інвентаря вартістю  100 грн., сітку для огорожі та 7 стовпчиків вартістю 150 грн., два стільці вартістю 240 грн., а всього майна на загальну суму 1440 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію: різницю вартості належного та виділеного в натурі позивачу майна, а саме вартості ? частини спільно придбаного баяна на суму 750 грн.

Відповідно до вимог ст.104 ЖК України член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших член сім’ї, які проживають разом з ним, укладення разом з ним договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК України. Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розмірами менше від встановленого для надання одній особі (ч.1ст.48 ЖК України), частина кімнати або кімната, зв’язана з іншою кімнатою входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

Відповідно до вимог ст.47 ЖК України норма житлової площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 кв.м. квадратного метра на одну особу.

Судом встановлено, що згідно ордеру №5 від 06.11.1998 року виданого ВАТ „Чернівецький радіотехнічний завод” позивачу ОСОБА_2 було виділено одну житлову кімнату №6  розміром житлової площі 13,00 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На даний час вказане приміщення має статус квартири, в даній квартирі прописані сторони.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині зміни договору найму житла та розділення особових рахунків з встановленням порядку користування спільним житловим приміщенням є небгрунтованими,  оскільки не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розмірами менше від встановленого для надання одній особі, частина кімнати або кімната, зв’язана з іншою кімнатою входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо). В задоволенні  вказаної  вимоги слід  відмовити за їх безпідставністю.

Керуючись ст. 22 КпШС України,  ст.ст. 60, 61, 68, 70, 71, 110, 112 Сімейного Кодексу України, ст,ст.47,48,104 ЖК України ст.ст. 10,11, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, суд  -  

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, поділ спільного майна та поділ особового рахунку квартири з встановленням порядку користування квартирою,  задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований    01 вересня 2000 року в управлінні реєстрації актів цивільного стану Чернівецької міської ради, Чернівецької області, актовий запис №1095 –  розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2  при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу державне мито в сумі 17 гривень, звільнивши від сплати ОСОБА_1

Виділити в натурі ОСОБА_1 з маси спільного сумісного майна подружжя та визнати за ним право приватної власності на наступне майно, а саме: камін бувший у вживанні вартістю 120 грн., телевізор кольоровий вартістю 700 грн., відеоплеєр вартістю 400 грн., два стільці вартістю 240 грн., баян вартістю 1500 грн., а всього майна на загальну суму 2210 грн.

Виділити в натурі ОСОБА_2 з маси спільного сумісного майна подружжя та визнати за нею право приватної власності на наступне майно, а саме: холодильник вартістю 100 грн., телевізор чорно-білий вартістю 240 грн., килим вартістю 120 грн., карниз вартістю 65 грн., штори вартістю 95 грн., тюль вартістю 70 грн., магнітофон вартістю 170 грн., сушку для одягу вартістю 90 грн., ящик для інвентаря вартістю  100 грн., сітку для огорожі та 7 стовпчиків вартістю 150 грн., два стільці вартістю 240 грн., а всього майна на загальну суму 1440 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію: різницю вартості належного та виділеного в натурі позивачу майна, а саме вартості ? частини спільно придбаного баяна на суму 750 грн.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1  відмовити за їх безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду  набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення  може  бути оскаржене  в апеляційному порядку до Апеляційного суду  Чернівецької області, через  Садгірський районний суд  м. Чернівці шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня винесення ухвали  заяви про апеляційне  оскарження  і подання після цього протягом  20-ти  днів  апеляційної скарги, з подачею її копії до  апеляційної інстанції  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуючий-суддя В.О.  Плаван