Апеляційний суд Кіровоградської області                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                          

Справа № 22-4348 2010                                                                        Головуючий у 1 інстанції – Ясінський Л.Ю.                                                                                                                                                                    

Категорія –52                                                                                       Доповідач – Фомічов С.Є.

У Х В А Л А

Іменем  України

8 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

           головуючої судді     -   Бубличенко В.П.

           суддів                        -   Фомічова С.Є.

                                                  Сукач Т.О.

           при секретарі            -   Савченко Н.В.      

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Розношенської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Ульяновського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 травня  2010 року.    

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відділу освіти Ульяновської районної Державної адміністрації, Розношенської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів Ульяновського району Кіровоградської області про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

 В обґрунтування своїх вимог зазначала, що з 28 серпня 1978 року вона працювала в Розношенській загальноосвітній школі 1-3 ступенів Ульяновського району на посадах вчителя хімії та заступника директора по навчально-виховній роботі і за 31 рік її роботи в даній школі ніяких дисциплінарних стягнень вона не отримувала. Наказом начальника відділу освіти Ульяновської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 4 лютого 2010 року  № 12 її було звільнено з роботи за п.3 ст.41 КЗпП України.

Вважає своє звільнення незаконним так як її було звільнено з роботи за вчинення проступку не сумісного з продовженням даної роботи в зв’язку з тим, що відносно неї  було порушено кримінальну справу  за ч.1 ст.310 КК України, але постановою  Гайворонського районного суду Кіровоградської області  від 24 грудня 2009 року  кримінальну справу було закрито  у зв’язку з дійовим каяттям  та її було звільнено  від кримінальної відповідальності.

 За таких обставин вона вважає, що звільнення було незаконним, а тому просила суд поновити її на роботі та стягнути  середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку позивача, суд неповно з’ясував дійсні обставини справи, не дав об’єктивної оцінки зібраним по справі доказам. В зв’язку з цим позивачка просила скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позові вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, яка підтримала доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла  висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції при ухваленні вказаного рішення відповідно до  вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.

Так судом першої інстанції було встановлено, що 19 січня 2010 року до відділу освіти Ульяновської РДА надійшла копія постанови Гайворонського районного суду Кіровоградської області  в якій зазначено, що  24 грудня 2010 року було розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2 в скоєні злочину передбаченого ч.1 ст.310 КК України. ОСОБА_2 свою вину визнала повністю. Кримінальну справу відносно неї  за ч.1 ст.310 КК України закрито у зв’язку з дійовим каяттям.

26 січня 2010 року начальником  відділу освіти Ульяновської РДА  до профкому  Розношенської загальноосвітньої школи був направлений лист,  в якому він, беручи до уваги постанову Гайворонського районного суду та керуючись п.1 ст. 54 Закону України „Про освіту” п.3 ст.41 КЗпП України, просив  надати згоду на звільнення вчительки хімії  та біології Розношенської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів ОСОБА_2, так як вона  вчинила аморальний проступок, не сумісний з продовженням даної роботи, та не володіє високоморальними якостями, якими повинен володіти педагогічний працівник.

2 лютого 2010 року профспілковий комітет Розношенської  загальноосвітньої школи 1-3 ступенів надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_2, а 4 лютого 2010 року начальником відділу освіти Ульяновської РДА відповідно п.3 ст.41 КЗпП України  видано наказ № 12 „Про звільнення ОСОБА_2 вчителя хімії та біології Розношенської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів” з яким остання була ознайомлена.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду  вважає, що  суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а звільнення позивача відповідає нормам діючого законодавства, а саме п.1 ст.54 Закону України „Про освіту”  та п.3 ст.41 КЗпП України.

Ствердження позивача про те що  її звільнення  було проведено з порушенням ст. ст. 148, 149 КЗпП України, а саме те, що минув місячний строк, встановлений для застосування дисциплінарного стягнення, не відповідають вимогам законодавства. Відповідно до п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 9 від 6 листопада 1992  „Про практику розгляду судами трудових спорів”  (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 1 квітня 1994р., № 18  від 26 жовтня 1995р.,  № 15 від 25 травня 1998 р.)   при  розгляді  справ  про  поновлення  на  роботі  осіб,  звільнених  за  пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП України, судам слід враховувати, що  розірвання  трудового  договору  з  цих  підстав  не є заходом дисциплінарного стягнення  і тому вимоги статей 148, 149 КЗпП України про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не  поширюються.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідає обставинам справи та постановлено відповідно до вимог чинного законодавства , доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстав для  скасування рішення немає.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

У Х В А Л И Л А

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

          Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2010 року залишити без змін.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

          Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може

бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

  Головуюча

  Судді