ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2006 р.                                                                                                  Справа № 10/404

За позовом Закритого акціонерного товариства "Українська промислова страхова компанія", м.Київ

до відповідача  Закритого акціонерного товариства "Птахофабрика "Росія"

про Стягнення115404,79 грн.

Суддя  Плеханова Л.Б..

Представники: 

Від позивача  Омельчук П.І., дор. від 23.08.2005 р.  № 5

Від відповідача Горбатюк С.С., дор. № 230 від 08.12.2005 р.

СУТЬ СПОРУ:  розглядається позовна заява про стягнення 115404,79 грн. збитків, завданих діями ВАТ "Птахофабрика" "Росія" (зловживанням правами).

Згідно ухвали заступника голови господарського суду Полтавської області Пушко І.І. від 04.12.2006 р. справа прийнята до розгляду суддею Плехановою Л.Б.

Відповідач у відзив на  позов (лист № 302 від 01.12.2006 р.) просить відмовити у задоволенні позову, який є недоведеним.

До початку судового засідання повноважні представники сторін заявили клопотання про відмову від фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

Позивач просить стягнути з відповідача збитки, завдані зловживанням відповідачем наданими йому чинним законодавством правами. При цьому позивач посилається на наступні факти.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. по справі № 8/232 були задоволені позовні вимоги позивача до відповідача у сумі  1676011,01 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. по справі № 8/232 залишено без змін. Крім того, постановою Вищого господарського суду України прийнято рішення стягнути з відповідача на користь позивача 850 грн.

22.06.2005 р. відділом державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області та постанови Вищого господарського суду України по справі № 8/232.

19.08.2005 р. відповідач звернувся до господарського суду Полтавської області із заявою вих.№ 147 про перегляд рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. по справі № 8/232 за нововиявленими обставинами.

У заяві відповідач серед іншого просив суд зупинити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 120.08.2004 р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.08.2005 р. було зупинено виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08є2004 р. (п.7 ухвали), внаслідок чого було зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р.. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р.

Однак, постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.2005 р. пункт 7 ухвали господарського суду Полтавської області від 30.08.2005 р. було скасовано. Постановою Вищого господарського суду України ВІД 09.02.2006 Р. постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 08.11.ю2005 р. залишено без змін.

Зазначене свідчить про те, що дії відповідача призвели до неправомірного  зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі  № 8/232.

Таким чином, звернення відповідача до господарського суду Полтавської області з вимогою зупинити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. було зловживанням правом на звернення до суду, наданим відповідачу чинним законодавством..

2511.05р. відповідач звернувся до  Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовною заявою вих.№218 від 25.11.05 р. по скасування постанови відділу Державної виконавчої служби Кременчуцького районного управління юстиції про накладення арешту на кошти боржника..

У заяві відповідач серед іншого просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом винесення ухвали про зупинення виконавчого провадження з виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. по справі № 8/232.

Ухвалою Кременчуцького  районного суду Полтавської  області від 25.11.2005 р. було зупинено  виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі № 8/232.

20.12.2005 р. ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області провадження у справі за позовом ЗАТ "Птахофабрика "Росія" до ВДВС Кременчуцького РУЮ про скасування постанови про накладення арешту на кошти боржника було закрито, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08.02.2006 р. ухвалу Кременчуцького районного суду Полтавської  області від 20.12.2005 р. про закриття провадження у справі залишено без змін.

Зазначене свідчить про те, що відповідач неправомірно звернувся до Кременчуцького районного суду Полтавської області з позовною заявою вих.№ 218 від 25.11.05 р.

Такі дії  відповідача призвели до зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.20005 р. по справі № 8/2323.

Таким чином, звернення відповідача до Кременчуцького районного суду Полтавської області з вимогою зупинити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. зловживанням правом на звернення до суду, наданим відповідачу чинним законодавством.

23.092.2006 р. відповідач подав до Державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі заяву про розстрочку виконання судового рішення вих. № 47 від 23.02.2006 р., у якій просив державних виконавців звернутися до господарського суду із заявою про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. по справі          № 8/232 шляхом сплати суми боргу рівними частинами помісячно, починаючи з 15.03.06 р.

У поданій заяві відповідач не навів доказів, що обґрунтовують необхідність розстрочки виконання рішення суду.

27.02.2006 р. державна виконавча служба у Кременчуцькому районі в особі Старшого державного виконавця  Тагірової Т.В. звернулася до господарського суду Полтавської області із відповідною заявою.

10.03.2006р. ухвалою господарського суду Полтавської області заяву державного виконавця повернено без розгляду.

На період розгляду судом заяви ДВС у Кременчуцькому районі про розстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі № 8/232 було зупинено відповідно до положень чинного законодавства.

Відповідач добровільно не перерахував позивачеві кошти 15.03.06р. та  15.04.06р. в рахунок погашення заборгованості, хоча зазначав про намір робити це у поданій до виконавчої служби заяві про розстрочку виконання судового рішення.

Це свідчить про те, що відповідач, зловживаючи наданими йому Законом України "Про виконавче провадження" правами, звернувся до  ДВС у Кременчуцькому районі із заявою про розстрочку виконання судового рішення  з єдиною метою: зупинити виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005р. по справі № 8/232.

Таким чином. вищенаведене свідчить про зловживання відповідачем наданим йому чинним законодавством правом на звернення до суду та правом на подачу заяви про розстрочку виконання рішення суду з метою зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від10.08.2004 р.  та постанови Вищого господарського суду України  від 12.05.2005 р. по справі " 8/232.

Зупинення виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови  Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі  № 8/232 призвело до неможливості примусового стягнення державною виконавчою службою заборгованості з відповідача на користь позивача у сумі 1676861,01 грн. згідно з наказами господарського суду Полтавської області № 8/232 від 01.06.2005 р.

Позивач пояснив, що згідно з положеннями ч.3 ст.ю13 Цивільного кодексу України зловживання правом   не допускається.

Дії, вказані у частині  Ш, П та Ш цієї позовної заяви, є зловживанням з боку відповідача правом на звернення до суду та правом на подачу заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Зазначені дії відповідача порушують право позивача на своєчасне примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі № 8/232.

Відповідно до ч.2 ст.13 Цивільного кодексу України, відповідач зобов"язаний утримуватися від дій, що порушують права позивача. Відповідач порушив це зобов"язання.

Якби діями відповідача (зловживанням правами) не було порушено право позивача на своєчасне примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005р. по справі №8/232, вказані судові рішення були б виконані протягом шести місяців з дня винесення постанов про відкриття виконавчого провадження № 8/232 від 22.06.2005р., тобто до 22.12.2005р. (згідно  з ч.2 ст.25 ЗУ "Про виконавче провадження").

Таким чином, до 22.12.2005 р. з відповідача на   користь позивача була б стягнена заборгованість в розмірі 1676861,01 грн. і позивач міг би реально одержати доходи у розмірі 115404,79 грн., що обґрунтовується  наступним.

Позивач згідно з вимогами ст.30 Закону України "Про страхування" зобов"язаний створювати страхові резерви, достатні для майбутніх виплат і відшкодувань. Відповідно до положень ст.31 Закону України "Про страхування" одним із варіантів розміщення коштів страхових резервів є розміщення вільних грошових коштів у депозити банків.

Тому, між  ЗАТ "Українська промислова страхова компанія" та АБ "Банк регіонального розвитку" був укладений договір № 21/01-ДЮ-980-75 від 10.03.2005 р. про розміщення строкового  банківського  депозиту за умовами якого позивач розміщує кошти на депозитному рахунку в банку, а банк зобов"язується нараховувати  відсотки за користування депозитом та перераховувати їх на поточний рахунок позивача.

Згідно з п. 3.1.2 цього договору позивач має право поповнювати депозит за згодою банку.

У випадку поповнення суми депозиту, відсотки за користування депозитом нараховуються з урахуванням внесеної суми (п.4.2 Договору).

Якби діями відповідача (зловживанням правами) не було порушено право позивача на своєчасне примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі     № 8/232, позивач відповідно до вимог ст.30 Закону України "Про страхування" не пізніше 22.12.2005 р. поповнив би депозитний рахунок, відкритий у АБ "Банк регіонального розвитку", на суму примусово стягнутої з відповідача заборгованості у розмірі 1676861,01 грн. та одержав би дохід у вигляді відсотків по депозиту у розмірі 115404,79 грн.  станом на 02.11.2006 р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні посилається на недоведеність позивачем а ні факту завдання йому збитків, а ні факту зловживання відповідачем правами, а ні наявності причинного зв"язку між діями відповідача та так званими збитками. Виконання рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. по справі № 8/232 було закінчено виконанням 19.06.2006р., тому є безпідставним твердження позивача в позовній заяві від 02.11.2006 р., що зупинення виконавчого провадження призвело до неможливості примусового стягнення заборгованості.

Рішення суду було виконано на суму 1550968,61 грн.. шляхом заліку зустрічних вимог, що підтверджено постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. по справі № 27/1, яка набрала чинності. і залишена в силі Вищим господарським судом України, тому позивач не міг би розмістити на депозитному рахунку суму 1676861,01 і отримати  дохід.

Проаналізувавши матеріали і обставини справи, суд дійшов, що матеріали справи не дають підстав для висновку щодо порушення суб"єктивного цивільного права позивача внаслідок подачі відповідачем:

- заяви № 147 від 19.08.2005 р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. № 8/232, згідно якої ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.08.2005 р. було зупинено  виконання рішення від 10.08.2004р. по справі № 8/232;

- заяви № 218 від 25.11.05 р. до Кременчуцького районного суду Полтавської області про скасування постанови. ДВС Кременчуцького районного управління юстиції про накладення арешту на кошти боржника та зупинення виконавчого провадження по вищевказаній справі № 8/232, згідно якої ухвалою від 25.11.2005 р. було зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню рішення господарського суду Полтавської області від 10.08.2004 р. та постанови Вищого господарського суду України від 12.05.2005 р. по справі № 8/232;

- заяви № 47 від 23.02.2006 р. до ДВС  у Кременчуцькому районі про розстрочку виконання судового рішення від 10.08.2004 р., згідно якої виконавче провадження по даній справі було зупинено.

На погляд позивача, вищевказані заяви з боку відповідача свідчать про те, що він зловживаючи своїм правом на звернення до компетентних  органів, мав намір не допускати виконання вищевказаного рішення від 10.08.2004 р. по справі № 8/232 і завдати позивачеві шкоду.

Разом з тим, з обґрунтованістю такого твердження позивача погодитися не можна.

Згідно з частиною 3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Позивачем не наведено правового обґрунтування висновку, що звернення відповідача до суду і відділу виконавчої служби мало метою завдання шкоди позивачеві  або е зловживанням правом в інших формах, а не було наслідком наміру захистити свої майнові права.

Право на звернення до суду гарантоване Конституцією. Це право може бути реалізоване, коли особа вважає, зокрема, що її права порушені. Особа, зазвичай, не є такою, що діє неправомірно і тоді, коли суд відмовляє їй в задоволенні позову, заяви, скарги чи припиняє провадження у справі, порушеній за її заявою.

Негативні наслідки для такої особи у наведених випадках, як правило, охоплюються покладенням на неї судових витрат відповідно до вимог процесуального законодавства.

З наведеними позивачем доводами щодо зловживання відповідачем свого права на звернення в суд та інші компетентні органи не можна погодитися у зв"язку з недоведеністю умислу відповідача щодо недопущення виконання вищевказаного рішення суду і завдання шкоди позивачеві. Такий висновок може бути зроблений тільки засобами карного процесу і підтверджений вироком суду згідно ст.62 Конституції України і норм Карного кодексу України, Карного процесуального кодексу України.

Позивач не довів   намір відповідача не допустити виконання рішення суду завдати шкоду позивачеві і не надав відповідних доказів.

Правомірна поведінка особи не може бути підставою для задоволення позову про відшкодування нею шкоди.

Статтею 224 ГК України визначено умови відшкодування збитків суб"єктом господарювання, що є учасником господарських відносин, зокрема під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрати або пошкодження майна.

В силу ст.225 ГК України до складу збитків включаються вартість пошкодженого майна, додаткові витрати (сплачені штрафні санкції), неодержаний прибуток.

Проте, позивач не довів факту зловживання відповідачем його правами, прямого причинного зв"язку між діями відповідача і неодержанням прибутку.

Згідно ч.2 ст.22 ЦК України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв"язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права - реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, яки її право не було порушено - упущена вигода.

Окрім того, наявні у справі докази  свідчать про те, що позивач не міг би розмістити  на депозитному рахунку суму 1676861,01 грн., оскільки вищевказане рішення суду було виконано на суму 1550968,61 грн. шляхом заліку зустрічних вимог. Вказана обставина підтверджується постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.06.2006 р. по справі №27/1, яка набрала чинності і залишена в силі Вищим господарським судом України.

З урахуванням викладеного, матеріалів і обставин справ суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись  ст.ст. 44, 82-84 ГПК України, суд,

                                                                  

                                                                      В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити.

               Суддя                                                              Плеханова Л.Б.