Справа 2а-205  2010

ПОСТАНОВА

                                                                   ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня  2010 року. Лисянський районний суд Черкаської області в складі: головуючої                       Добриднюк Н.О.

при секретарі                     Мельниченко Т. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Лисянка справу 2а-205 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії протиправною, стягнення не виплаченої соціальної допомоги

                                 в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі та просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії протиправною та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області   провести нарахування та виплату щомісячної  соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період  з 03 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008року по 03 вересня  2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.

В судовому засіданні ОСОБА_1свої позовні вимоги підтримала повністю, на їх обгрунтування  суду пояснила, що  вона  ІНФОРМАЦІЯ_1 і, відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”,  має статус дитини війни. Згідно ст. 6 зазначеного Закону відповідач повинен   виплачувати їй  щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  Така допомога їй  не виплачувалася.  Вона  звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в Лисянському районі з заявою про проведення перерахунку підвищення пенсії як дитині війни у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, але в проведенні такого перерахунку їй відмовлено,  тому вона  і просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області   провести нарахування та виплату щомісячної  соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період  з 03 вересня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008року по 03 вересня  2010 року з урахуванням раніше виплачених сум.

    Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що  пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни( крім тих, на яких поширюється  дія Законів України  „Про ьстатус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн.,  та з  01 жовтня- 49,80 грн.

 Враховуючи, що Законом України „Про  соціальний захист дітей війни ” передбачено , що фінансування   виплат  за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Пенсійного  Фонду України, то не вбачається будь-яких порушень законодавства з боку відповідача. І, крім того, зі  змісту ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не вбачається, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата зазначеного підвищення пенсій.Ч.3 ст. 28 Закону

України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений ч. 1 цієї ж статті , застосовується виключно для  визначення розміру пенсій, призначених відповідно до цього Закону, тобто, для перерахунків або підвищень пенсій не застосовується.  Враховуючи, що Законом України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що фінансування виплат за цим Законом проводиться із Державного бюджету України, а не із бюджету Песійного Фонду України, не вбачаєтьсчя будь-яких порушень законодавства з боку відповідача . За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи , оцінивши докази в їх сукупності , суд вважає, що заявлені позовні вимоги за період з 29 березня 2010 року по  01 жовтня 2010 року   підлягають до задоволення частково,  виходячи з наступного.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 15 жовтня 2010 року позовні вимоги за період з  03 вкересня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 24 березня 2010 року залишені без розгляду.

ОСОБА_1  ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером, має статус, відповідно до  ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дитини війни, про що свідчить відмітка у пенсійному посвідченні.Відповідно до вимог ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” , що набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком. Як вбачається з матеріалів справи, наданих позивачем в обгрунтування позову та відповідачем на обгрунтування своїх заперечень, рішення про підвищення пенсії позивачеві відповідачем не приймалося, як не приймалося рішення і про перерахунок пенсії  відповідно до зазначеного Закону і такі перерахунки пенсії не проведені.. Такі рішення Управління Пенсійного Фонду України відсутні і на день розгляду справи в суді.

Посилання відповідача на відсутність коштів для здійснення виплат дітям війни не може бути прийнято до уваги .

Ст. 72 Закону України  „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” від 09 липня 2003 року №  1058 –IV  передбачено, що джерелами формування коштів Пенсійного Фонду  є також кошти Державного бюджету та цільових фондів, що перераховуються  до Пенсійного Фонду у випадках, передбачених цим Законом. Ст. 73 цього Закону передбачає, що кошти Пенсійного Фонду використовуються на виплату пенсій, передбачених цим Законом. Соціальною підтримкою дітей війни, відповідно до Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” є виплата саме пенсій, встановлених Законом України„ Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування” , але підвищених на 30 %.

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктом владних повноважень на відсутність коштів як на причину  невиконання своїх зобов’язань, судом до уваги не приймається.

При винесенні постанови по даній справі суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, а саме : в рішенні від 08 листопада 2005 року „ Кечко проти України” було встановлено порушення Україною Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод в частині відмови національних судів у задоволенні вимоги заявника про виплату надбавок до заробітної  плати, де зокрема Суд зазначив, що реалізація особою права, що пов’язане  з отриманням бюджетних коштів, яке базується  на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно – правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних

асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не повинно прийматися до уваги. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Таким чином, невиконання або неналежне виконання  законів, якими  передбачено певні соціальні гарантії та зобов’язання держави щодо їх виконання , через відсутність коштів на їх виплату не є підставою для виправдання бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Вирішуючи спір і задольняючи позов частково, суд виходить з того, що Управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст. 6  Закону України „Про соціальні гарантії дітям війни”   і здійснити позивачу  відповідні нарахування , але у порушення вимог указаної статті  таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Не визнаючи позов, відповідач у своїх запереченням посилається на те, що  п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” встановлено, що дітям війни( крім тих, на яких поширюється  дія Законів України  „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та „Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах: з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн.,  та з  01 жовтня- 49,80 грн.

Дані заперчення не можуть бути прийняті судом  з огляду на наступне.

Згідно  з ч. 2 ст. 3 Закону України „Про соціальні гарантії дітям війни”  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

За таких обставин Постанова Кабінету Міністрів  України  від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” щодо  підвищення пенсії дітям війни ( п.8) не відповідає вимогам Закону України „Про соціальні гарантії дітям війни” , який має вищу юридичну силу.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва  за № 2/385 від 15.06.2009 року п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” визнаний незаконним.

За вищевказаних обставин  відповідач при нарахуванні  підвищення до пенсії дітям війни не міг користуватися п.8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, а зобов’язаний проводити таке нарахування підвищення пенсій у відповідності до  ст. 6  Закону  України „Про соціальний захист дітей війни”  у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Визначаючи  розрахункову величину, з якої має проводитися нарахування позивачу підвищення до пенсії, відповідачу слід враховувати, що Законом України „ Про соціальний захист дітей війни ” передбачено , що підвищення  до пенсії   має обраховуватися  у відсотковому відношенні  до розміру  мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії ”  основні державні соціальні гарантії  встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян  на достатній

життєвий рівень. До числа  основних  державних соціальних гарантій  включається  мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому ст.19 вказаного закону  передбачено, що виключно законами України визначається  мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки

будь-яким іншим Законом , крім Закону України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування” , мінімальний розмір пенсії  не встановлений, тому правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлено Законом України „Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування”, для розрахунку  підвизщення до пенсії позивачу як дитині війни, не має.    

Так як позивач має право на щомісячне підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в період з 29 березня 2010 року по 01жовтня 2010 року , то дії відповідача щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку підвищення пенсії є неправомірними, оскільки не відповідають вимогам Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходить з того,що вимоги позивача про стягнення  з відповідача на його користь  підвищення до пенсії  у визначеній позивачем грошовій сумі  не підлягають до задоволення, оскільки позивач фактично просить суд  провести перерахунок та нарахування підвищення до пенсії замість органу,якому такі повноваження надані.

.

Керуючись  ст. 19,22, 52 Конституції України,  Рішенням Європейського Суду з прав людини  від 08 листопада 2005 року „ Кечко проти України  , ст. 3, 6 Закону України ?Про соціальний захист дітей війни”,  ст.46,72,73 Закону України  „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 09 липня 2003 року № 1058-IV , Постановою окружного адміністративного суду міста Києва  за № 2/385 від 15.06.2009 року , ст. ст..2,4,6,9,11,17, 18, 19,49, 50,56,71, 94,99,100, 158,159,160, 161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Вирішив:

    Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі про визнання відмови Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії протиправною, зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату  пенсії відповідно до Закону України  „Про соціальний захист дітей війни  ” задоволити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області  щодо  перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону „Про соціальний захист дітей війни ” неправомірною .

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Лисянському районі  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30%  від мінімальної пенсії за віком , розмір якої встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України „Про  загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести  відповідні виплати за період  з 24 березня 2010 року по  03 вересня   2010 року з урахуванням раніше виплачених  коштів.

    В решті позовних вимог в задоволенні відмовити

На постанову може бути подано апеляційну скаргу  до Київського апеляційного адміністративного суду через Лисянський районний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

                                           Головуюча