Судове рішення #11697556

Справа № 11-546-2010 р.    .                                 Головуючий суду 1 інстанції

Категорія: ст.ст.185 ч.2,186 ч.2             Захарченко Д.В.

КК України                         Доповідач апеляційного суду

Погорєлова Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

Головуючої Погорєлової Г.М.

суддів: Маркової Т.О., Пісного І.М.

за участю прокурора Баранкевича С.О.

                засудженого ОСОБА_3

                захисника ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_3, його законного представника - ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_4 на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2010 р., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, раніше судимого 09.11.2009 р. Заводським районним судом м. Миколаєва за ст. 185 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки на підставі ст.ст. 75 КК України

засуджено за ст.185 ч.2 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ст.186 ч 2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

    На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_3 визначено 4 роки позбавлення волі.

    Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України постановлено про самостійне виконання даного вироку та вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.11.2009 р.

    Постановлено залишити за належністю потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мобільні телефони «Самсунг» та «Нокиа», які є речовими доказами у справі та знаходяться у них на зберіганні.

 

За вироком суду 15.09.2009 р., приблизно о 16 год. 40 хв., ОСОБА_3, повторно, знаходячись в приміщенні клубу художньої творчості «Барвинок» по пр. Жовтневому, 10-б в м. Миколаєві, таємно викрав мобільний телефон «Самсунг Д 500 Е», вартістю 1000 грн., який належав ОСОБА_6

05.11.2009 р., приблизно о  23 год. 30 хв., діючи повторно, ОСОБА_3, знаходячись біля ринку «Сигма-спорт» по пр. Жовтневому в м. Миколаєві, з застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я ОСОБА_7, відкрито викрав мобільний телефон «Нокиа 1200» грн. вартістю 250 грн.

В апеляціях

- засуджений ОСОБА_3 та його законний представник ОСОБА_5 оспорюють обґрунтованість засудження за ст. 186 ч. 2 КК України та стверджують, що ОСОБА_3 цього злочину не вчиняв. Ставлять під сумніви показання потерпілого ОСОБА_7 через стан алкогольного сп’яніння та вчинення пограбування в темному місці. Посилаються, що впізнання ОСОБА_3 потерпілим протоколом не оформлено та що потерпілий на очній ставці вказав на нього за ознакою зовнішності, яка не є індивідуальною. Звертають увагу на показання свідка ОСОБА_8, який не бачив ОСОБА_3 в групі осіб при продажу йому мобільного телефону «Нокиа». Вважають, що ОСОБА_9 не може бути свідком через наявність у нього психічної хвороби.

Апелянти просять за ст. 185 ч.2 КК України призначити ОСОБА_3 покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

- захисник ОСОБА_4 наводить подібні твердження. Також вважає, що суд безпідставно не узяв до уваги показання свідка ОСОБА_8 в тій частині, що мобільний телефон йому продав не ОСОБА_3, а ОСОБА_9 Стверджує, що не усунені суперечності з цього приводу в показаннях свідка ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві, які досліджені в судовому засіданні. Вважає, що свідок ОСОБА_9 обмовив ОСОБА_3 у зв’язку з намаганням уникнути кримінальної відповідальності. Посилаючись на положення ст. 62 Конституції України, вважає, що не можуть бути прийняті до уваги показання потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_9 стосовно причетності до злочину ОСОБА_3

Апелянт просить про скасування вироку у відношенні ОСОБА_3 в частині засудження за ст. 186 ч.2 КК України та про призначення засудженому за ст. 185 ч.2 КК України покарання, не пов’язаного з позбавленням волі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4 В,А. на підтримку апеляцій, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з таких підстав.

Доведеність вини ОСОБА_3 у пограбуванні ОСОБА_7 за обставин, викладених у вироку, підтверджується дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що 05.11.2009 р. , приблизно о 22 год., в районі зупинки «Южна» по пр. Жовтневому, до нього підійшов раніше незнайомий ОСОБА_3, який представився працівником міліції. ОСОБА_3 запитав, чи не крадений мобільний телефон у ОСОБА_7 та чи є у телефоні блокування. Коли ОСОБА_7 дістав мобільний телефон з кишені, то ОСОБА_3 схопив його за руку, вдарив в обличчя, вихватив телефон та зробив підніжку. Після цього ОСОБА_7 впав, а ОСОБА_3 втік.

Потерпілий ОСОБА_7 на досудовому слідстві і в судовому засіданні вказав прикмети зовнішності та одягу ОСОБА_3 та зазначив, що побачивши ОСОБА_3 в приміщенні відділу міліції, повідомив працівникам міліції, що за цими прикметами ОСОБА_3 схожий на грабіжника. У відповідь на це ОСОБА_3 занервував, намагався нанести йому удар в обличчя та заявив, що потерпілий перебував в стані алкогольного сп’яніння. В цей час впізнав ОСОБА_3 й за манерою його розмови та поведінки.

Ця заява ОСОБА_3 відповідає поясненням потерпілого ОСОБА_7 про стан його сп’яніння під час пограбування та свідчить про те, що вказана обставина могла бути відома лише особі, яка знаходилася на місці події, тобто ОСОБА_3

З матеріалів кримінальної справи також вбачається, що першим на причетність ОСОБА_3 до злочину вказав свідок ОСОБА_8 на допиті 26.11.2009 р. (а.с.13). Він показав, що на початку листопада 2009 г. до нього підійшли троє хлопців, одного з яких - ОСОБА_3, він наглядно знав, оскільки той часто бував на ринку, де він працює охоронцем. Дав ОСОБА_3 у борг 100 грн. під заставу мобільного телефону «Нокиа», який йому передав ОСОБА_3 За телефоном ОСОБА_3 потім не приходив.

Цей мобільний телефон у ОСОБА_8 вилучений, оглянутий, визнаний речовим доказом у справі та повернутий за належністю потерпілому ОСОБА_7 (а.с.17-20).

З досліджених судом показаний свідка ОСОБА_9 на досудовому слідстві від 11.12.2009 р. вбачається, що в листопаді 2009 р., увечері, він зустрів ОСОБА_3 із його знайомим і вони втрьох пішли на ринок, де ОСОБА_3 продав за 100 грн. мобільний телефон охоронцю ринку (а.с.36).

Свідок ОСОБА_8 на допиті від 08.12.2009 р. показання змінив та заявив, що він згадав про те, що мобільний телефон йому був переданий не ОСОБА_3, а хлопцем зі схожою зовнішністю на ім’я ОСОБА_9 (тобто ОСОБА_9), якого він теж раніше бачив на ринку. Зазначав, що не може сказати, чи був тоді серед хлопців ОСОБА_3 (а.с.35).

Проте, під час очної ставки від 24.12.2009 р., свідок ОСОБА_9 не погодився з цими твердженням свідка ОСОБА_8 та підтвердив раніше дані свої показання щодо передачі мобільного телефону ОСОБА_8 саме ОСОБА_3 (а.с.39).

Показанням свідка ОСОБА_8, який й в судовому засіданні стверджував, що мобільний телефон йому переданий не ОСОБА_3, судом дана належна оцінка з огляду на вказані свідком умови, за якими відбулася передача мобільного телефону (темний час доби, схожість зовнішності ОСОБА_3 та ОСОБА_9 за поясненнями свідка).

На підставі викладеного, суд обґрунтовано взяв за основу показання потерпілого ОСОБА_7 про пограбування його саме ОСОБА_3, оскільки вони узгоджуються з послідовними показаннями свідка ОСОБА_9 про продаж мобільного телефону ОСОБА_3 та часткового з показаннями свідка ОСОБА_8, у якого цей телефон вилучений.

Проведення такої слідчої дії, як впізнання ОСОБА_3 потерпілим ОСОБА_7, було недоцільним з огляду на те, що потерпілий випадково побачив ОСОБА_3 в приміщенні відділу міліції.

Судом отримані дані щодо перебування свідка ОСОБА_9 на час розгляду справи в реанімаційному відділені лікарні (а.с.92). Тому причина його неявки в судове засідання судом обґрунтовано визнана поважною, а показання ОСОБА_9 на досудовому слідстві досліджені в судовому засіданні відповідно до п..2 ч.1 ст. 306 КПК України. Даних про наявність психічного захворювання у свідка ОСОБА_9, як стверджує апелянт, в матеріалах кримінальної справи немає.

Сукупність досліджених судом доказів, викладених у вироку, є достатньою для висновку про вчинення пограбування ОСОБА_8 засудженим ОСОБА_3

Дії ОСОБА_3 в цій частині за ст. 186 ч.2 КК України кваліфіковані правильно.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування вироку, не виявлено.

Підстав для скасування вироку в цій частині, як просять апелянти, колегія суддів не знаходить.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_3 за ст. 185 ч.2 КК України апелянтами не оспорюється.

Щодо покарання, то воно ОСОБА_3 призначено з додержанням вимог ст. ст. 65, 66 КК України, тобто з урахуванням вчинення засудженим двох злочинів (тяжкого та середньої тяжкості); вкрай негативної характеристики особи засудженого, який перебуває на обліку у нарколога з приводу вживання токсичних речовин, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, виховувався в неповній родині; обставин, які пом’якшують покарання - вчинення злочинів в неповнолітньому віці, каяття (за одним злочином).

Покарання ОСОБА_3 за ст. 186 ч.2 КК України призначено в мінімальному розмірі санкції закону, а за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 ч.1 КК України - шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Оскільки злочини вчинені ОСОБА_3 до вироку Заводського районного суду м. Миколаєва від 09.11.2009 р., яким його засуджено за ст. 185 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням протягом іспитового строку 2 роки, то суд правильно постановив про самостійне виконання вироків.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

            У Х В А Л И Л А:

Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляції засудженого, його законного представника ОСОБА_5, захисника ОСОБА_4 – без задоволення.

Головуюча:

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація