Справа № 2-2789/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року         Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Парахіна Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві про визнання бездіяльності неправомірною, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни, -

В С Т А Н О В И В :

    В серпні 2010 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача у виплаті щомісячної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача зробити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", та виплатити як дитині війни недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року, визнати дії відповідача з ненарахування та невиплати вказаної суми протиправними та зобов’язати провести йому виплату.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що належить до соціальної категорії "Дитина війни" та  відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 01 січня 2008 року по 30 червня 2010 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/20087 від 22 травня 2008 року, яким були визнані  неконституційними окремі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік", в тому числі п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Відповідач надав заперечення на позов, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено розміри підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, в межах яких органами Пенсійного фонду України здійснюється нарахування та виплата коштів пенсіонерам, які мають статус "Дитина війни". Таким чином, позовні вимоги позивача є безпідставними й такими, що задоволенню не підлягають. Крім того, оскільки кошти на виплату надбавки   особам, які мають статус дитини війни, передбачені Законом України "Про Державний бюджет" вони мають виплачуватись за рахунок коштів Державного казначейства України.

                В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи викладене, вважаю можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «Дитини війни», що  також  підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.08.2010 року та довідкою Управління праці та соціального захисту населення виконкому Ленінської районної у м. Полтаві ради № 05/4363 від 26.08.2010 року, відповідно до якої позивач включена до Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги по Ленінському району м. Полтави, та має статус дитина війни.

Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із заперечень УПФУ Ленінського району в м. Полтаві вбачається, що відповідач здійснює позивачу зазначені виплати не в повному обсязі, посилаючись на  розміри, встановлені постановою Кабінету Міністрів України "№ 530 від 28.05.2008 року, в п. 8 якої передбачено – установити, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державно соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 1 січня 2008 - 47,00 грн., з 1 квітня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 1 жовтня і по даний час – 49,80 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни  (крім тих, на яких поширюється  дія  Закону України "Про  статус  ветеранів  війни, гарантії  їх соціального захисту")  до  пенсії  або щомісячного  довічного грошового  утримання  чи   державної соціальної допомоги, що виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

      З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру.

    Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ Ленінського району в м. Полтаві повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пп. 41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

            Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

            За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни з висновок про те, що цей обов’язок має бути покладений на органи Державного казначейства України.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, покладено на УПФУ в Ленінському районі м. Полтави, за місцем проживання позивача.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз. 1 п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов’язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку  на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, вважаю, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” затверджено прожитковий мінімум на 2008 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць у розмірі: з 1 квітня - 481 гривні, з 1 липня  - 482 гривні, з 1 жовтня 498 грн.

Отже ОСОБА_1 повинна нараховуватися та бути виплачена доплата до пенсії за травень - червень 2008 року, в тому числі, за травень (за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 року) в розмірі (481,00 грн. : 31 х 10 днів) х 30 % = 46,55 грн., за червень 481 грн. х 30% = 144,30 грн., за липень - вересень - по 144,60 грн. на місяць, за жовтень - грудень по 149,40 грн. на місяць.

Всього позивачу повинно бути виплачено доплати до пенсії  за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року в сумі 1072 грн. 85 коп.

Виходячи з вищенаведеного, беручи до уваги часткове виконання  Управлінням Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві  положень ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з врахуванням проведених виплат в сумі 357 грн. 61 коп., заборгованість по виплаті доплати до пенсії позивача за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року становить 715 грн. 24 коп., яка і підлягає донарахування та виплаті позивачу.

Згідно ст. 54 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік", в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься для основних соціальних та демографічних груп населення, встановлено в розмірах, що діяли в грудні 2008 року. Установити з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, — 573 гривні.

Таким чином, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачу ОСОБА_1 повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 1837,80 грн. ( 498,00 грн. х 30 % х 10 + 573 х 30% х 2) та з урахуванням виплачених сум 597,60 грн. (49,80 грн. х 12) стягненню з відповідача підлягають кошти в розмірі 1240 грн. 20 коп.

Статтею 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року, затверджено прожитковий мінімум на 2010 рік на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на один місяць у розмірі: з 1 січня 2010 року — 695 гривень, з 1 квітня 2010 — 706 гривень.

Згідно п. 1 розділу 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік», який набрав чинності 30 квітня 2010 року цей закон застосовується з 01 січня 2010 року.

Враховуючи викладене, за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року позивачу ОСОБА_1 повинна бути нарахована надбавка до пенсії, встановлена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 1260,90 грн. (695 х 30% х 3 + 706 х 30% х 3) та з урахуванням виплачених сум 298,80 грн. (49,80 грн. х 6) стягненню з відповідача підлягають кошти в розмірі 962 грн. 10 коп.

Обґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності УПФУ Ленінського району в м. Полтаві, по не виконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»,  яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 10, 60, 61, 130, 213-215 ЦПК України, суддя, –

В И Р І Ш И В :

    Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" та здійснити відповідні виплати за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

 Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України Ленінського району м. Полтави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 08 грн. 50 коп.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 37 грн. 00 коп., а всього 45 грн. 50 коп.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського районного

суду  м. Полтави                                         Є.В. Парахіна