АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

         Справа № 22ц-9298/2010                         Головуючий в 1й інстанції –Омелюх В.М.

                         Категорія –45                                 Доповідач -   Григорченко Е.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня  2010 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Костюченко Н.Є.    

    суддів –Григорченка Е.І., Кочкової Н.О.    

при секретарі –  Сичевській А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Авіас-2000" про стягнення заборгованості з орендної плати та припинення договору оренди землі шляхом його розірвання,

    встановив:

ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року, де ставить питання про зміну рішення, задовольнивши позов  в повному обсязі, посилаючись на те,  що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, з ТОВФ "Авіас-2000" стягнено на користь позивачки невиплачену орендну плату в сумі 4149 грн., судовий збір в сумі 51грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власником земельної ділянки розміром 10.7042 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області / а.с. 17/.

Між позивачкою та відповідачем 10.01.2006 року укладений  договір оренди зазначеної земельної ділянки,  і в цей же день складений акт приймання-передачі, згідно якого позивачка передала відповідачу належну їй земельну ділянку. Згідно з п. 8, 20, 43 зазначеного договору оренди земельної ділянки, позивачка передала відповідачу в оренду належну їй земельну ділянку  строком на п'ять років, договір оренди набирає чинності з дня його державної реєстрації.

Договір  оренди зазначеної земельної ділянки між позивачкою та відповідачем зареєстрований у Солонянському відділі ДРФ "ЦДЗК" 28.11.2006 року за №040613202141 та діє по теперішній час.

Пунктами  9.1, 9.2, 11 договору оренди земельної ділянки передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки землі, яка складала 92178 гривень, - в розмірі 1383 гривні, а також в натуральній та відробітковій формі орендної плати, які складаються з видачі 1300 кг. зерна, 200 кг. відходів зерна, 100 кг. соняшника, 200 кг.  муки, 1 причепу соломи по ціні 50 % собівартості заготовки та доставки до двору, оранки присадибної земельної ділянки по ціні 50% собівартості за зорану сотку, площею до 0,50 га, та ритуальних послуг в разі потреби на суму 250 гривень, або грошима. Строк внесення орендної плати у натуральній формі 1 грудня, а строк внесення орендної плати у грошовій формі визначено згідно п.п. а) - кожного року без зазначення конкретної дати.

З моменту укладення договору оренди земельної ділянки відповідач не  платив позивачці орендну плату у грошовій формі.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення орендної плати у грошовій формі за 3 роки, з 28 листопада 2006 року по 24 грудня 2009 року, тобто з часу державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції також прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення орендної плати за ритуальні послуги  та припинення договору оренди не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд не находить підстав для задоволення  апеляційної скарги та скасування або зміну  рішення суду, з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, поясненнями учасників процесу.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 267, 509, 510, 526, 530, 792 ЦК України, Закону України «Про оренду землі», договору оренди землі, ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Приведені в апеляційній скарзі доводи позивачкою, що суд прийшов до помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог про виплату орендної плати у вигляді ритуальних послуг, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки в договорі передбачена така виплата в разі потреби.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України  позивачка повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, зазначені обставини.

Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що позивачка потребувала ритуальних послуг, суду не надані.

Не можуть бути прийняті до уваги посилання позивачки, що суд, в порушення вимог матеріального права, не припинив договір оренди, оскільки суд першої інстанції, враховуючи обставини справи, прийшов до висновку про відсутність підстав для припинення договору оренди.

Не може бути підставою для зміни рішення суду посилання позивачки на те, що відповідач користувався земельною ділянкою з січня 2006 року, оскільки суд першої інстанції, відповідно до чинного законодавства, стягнув орендну плату з моменту реєстрації договору та в межах позовної давності.

Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони  зводяться до іншої оцінки фактичних обставин справи, яка відрізняється від зробленої судом першої інстанції оцінки і висновків суду не спростовують.

Справа судом 1-ї інстанції розглянута в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Судом апеляційної інстанції невстановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду в оскаржуваній частині.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду – залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, –

    ухвалив :

            Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

            Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала суду набуває законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: