Справа № 11-415-2010 р.                                     Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст.ст.185 ч.1, 185 ч.3                        Павлова Ж.П.

КК України                               Доповідач апеляційного суду

          Погорєлова Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

8 липня 2010 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

                головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Карпія В.М., Кателіна В.П.

за участю прокурора Якименка О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 11травня 2010 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, учень 1 курсу аграрного ліцею, раніше не судимий

засуджений за ст.185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення, за ст. 185 ч.3 КК Україні на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 призначено 3 роки позбавлення волі.

    Постановлено стягнути з ОСОБА_4 (цивільного відповідача) у відшкодування майнової шкоди: на користь ОСОБА_5 20 грн., на користь ОСОБА_6 554 грн. 94 коп., на користь ОСОБА_7 1200 грн., на користь ОСОБА_8 195 грн.

За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він таємно викрав чуже майно в м. Миколаєві:

- 16.08.2009 р., приблизно о 17 год. 30 хв., знаходячись на пляжі в мікрорайоні «Намив», викрав мобільний телефон марки «Нокиа 6300» із стартовим пакетом мобільного оператора «Лайф», із грошима на рахунку, загальною вартістю 1138 грн. 45 коп., які належали ОСОБА_9 та мобільний телефон марки «Нокиа 6233»; із стартовим пакетом мобільного оператора «Лайф», барсетку, загальною вартістю 720 грн., які належали ОСОБА_5;

- 26.08.2009 р., приблизно о 2 год., діючи повторно, розбив вікно, таємно проник до магазину «Продукти», розташованого по вул. Лазурній, 52-б, звідки таємно викрав шоколад, пиво, воду, гроші в сумі 1060 грн., а всього на суму 1594 грн. 94 коп., які належали ОСОБА_6;

- 29.08.2009 р., приблизно о 2 год., діючи повторно, розбив вікно, таємно проник до магазинку «Любимі продукти», розташованого по вул. Лазурній, 36, звідки таємно викрав гроші в сумі 1200 грн., які належали ОСОБА_7.;

- 21.09.2009 р., приблизно о 2 год., таємно проник до металевого ларьку «Гаврилівські курчата», розташованого по вул. 8 Березня, шляхом зламу віконниці та розбиття вікна, звідки викрав майно ОСОБА_8 на загальну суму 195 грн.

Викраденим майном ОСОБА_3 розпорядився на власний розсуд.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 за її змістом просить вирок скасувати, справу закрити. Посилається на порушення його прав як обвинуваченого на досудовому слідстві та на процесуальні порушення під час розгляду справи. Стверджує, що в судовому засіданні 11.05.2010 р. були присутні лише суддя та секретар, а інші зазначені у вироку учасники процесу - ні. Також стверджує про застосування до нього психологічного та фізичного насильства під час його затримання з боку працівників міліції, прізвищ яких не знає та впізнати не зможе та що на досудовому слідстві визнання ним вини отримано незаконним шляхом. Вказує, що захисник оскаржував прокурору дії працівників міліції. Просить прийняти рішення про притягнення до кримінальної відповідальності винуватих осіб за посадові злочини.

Водночас посилається, що його дії викликані не корисними мотивами, а відсутністю джерел для існування внаслідок хвороби матері, інвалідності брата, маленької пенсії бабусі.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи і додатково надані прокурором, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

З протоколу судового засідання вбачається, що визначаючи обсяг доказів, що підлягають дослідженню, після допиту підсудного ОСОБА_3, який визнав вину повністю за усіма епізодами крадіжок і лише оспорював розмір викраденого майна за деякими епізодами, суд відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України прийняв рішення про необхідність допиту потерпілих та дослідження доказів стосовно розміру викраденого майна. Підсудному ОСОБА_3 судом було роз’яснено, що у такому випадку він позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

З огляду на наведене та відповідно до положень ч. 1 ст. 365 КПК України, в апеляційному порядку не перевіряються твердження апелянта, пов’язані з недоведеністю його вини у вчиненні злочину, та пов’язані з цим твердження стосовно одержання доказів незаконним шляхом.

Дії засудженого за ст. ст. 185 ч.1, 185 ч.3 кваліфіковані правильно.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд дотримався вимог ст. ст. 65, 66 КК України та врахував вчинення ним одного тяжкого злочину, дані про особу засудженого, який навчався, виховувався однією хворою матір’ю та обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття, вчинення злочину в неповнолітньому віці, часткове відшкодування шкоди.

З огляду на вчинення засудженим 4-х епізодів крадіжок чужого майна на протязі двох місяців та на призначення йому судом за тяжкий злочин покарання в мінімальному розмірі санкції ч.3 ст. 185 КК України, застосування судом при призначенні покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 1 ст. 70 КК України принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_3 покарання таким, що відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого.

Суд приймає до уваги і те, що згідно з копією вироку Центрального районного суду м. Миколаєва від 25.05.2010 г., наданої прокурором до апеляційної інстанції, ОСОБА_3 засуджений за вчинення ще 7 епізодів крадіжок, вчинених протягом вересня-листопаду 2009 р., за ст. 185 ч. 3 КК України на 3 роки позбавлення волі. Цей вирок засудженим не оскаржував ся і набув законної сили.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального під провадження у справі не встановлено. При цьому, дотримані особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх. Захисник допущений до участі у справі з моменту пред’явлення обвинувачення ОСОБА_3, який у цій справі затриманий не був та знаходився на підписці про невиїзд. В судовому засіданні також брали участь законний представник неповнолітнього та представник служби у справах неповнолітніх. З протоколу судового засідання не вбачається про відсутність в судовому засіданні 11.05.2010 р. будь-кого з учасників процесу, як стверджує апелянт. Заяви на ознайомлення з протоколом судового засідання ОСОБА_3 не подавав, а тому відсутні й його заперечення на протокол.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку та для закриття справи як просить апелянт.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

            У Х В А Л И Л А:

Вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 травня 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

    Головуюча:

судді: