Справа № 10-209-2010 р. Головуюча суду 1 інстанції
Категорія: оскарження відмови Малюк Т.О.
в порушенні справи Доповідач апеляційного суду
справи Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Гребенюк В.І., Значок І.С.
за участю прокурора Іванова А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали за апеляцією заінтересованої особи – ОСОБА_3 на постанову судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 р., якою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_3, поданої на постанову органу дізнання Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області від 07.11.2009 р. про відмову в порушенні кримінальної справи.
Зазначеною постановою дільничного інспектора Вознесенського МВ УМВС України Бойка С.С. від 07.11.2009 р. відмовлено в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 151 КК України, в якій вона посилалася на незаконне поміщення її в психіатричний заклад в липні 2000 р.
Орган дізнання послався, що ОСОБА_3 відмовляється дати пояснення з приводу своєї заяви, а інші опитані особи вказали, що ОСОБА_3 постійно безпідставно скаржиться до різних інстанцій.
Дану постанову ОСОБА_3 оскаржила до суду, заперечувала проти прийнятого рішення, Просила постанову скасувати, направити матеріали для проведення додаткової перевірки. Стверджувала, що не відмовлялася надати пояснення працівникам міліції та що не з’ясовані обставини її поміщення в психіатричний заклад.
Постановою судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.06.2010 р. дана скарга залишена без задоволення. Прийнявши таке рішення, суддя послався на довідку лікувального закладу про перебування ОСОБА_3 на психіатричному обліку в Вознесенській центральній районній лікарні з діагнозом «гострий маячний розлад», про її лікування в Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 2 в 2000 р. (двічі), в 2004-2007 р. р. Цю обставину підтвердили в поясненнях інші опитані особи, які також вказали на неможливість відібрати пояснення з цього приводу у самої ОСОБА_3, яка не відчиняє двері будинку працівникам міліції.
В апеляції заінтересована особа – ОСОБА_3 просить постанову судді скасувати. Зазначає, що судовий розгляд відбувся без її участі, що судову повістку вона не отримувала. Вказує, що під час перевірки опитані особи, які не мають відношення до поміщення її в психіатричний заклад в липні 2000 р. Стверджує, що у працівників міліції була можливість її опитати.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення постанови судді без зміни, вивчивши матеріали справи та обговоривши апеляцію, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 236-1 КПК України, суддя приймає рішення по скарзі в цьому провадженні залежно від того, чи були при відмові в порушенні кримінальної справи додержані вимоги ст. 99 КПК України, яка передбачає можливість прийняття такого рішення при відсутності підстав до порушення кримінальної справи..
Згідно з вимогами ст. 94 КК України кримінальна справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.
При прийнятті суддею рішення про відмову в задоволені скарги ОСОБА_3 суд дотримався вимог кримінально-процесуального закону.
Як вбачається з дослідженого в судовому засіданні відмовного матеріалу № 1893 Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області, у ньому є довідка лікаря поліклінічного відділення Вознесенської центральної лікарні Лукової Л.І. про психічне захворювання ОСОБА_3 на гострий маячний розлад, перебування на обліку з цього приводу, стаціонарне лікування в Миколаївській обласній психіатричній лікарні № 2 в 2000 р. (двічі), в 2004-2007 р. р.
З’ясувати фактичні обставини поміщення ОСОБА_3 в психіатричну установу, які недостатньо повно викладені нею в заяві від 22.05.2010 р., у органу дізнання під час перевірки цієї заяви не було можливості у зв’язку з тим, що вона не відчиняла двері будинку працівникам міліції та пояснень не надала. Ця обставина підтверджена рапортом дільничного інспектора міліції та поясненнями Сілістран А.В., Ярошенко Н.М., Саленко Л.Б., Бойка С.Я., Солодаєва С.В.
Зазначені особи також підтвердили, що ОСОБА_3 постійно необґрунтовано скаржиться в різні інстанції.
Таким чином, наявні матеріали перевірки не містять даних про ознаки злочину, передбаченого ст. 151 КК України, на що вказує апелянт.
Наведене спростовує твердження апелянта в цій частині.
З супровідного листа видно, що 27.05.2010 р. ОСОБА_3 було направлено повідомлення судом про час розгляду її скарги - 03.06.2010 р. (а.с. 3). Неявка особи, яка подала скаргу, розгляду скарги не перешкоджає. Відповідно до положень ч.2 ст. 236-2 КПК України, судді заслуховує пояснення особи, яка подала скаргу, лише у разі необхідності. Такого рішення суд не приймав.
Копія постанови суду від 03.06.2010 р. ОСОБА_3 направлена поштою 10.06.2010 р. (а.с. 7) и нею отримана вже 11.06.2010 р., про що вона сама зазначила в апеляції (а.с.8).
Тому є необґрунтованими твердження апелянта і в цій частині.
За таких обставин немає підстав для скасування вище вказаної постанови судді.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Постанову судді Вознесенського міскьрайонного суду Миколаївської області від 3 червня 2010 р. про залишення без задоволення скарги ОСОБА_3 на постанову дільничного інспектора міліції Вознесенського МВ УМВС України в Миколаївській області Бойка С.С. від 7 листопада 2010 р. про відмову в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 151 КК України, залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_3 - без задоволення.
Головуюча
Судді :