Справа № 11-650-2010 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: ст.122 ч.1 КК Сємєрєй М.Ф.
України Доповідач апеляційного суду
Погорєлова Г.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Погорєлової Г.М.
суддів: Войтовського С.А., Гребенюк В.І.
за участю прокурора Кириленка Є.В.
засудженого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2010 року, яким
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого
засуджено за ст. 122 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі.
За вироком суду ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 15.10.2009 р., приблизно о 20 год. 30 хв., знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, на сходовій площадці 5 поверху другого під’їзду будинку АДРЕСА_1, маючи намір на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, штовхнув її ногою у спину, від чого вона впала на сходовий прогін та отримала перелом лівої плечової кістки.
Таким чином, ОСОБА_3 заподіяв ОСОБА_6 тілесні ушкодження середньої тяжкості.
В апеляції захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_3 просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії на ст. 128 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Посилається, що судом не в повній мірі виконані вимоги ст. ст. 369, 372 КПК України. Ставить під сумніви показання потерпілої ОСОБА_6 стосовно обставин події та зазначає, що у ОСОБА_3 не було мотиву для умисного заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень.
Вказує, що ОСОБА_3 не заперечує поштовху ОСОБА_6 рукою від вхідних дверей квартири, що могло знаходиться у причинному зв’язку з її наступним падінням. Але ОСОБА_3 категорично заперечує поштовх ногою в спину потерпілої. У зв’язку з цим апелянт вказує, що даними судово-медичної експертизи не виявлено слідів фізичного впливу в області спини потерпілої.
Апелянт також вважає, що при призначенні ОСОБА_3 покарання суд не врахував його майновий та сімейний стан, наявність на утриманні 2 дітей, перебування дружини у відпустці для догляду за дитиною, майновий стан та стан здоров’я засудженого і членів родини, його позитивні характеристики.
Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримку апеляції захисника ОСОБА_4 та засудженого ОСОБА_3, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та додатково надані захисником, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_3 протиправних дій у відношенні ОСОБА_6, за вказаних у вироку суду обставин, ґрунтується на доказах, досліджених у судовому засіданні.
Так, із показань потерпілої ОСОБА_6 в судовому засіданні вбачається, що 15.10.2009 р., приблизно о 20 год. 40 хв., вона прийшла до квартири АДРЕСА_2 до ОСОБА_7 з приводу гучної музики, яка заважала їй відпочивати у своїй квартирі. На її стук двері відчинила ОСОБА_7 Поряд з нею знаходилися ОСОБА_8 (її співмешканець) та ОСОБА_3 Всі вони перебували в стані алкогольного сп’яніння. На її зауваження з приводу галасу вони не відреагували та зачинили двері. Після цього, відійшла від дверей до сходів. В цей час двері квартири відчинив ОСОБА_3, який почав її ображати та погрожував, що вони викинуть її з 5-го поверху, якщо вона знов прийде. Коли вона зійшла наниз на одну сходинку, то ОСОБА_3 вибіг з квартири, штовхнув її ногою в спину, від чого вона впала на сходи, покотилася наниз, вдарилася головою, відчула біль в області лівої руки і лівої ноги та залишилася лежати на сходах. Потім ОСОБА_7 допомогла їй піднятися і довела до сходової площадки. ОСОБА_6 звернулася до ОСОБА_9 – мешканки квартири № 34 у цьому будинку, яка на її прохання викликала співробітників міліції та сина. Потім ОСОБА_6 звернулася у лікарню швидкої допомоги та з приводу отриманих тілесних ушкоджень знаходилася на лікарняному майже 2,5 місяці.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що увечері 15.10.2009 р. ОСОБА_3 займався ремонтом в її квартирі. Разом з ним та її співмешканцем ОСОБА_8 вживали спиртні напої. У зв’язку з тим, що в квартирі грала музика, ОСОБА_6 спочатку стукала в стіну, а потім подзвонила у двері. Вона прохала вимкнути музику. Після розмови з нею зачинила двері. ОСОБА_6 знов стукала у двері. Цього разу двері відчинив ОСОБА_3, який вийшов з квартири, запропонував ОСОБА_6 уходити та знов зайшов. Одразу після цього почула крик, вийшла з квартири та побачила на сходовій клітині ОСОБА_6, якій допомогла піднятися. Зі слів ОСОБА_3, після того, як він відчинив двері, він штовхнув ОСОБА_6 і знов зачинив двері.
Свідок ОСОБА_9 суду підтвердила, що в жовтні 2009 р., увечері, їй в квартиру подзвонила ОСОБА_6, яка повідомила, що ОСОБА_3 її штовхнув і вона впала. Вона просила викликати міліцію, повідомити сину та скаржилася на біль в руці.
Свідок ОСОБА_8 підтвердив суду факт спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_3 перед приходом ОСОБА_10 до квартири ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_5 показав в судовому засіданні, що його мати ОСОБА_6 повідомила йому телефоном, що її штовхнув сусід. Вона знаходилася в сусідньому під’їзді. У неї була пухла рука.
Висновками судово-медичної експертизи підтверджена наявність у ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров’я у виді закритого перелому-вивиху лівої плечової кістки зі зміщенням та легких тілесних ушкоджень у виді обширного садна і підшкірної гематоми лівої гомілки. Не виключається утворення зазначеного перелому-вивиху від падіння на сходи площадки з положення стоячи після надання тілу прискорення (а.с.41-42).
Сам засуджений не заперечував в судовому засіданні, що до приходу ОСОБА_6 вживав спиртні напої. ОСОБА_7 відчинила двері та сварилася з ОСОБА_6 з приводу гучної музики. Вдруге двері відчинив він. Стверджує, що розізлився на ОСОБА_6, відштовхнув її рукою та зачинив двері. Через декілька секунд почув крик. Зі слів ОСОБА_7 , яка після цього виходила з квартири, ОСОБА_6 лежала на сходах, а ОСОБА_7 допомогла їй піднятися.
Суд обґрунтовано визнав достовірними показання потерпілої, оскільки вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_5, яким потерпіла одразу повідомила про подію, висновками судово-медичної експертизи, згідно з якими не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень за вказаних потерпілою обставин, частково показаннями свідка ОСОБА_7 і самого засудженого. В апеляції не наведено і в матеріалах справи відсутні дані, які б могли свідчити про можливість обмови засудженого потерпілою.
Дослідивши наведені докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 в умисному заподіянні ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Конкретні обставини даної справи свідчать, що ОСОБА_3 здійснив поштовх ногою у спину потерпілої тоді, коли вона знаходилась на бетонних сходах, тобто на похилій поверхні, що він цим поштовхом надав прискорення тілу потерпілої, від чого вона впала, вдарилася о бетонні сходи та отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження. Тому суд дійшов правильного висновку про умисну форму вини засудженого, який за вказаних обставин міг і був повинен усвідомлювати можливість падіння потерпілої від прискорення тіла його поштовхом, одержання нею внаслідок цих дій тілесних ушкоджень та свідомо припускав настання вказаних суспільно-небезпечних наслідків. Дії підсудного за ст. 122 ч.1 КК України кваліфіковані правильно.
Мотивом дій засудженого по відношенню до потерпілої була злість з приводу її приходу до квартири ОСОБА_7, про що він сам зазначив в судовому засіданні.
Тому е безпідставними посилання апелянта про необхідність перекваліфікувати дії засудженого на ст. 128 КК України та про відсутність у нього мотиву для вчинення злочину.
Покарання ОСОБА_3 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України. При цьому судом обраний не найбільш суворий вид покарання, передбачений санкцією статті кримінального закону і не в максимальному розмірі.
З огляду на наведене, немає підстав для звільнення засудженого від покарання на підставі ст. 75 КК України, в тому числі з огляду на ті обставини, на які посилається апелянт.
Керуючись ст. 365,366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 серпня 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_4 – без задоволення.
Головуюча:
Судді :