АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-153-2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Cемерей М.Ф.,
Категорія: ст. 286 ч.1 КК України Доповідач апел. інст.: Ржепецький О.П.,
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області
у складі:
головуючого Ржепецького О.П.,
суддів Значок І.С., Гребенюк В.І.,
за участю прокурора Максимишина О.Л. ,
представника цивільних позивачів ОСОБА_2,
засудженого ОСОБА_3
9 березня 2010 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_3, та представника цивільних позивачів ОСОБА_2 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2009 року, яким
- ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, не судимий,
- засуджений за ч.1 ст.286 КК України до покарання у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 роки.
Згідно пунктів 3,4 ч.1 ст. 76 КК України на засудженого покладено обов’язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; -періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування витрат на лікування потерпілого на користь держави 4834,14 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_4 у відшкодування моральної шкоди -20000 грн.; на користь потерпілого ОСОБА_5 - у відшкодування майнової шкоди 20000 грн. Відмовлено в задоволенні цивільного позову про відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_5
Згідно вироку ОСОБА_3 визнано винним у тому, що 10 лютого 2009 р.приблизно в 19 год. 10 хв. керуючи автомобілем НОМЕР_1 , рухався по міському автобусному маршруту № 88 с. Горького – Намив., в напрямку с. Горького. Рухаючись по пр.Мира , між вул. Васляєва і пл. Перемоги , зі швидкістю 50-55 км/год при під’їзді до нерегульованого пішохідного перехода в районі буд. № 48, водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 12.1, 12.3 і 18.1 Правил дорожнього руху України, і вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 яка переходила проїжджу частину по пішохідному переходу.
Внаслідок ДТП потерпілій були причинені тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості , за ознакою тривалості розладу здоров’я.
Засуджений ОСОБА_3 в апеляції просить скасувати вирок в частині вирішення цивільного позову. Вважає, що досудовим слідством і судом не доказано розмір майнової шкоди причиненої ОСОБА_5 Посилається на документи , які свідчать про витрати на придбання медичних препаратів, лікарських засобів та продуктів харчування. Не свідчать про те, що вони були придбані за призначенням лікаря і використовувалися для лікування потерпілої ОСОБА_4
Також зазначає, що суд в порушення вимог закону звільнив від цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки малого приватного підприємства «ТФТ» і ВАТ «Саламандра – Україна». Вважає, що суд повинен був постановити рішення про стягнення з ВАТ «Саламандра- Україна» 2550 грн., а решту коштів на яку по закону не поширюється страхове відшкодування, з інших відповідачів.
Представник цивільних позивачів ОСОБА_2 в апеляції просить скасувати вирок в частині вирішення цивільних позовів, і стягнути на користь потерпілої ОСОБА_4: з малого приватного підприємства «ТФТ» та відкритого Акціонерного товариства «Саламандра -Україна», з ОСОБА_6, у відшкодування моральної шкоди -50000 грн.;
- на користь потерпілого ОСОБА_5-стягнути з малого приватного підприємства «ТФТ», відкритого Акціонерного товариства «Саламандра –Україна» та ОСОБА_7 у відшкодування моральної шкоди -30000 грн., у відшкодування майнової шкоди- 20000 грн.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 на підтримання апеляції про скасування вироку в частині вирішення цивільного позову, представника цивільних позивачів –ОСОБА_2, на підтримання своєї апеляції і заперечення проти задоволення апеляції засудженого, думку прокурора про залишення вироку без зміни, а апеляцій засудженого і представника цивільних позивачів без задоволення, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апелянтів, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода , завдана неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування , якщо вона доведе , що шкоди завдано не з її вини.
З матеріалів справи(а.с.129-130) вбачається, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу-Газ 3221 32 (мікроавтобус) його власником є приватна особа, ОСОБА_8 Водночас ОСОБА_8 довіреністю посвідченою 31.05. 2007 р. яка дійсна до 31.05. 2010 р. уповноважив ОСОБА_9 та ОСОБА_10 права пов’язані з експлуатацією та продажем , орендою, належного йому мікроавтобуса.
З договору про співробітництво від 09.01.2008 року та додаткового договору (а.с.148-149), видно, що мале приватне підприємство «ТФТ» з однієї сторони та приватний підприємець ОСОБА_10 . заключили договір про організацію і здійснення перевезення пасажирів автомобільним транспортом на маршрутах загального користування.
Згідно ліцензійної картки (а.с.150) МПП «ТФТ» дозволено –внутрішні перевезення пасажирів автотранспортом марки Газ -3221321 НОМЕР_1.
Як вбачається зі змін та доповнень до статуту малого приватного підприємства «ТФТ» (а.с. 154-155) , зареєстрованих реєстраційною палатою Миколаївського міськвиконкому №7592 від 12.02. 2004 р. дане підприємство має право наймати робітників та заключати договора від свого імені з окремими громадянами, відповідно до пункту 1.2 даного статуту.
З наказу по підприємству №31 від 02.12.2008 р.(а.с.158) видно, що ОСОБА_3 допущений до самостійної роботи в МПП «ТФТ» на лінії маршруту № 8 -А з 14.12. 2008 року.
Cудом установлено, що ОСОБА_10 є фактично власником автомобіля ГАЗ -3221 32 НОМЕР_1 який використовував з метою отримання прибутку. ОСОБА_3 працював по усній домовленості з ОСОБА_10 отримуючи від останнього щоденно заробітну плату. Проте, в податкову інспекцію за роботу у нього ОСОБА_3, ОСОБА_10 орендну плату від реалізації послуг з перевезення пасажирів не вносив.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою , яка на відповідній правовій підставі(право власності, інше речове право , договір підряду ,договір оренди) володіє транспортним засобом, механізмом., іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Оскільки саме ОСОБА_3 здійснював пасажирські перевезення, і внаслідок своїх неправомірних дій спричинив потерпілому ОСОБА_5 майнову шкоду, тому він, а не власник джерела підвищеної небезпеки відповідає за завдану шкоду.
Тобто, рішення суду про стягнення з ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_5 у відшкодування майнової шкоди -20000 грн., є правильним.
Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода , завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Разом з тим, суд першої інстанції постановив вірне рішення про стягнення з засудженого на користь потерпілої ОСОБА_4 20000 грн у відшкодування маральної шкоди.
Водночас, суд обгрунтовано відмовив в задоволенні цивільного позову потерпілому ОСОБА_5 про стягнення на його користь з засудженого у відшкодування моральної шкоди- 20000 грн., в зв’язку з неявкою потерпілого в судове засідання.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням , оскільки воно є відповідним ступеню вини засудженого, обсягу і тривалості фізичних страждань потерпілого ОСОБА_5 й моральних страждань потерпілої ОСОБА_4, внаслідок вчиненого ОСОБА_3 злочину.
Колегія суддів вважає, що апеляція представника цивільних позивачів-ОСОБА_2 про скасування вироку в частині вирішення цивільних позовів потерпілих , та про стягнення з МПП «ТФТ» і з відкритого Акціонерного товариства «Саламандра-Україна» та з ОСОБА_3 зазначених сум грошових коштів у відшкодування моральної й майнової шкоди, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_3 та представника цивільних позивачів ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2009 року у відношенні ОСОБА_3, залишити без зміни.
Головуючий
Судді: