Справа № 11-553-2010 р.                 Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст. 286 ч.1 КК                 Захарченко Д.В.

України                             Доповідач апеляційного суду

Погорєлова Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючої     Погорєлової Г.М.

суддів Івченко О.М., Пісного І.М.

за участю прокурора Якименка О.П.

засудженого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2010 р., яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, раніше не судимого

за ст. 286 ч.1 КК України на 1 рік обмеження волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

    На підставі ст. 75 КК України засудженого звільнено від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 1 рік, з покладенням обов’язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання відповідно до ст.76 КК України (п.3).

    Постановлено стягнути з засудженого на користь міського фінансового відділу 3191 грн. 48 коп.

    Також вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Згідно з вироком суду, 19.12.2009 р., приблизно о 22 год., ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Хюндай Соната» реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по слизькій проїзній частині по вул. Космонавтів від пр. Жовтневого в напрямку вул. Миколаївської в м. Миколаєві, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння.

При перетинанні нерегульованого перехрестя вул. Космонавтів з вул. Миколаївською, ОСОБА_3 порушив вимоги пунктів 2.3.б, 11.4, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху України, тобто проявив неуважність до дорожній обстановки, що склалася та до її змінам, не врахував дорожні умови, не вибрав безпечну швидкість руху, не контролював рух транспортного засобу, хоча був зобов’язаний постійно його контролювати і таку можливість мав, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем ЗАЗ-1102 реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався під керуванням ОСОБА_5 по вул. Миколаївській у зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення транспортних засобів ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді саден волосяної частини голови, обличчя, забиття і саден лівої кисті, закритої травми грудної клітині з переломом тіла грудини і розвитком правобічної пост травматичної пневмонії, забитої рани колінного суглоба.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 не погоджується с призначеним йому додатковим покаранням та вважає покарання в цій частині занадто суворим.

Посилається, що автомобілем користується як приватний підприємець по роботі, тому автомобіль є джерелом існування його сім’ї. На думку апелянта при призначенні додаткового покарання не враховано, що він раніше не притягувався до адміністративної і кримінальної відповідальності, в цілому є сумлінним водієм, має на утриманні неповнолітню дитину, повністю відшкодував потерпілому шкоду, відремонтував пошкоджений автомобіль, характеризується позитивно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 на підтримку апеляції, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.

    Вина ОСОБА_3 в порушенні правил безпеки дорожнього руху за обставин, вказаних у вироку, знайшла підтвердження доказами, дослідженими в судовому засіданні, що як і кваліфікація дій засудженого за ст. 286 ч.1 КК України, апелянтом не оспорюється.

    Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд обґрунтовано врахував вчинення ним злочину невеликої тяжкості; особу засудженого, який раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину; обставини, які пом’якшують покарання – щире каяття, повне відшкодування шкоди потерпілому; обставину, яка обтяжує покарання – вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

    З огляду на наведене, суд дійшов правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_3 основного покарання у виді обмеження волі, в мінімальному розмірі та про можливість звільнення засудженого від відбування цього покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з покладенням на нього обов’язку з числа передбачених ст. 76 КК України.

    Судом також належним чином умотивовано призначення ОСОБА_3 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачено санкцією ст. 286 ч.1 КК України як альтернативне, оскільки злочин засудженим вчинений за обтяжуючою покарання обставиною -в стані алкогольного сп’яніння (вміст етилового спирту в крові 3,33% згідно з висновком медичного огляду – а.с.19), внаслідок грубого порушення ним Правил дорожнього руху України.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта стосовно того, що автомобіль є джерелом існування його сім’ї, оскільки хоча ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа – підприємець (а.с.149), але в апеляційному суді він повідомив, що по роду роботи займається покрівельними роботами, а це не пов’язано безпосередньо з використанням автомобіля.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

            У Х В А Л И Л А:

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 липня 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

Головуюча

Судді :