Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22 -5964 2010 р. Головуючий у 1-й інстанції Гонтаренко Т.М.
Категорія 34 Доповідач – Фомічов С.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
7 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої судді Бубличенко В.П.
суддів Сукач Т.О.
Фомічова С.Є.
при секретарі Савченко Н.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до приватного підприємства „ВК і К”, відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Кіровоградської дирекції ВАТ НАСК „Оранта”, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та приватного підприємства „ВК і К” на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2010 року і
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до приватного підприємства „ВК і К”, відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії „Оранта” в особі Кіровоградської дирекції ВАТ НАСК „Оранта”, третя особа ОСОБА_3 в якому просить стягнути з відповідача ПП „ВК і К” м. Світловодськ завдану йому майнову шкоду в сумі 151079,08 грн. та моральну шкоду в сумі 30000грн. та судові витрати.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 23 квітня 2008 року близько 12 години водій ПП „ВК і К” ОСОБА_3, керуючи автомобілем МАЗ 54329 державний номер НОМЕР_5 з напівпричепом фургоном „ОДАЗ-9958” державний номер НОМЕР_2 на автодорозі Канів-Черкаси-Кременчук, порушив вимоги дорожнього знаку 2.1. додатку до Правил Дорожнього Руху України, п.10.1.,п.16.11. ПДР України, виїхав на перехрестя, де зіткнувся з автомобілем Тойота Ланд Крузер НОМЕР_6 в результаті чого автомобіль було пошкоджено. Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 11 липня 2008 року матеріальна шкода складає 151079,08 грн.
В результаті ДТП дружина позивача, ОСОБА_5, отримала тілесні ушкодження і 1 травня 2008 року по даному факту була порушена кримінальна справа за ч.1 ст.286 КК України відносно ОСОБА_3. 23 грудня 2008року постановою Черкаського районного суду дана кримінальна справа провадженням закрита у зв’язку з примиренням потерпілої з підсудним.
Просив суд стягнути з відповідачів на його користь 151079,08 грн. в рахунок відшкодування матеріальних збитків та 30000грн моральної шкоди.
Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 червня 2010 року позовні вимоги було задоволено частково. Стягнуто з ПП „ВК і К” на користь ОСОБА_2 116079,08грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 116079,08грн., 5000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи 60грн. Стягнуто з ПП „ВК і К” на користь держави судовий збір у сумі 1164,25грн. Стягнуто з ВАТ НАСК „Оранта” на користь ОСОБА_2 35000грн. у відшкодування шкоди, спричиненої пошкодженням автомобіля в наслідок ДТП та 60 грн. витрат, пов’язаних зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. Стягнуто з ВАТ НАСК „Оранта” на користь держави судовий збір у сумі 354грн.25коп. Повернуто з державного бюджету ОСОБА_2 надмірно сплачені ним грошові кошти в сумі 132 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про зміну рішення суду в частині стягнення моральної шкоди. Вважає, що суд, враховуючи його страждання пов’язані з ДТП стягнув замалу суму. Просив суд змінити в цій частині рішення стягнувши солідарно з відповідачів 30000 грн.
У апеляційній скарзі ПП „ВК і К” ставиться питання про скасування рішення суду, в частині стягнення моральної шкоди, як такого, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. На думку скаржника, факт заподіяння моральної шкоди позивачем не був доведений під час розгляду справи. В зв’язку з цим просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні цієї позовної вимоги.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та заперечували доводи апеляційної скарги відповідача, представника ПП „ВК і К”, який підтримав доводи апеляційної скарги відповідача та заперечував доводи апеляційної скарги позивача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції при ухваленні вказаного рішення відповідно до вимог ст.ст. 212-213 ЦПК України повно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну оцінку.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 квітня 2008року близько 12 години на перехресті автомобільних доріг сполученням „Золотоноша-Черкаси-Сміла-Умань” та „Канів-Черкаси-Кременчук” відбулось зіткнення автомобіля Тойота Ланд Крузер державний номер НОМЕР_3 під керуванням позивача, та автомобіля „МАЗ 54329” державний НОМЕР_7 з напівпричепом фургоном „ОДАЗ-9958” державний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 В результаті ДТП автомашина позивача була пошкоджена, а його дружина отримала тілесні ушкодження.
За даним фактом відносно ОСОБА_3 була порушена кримінальна справа за ч.1ст.286 КК України. Постановою Черкаського районного суду від 23 грудня 2008року кримінальна справа провадженням закрита, а ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності звільнено в зв’язку з примиренням потерпілої з підсудним.
Згідно висновку судової авто-технічної експертизи, яка була проведена у зазначеній кримінальній справі, в причинному зв’язку з виникненням даної ДТП, з технічної точки зору, знаходиться виїзд автомобіля „МАЗ 54329” державний НОМЕР_7 з напівпричепом ОДАЗ-9958 державний номер НОМЕР_7 на смугу руху автомобіля позивача в момент, коли останній не мав технічної можливості уникнути зіткнення, тобто невідповідності дій водія автомобіля „МАЗ 54329” державний НОМЕР_7 вимогам дорожнього знаку 2.1. „Дати дорогу” та вимогам п.16.11 Правил дорожнього руху України. На час скоєня ДТП ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах з відповідачем – ПП „ВК і К” і здійснював транспортування вантажу за його подорожнім листом.
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин з володільцем цього джерела /шофер, оператор, тощо /.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що відповідальність в даному випадку наступає для ПП „ВК і К” як володільця джерела підвищеної небезпеки.
Відповідно до ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а п.2 ч.2 ст.23 ЦК України передбачено, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів.
Згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної /немайнової/ шкоди” за моральну шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.
За таких обставин, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме ПП „ВК і К” повинно відшкодувати моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, пов’язаних з наслідками ДТП.
З урахуванням глибини фізичних та душевних страждань, ступені вини відповідача, з урахуванням вимог розумності і справедливості суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність стягнути з відповідача ПП „ВК і К” у відшкодування моральної шкоди на користь позивача 5000 грн.
Ствердження позивача про солідарну відповідальність ПП „ВК і К” та ВАТ НАСК „Оранта” по відшкодуванню моральної шкоди, не ґрунтуються на вимогах закону та договору д № 11 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12 лютого 2008 року, укладеного між ПП „ВК і К” та ВАТ НАСК „Оранта”.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає їх вірними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідає обставинам справи та постановлено відповідно до вимог чинного законодавства , доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, тому підстав для скасування або його зміні рішення суду немає.
Керуючись ст.ст. 209, 303, 305, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області ,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та приватного підприємства „ВК і К” відхилити.
Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяті днів.
Головуюча
Судді