АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 12671/ 2010 Головуючий в 1 інстанції - Трещов В.В.
Категорія - 27 Доповідач - Пищида М.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 жовтня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Баранніка О.П.
суддів - Пищиди М.М, Кіктенко Л.М.
при секретарі - Бецман І.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутого майна, -
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2010 року позивачка звернулась до суду з вище зазначеним позовом, обґрунтовуючи його тим, що в 2005 році вона в магазині придбала в кредит побутову техніку. Кредит на придбання цієї техніки вона погодилася взяти у відповідача. В подальшому позивачка сплачувала кредит скільки могла, але у 2009 році відповідач здійснив договірне списання грошових коштів (пенсії), що надійшли на її картковий рахунок в розмірі 1908, 32 грн. Вважає, що такі дії відповідача є неправомірними, оскільки останній для списання коштів з її картки повинен був звернутися до суду, а тому просила зобов’язати відповідача повернути їй ці безпідставно стягнуті кошти.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а.с. 37-38).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвали нове рішення, яким її позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 213 ЦПК України – рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно вимог ст. 214 ЦПК України – під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 11.12.2005 року між сторонами по справі було укладено кредитний договір, який у відповідності до вимог ст.. 1055 ЦК України було укладено у простій письмовій формі. Відповідно до умов договору відповідач надав позивачу строковий кредит у сумі 7 157, 27 грн. на строк 42 місяці по 11.06.2009 року включно, з умовами сплати відсотків за його користування у розмірі 2,09 % у місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту.
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п.п. 2.2. умов надання споживчого кредиту фізичним особам позичальник доручає банку здійснювати погашення заборгованості за кредитом в строки, за рахунок коштів, розміщених на рахунку позичальника, що відповідає платіжній картці, емітованій ПАТ КБ «ПриватБанк». Номер рахунку був зазначений у заяві (а.с. 7).
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що надавши позивачці грошові кошти відповідач виконав взяті на себе зобов’язання в повному обсязі. Позивачка ж зобов’язання за кредитно-заставним договором не виконувала, чим допустила прострочення виконання платежів та виникнення заборгованості перед Банком. Відповідач керуючись нормами діючого законодавства та умовами кредитно-заставного договору здійснив договірне списання коштів з пенсійного рахунку позивача.
Доводи, вказані позивачкою в апеляційній скарзі про те, що суд неповно зґясував обставини по справі, а наданим її доказам не надав належної оцінки, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з цього часу.
Головуючий:
Судді: