Справа № 11- 196/2010 рік Головуючий у 1 інстанції
Категорія ч.2 ст.187, Покровська Т.С.
ч.1 ст. 263 КК України Доповідач: Ржепецький О.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі
Головуючого: Ржепецького О.П.
Суддів: Куценко О.В., Олещук Т.Л.
За участю прокурора: Якименко О.П.
Засудженого: ОСОБА_2
Захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5, на вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2010 року, яким
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не судимий:
- засуджений за ч.2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
за ч.2 ст. 263 КК України до 2 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у виді – 7 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець м. Миколаєва, громадянин України, не судимий:
- засуджений за ч.2 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна;
Постановлено стягнути з засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2 700 гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 гривень; на користь Жовтневої ЦРЛ Миколаївської обл. – 1 165 гривень 10 копійок в рахунок відшкодування засобів, витрачених на лікування потерпілого ОСОБА_6
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він в кінці серпня 2009 року в Корабельному районі м. Миколаєва у невстановленої досудовим слідством особи незаконно придбав ручну короткоствольну вогнепальну зброю промислового виготовлення, придатного до стрільби - самозарядний гладкоствольний пістолет «ZORAKI – MOD. 914S» № 068111 кал. 9 mm PA Knall виробництва Туреччини, в який були внесені зміни не передбачені заводом – виробником. Даний пістолет ОСОБА_2 незаконно зберігав за місцем свого тимчасового проживання в буд. АДРЕСА_1 та переносив без передбаченого законом дозволу.
02 вересня 2009 року приблизно о 00.30 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 знаходячись на зупинці громадського транспорту «Будинок культури», розташованому по пр - ту Жовтневому м. Миколаєва за попередньою змовою між собою вирішили скоїти розбійний напад на водія таксі з метою заволодіння чужим майном. Засуджені зупинили автомобіль-таксі «Нісан-Сані» держ. омер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_6 та попрохали підвезти їх на вул.. Каховського у м. Миколаєві. ОСОБА_5 сів на переднє пасажирське сидіння, а ОСОБА_2, у якого знаходився пістолет,сів на заднє пасажирське сидіння. Приблизно в 01.00 засуджені зупинили водія між будинками №30 та №32 по вул. Каховській м. Миколаєва. ОСОБА_2, діючи згідно заздалегідь досягнутої злочинної домовленості з ОСОБА_5 напав на ОСОБА_6 зробивши постріл з пістолета в область голови потерпілого, від чого останній втратив свідомість. Засуджені, скористувавшись безпомічним станом потерпілого, обшукали його та салон автомобіля та заволоділи майном ОСОБА_7 на суму 1000 грн., після чого покинули салон автомобіля. В наслідок нападу потерпілому ОСОБА_8 були причинені тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров’я.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду змінити в частині покарання та перекваліфікувати скоєний злочин з ч.2 ст. 187 КК України на ч.1 ст. 187 КК України. Стверджує, що до нього з боку працівників міліції були застосовані недозволені методи досудового слідства у зв’язку з чим він омовив себе та свого брата ОСОБА_5 Вказує на те, що між ними не було попередньої змови, він діяв самостійно, а ОСОБА_5 був свідком скоєного злочину.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч.2 ст. 187 КК України на ч.3 ст.15 ч.2 ст. 186 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій засуджених та неправильне застосування судом кримінального закону. Стверджує, що у порушення ч.2 ст. 327 КПК України, рішення суду про винність ОСОБА_5 побудоване на припущеннях. Крім того, в діях засуджених відсутня така кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України , як попередня змова. Також, судом при призначенні покарання не були враховані пом’якшуючі покарання обставини, а саме: відсутність судимості, щире каяття у скоєному злочині, добровільне часткове відшкодування завданої шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини, перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною, позитивна характеристика за місцем роботи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_9 в підтримку своїх апеляцій, думку прокурора Якименка О.П. про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів кримінальної справи вбачається, що в судовому засіданні відповідно до вимог ч.3 ст.299 КПК України суд визнав обсяг доказів, що підлягають дослідженню, а також визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які ніким не оспорювались. Проти такого порядку розгляду справи судом не заперечували учасники судового розгляду, зокрема ОСОБА_2 та ОСОБА_5 При цьому суд обмежився допитом підсудних, потерпілого, оголошенням письмових доказів, а також дослідженням характеризуючих даних про особу підсудних.
Згідно протоколу судового засідання засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_5 свою вину визнали в повному об’ємі, при їх допиті вони ніяких заперечень щодо пред’явленого їм звинувачення не виказували. Засудженим також були роз’яснені положення вказаного закону про те, що при розгляді справи у такому порядку, вони будуть позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Відповідно до ч.1 ст.365 КПК України апеляційним судом не перевіряються висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справ, які не оспорювались в суді першої інстанції і відносно яких відповідно з вимогами ч.3 ст. 299 КПК України докази не досліджувалися. Тому доводи засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильну кваліфікацію дій засуджених в цій частині колегією суддів не перевірялись.
Що стосується призначеного ОСОБА_2 та ОСОБА_5 покарання, то суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував як характер і тяжкість вчиненого ними злочину, так інші обставини, на які посилається захисник ОСОБА_3 в апеляції та призначив мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.2 ст.187 КК України.
У зв’язку з викладеним судова колегія не вбачає підстав для зміни вироку.
Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27 січня 2010 року відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 – без зміни.
Головуючий :
Судді :