Справа № 11-471-2010 р.   .                                  Головуючий суду 1інстанції

Категорія: ст.186 ч. 2                     Шикеря І.А.

КК України                         Доповідач апеляційного суду

          Погорєлова Г.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі :

                головуючої  Погорєлової .М.

суддів: Дзюби Ф.С., Івченко О.М.

за участю прокурора Іванова О.Л.

                засудженого ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок  Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2010 р., яким засуджено

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Знаменка Снігурівського району Миколаївської області, раніше судимого:

1) 15.11.1995 р. військовим судом Дніпропетровського гарнізону за ст. 240 п. «в» КК України 1960 р., із застосуванням ст. 34 КК України 1960 р. на 3 роки з направленням в дисциплінарний батальйон  

2) 15.04.1997 р. Ширяєвським районним судом Одеської області за ст. 141 ч.2 КК України 1960 р., із застосуванням ст. 43 КК України на 4 роки позбавлення волі

3) 06.03.2006 р. Первомайським міським судом Миколаївської області за ст. 185 ч.2, ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі

4) 20.02.2007 р. Ширяєвським районним судом Одеської області за ст. 122 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільненого за відбуттям покарання 09.02.2009 р.

за ст.186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.

    Постановлено прийняти на рахунок держави судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 253 грн. 54 коп.

    Також вирішено питання щодо речових доказів у справі.

Згідно з вироком суду 18.02.2010 р., в м Первомайську Миколаївської області, по вул. Радянській, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння в приміщенні автовокзалу, ОСОБА_3 підійшов до ОСОБА_4, висловив вимогу щодо передачі йому грошей і мобільного телефону та застосував насильство, яке є небезпечним для життя (смикання та утримання за лікоть руки) і погрожував застосуванням такого насильства у разі невиконання цієї вимоги.

Подолавши таким чином можливий опір ОСОБА_4, ОСОБА_3 відкрито викрав у нього мобільний телефон «Соні Еріксон» без сим-картки, вартістю 250 грн. та гроші в сумі 13 грн.

Утримуючі викрадене при собі, ОСОБА_3 вийшов з приміщення автовокзалу, не зважаючи на вимогу ОСОБА_4 повернути викрадене. Потім ОСОБА_3 був затриманий працівниками міліції, які у нього вилучили викрадене.

В апеляції засуджений ОСОБА_3 (за її змістом) просить вирок суду змінити, покарання пом’якшити. Посилається, що суд не врахував його стан здоров’я та характеристику. Водночас стверджує, що присутні на автовокзалі, касир не бачили пограбування, а обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого.

В доповненнях до апеляції засуджений просить справу направити на додаткове розслідування та водночас перекваліфікувати його дії з ст. 186 ч.2 КК України на ст. 190 ч.1 КК України. Стверджує, що ОСОБА_4 добровільно передав йому мобільний телефон, що потім розшукував потерпілого з метою повернути телефон, але не знайшов. Зазначає, що інші пояснення дав при затриманні працівниками міліції, побоюючись за своє здоров’я, а в судовому засіданні вину визнав повністю після спілкування з своїм захисником.

В запереченнях на апеляцію прокурор Літвіненко О.І., який брав участь в розгляді справи судом 1 інстанції, просить вирок залишити без зміни. Посилається, що фактичні обставини злочину судом встановлені повно. Зазначає, що про виклик додаткових свідків засуджений ОСОБА_3 клопотань в судовому засіданні не заявляв, а додаткові дані щодо стану його здоров’я в матеріалах справ відсутні.

Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримку апеляції засудженого ОСОБА_3, який просив скасувати вирок, справу повернути на додаткове розслідування, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Вина ОСОБА_3 у відкритому викраденні чужого майна за обставин, вказаних у вироку, підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

Так, з показань потерпілого ОСОБА_4 на досудовому слідстві, які досліджені в судовому засіданні, вбачається, що в приміщенні автовокзалу п’яний ОСОБА_3 підійшов до нього, несподівано став обшукувати кишені одягу, говорив, що йому терміново потрібні гроші. Відштовхував руки ОСОБА_3, але той схопив його за лікоть, міцно тримав, висловив погрозу фізичною розправою, побиттям. У зв’язку з цим віддав ОСОБА_3 13 грн. та почав виходити з приміщення автовокзалу. Проте, ОСОБА_3 його наздогнав, знов став обшукувати кишені одягу та виявив там мобільний телефон. Побоюючись, що ОСОБА_3 забере мобільний телефон, як і гроші, став міцно тримати мобільний телефон в руках. Тоді ОСОБА_3 почав вимагати передати йому мобільний телефон та висловлював погрози. Зрозумівши, що не зможе запобігти наміру ОСОБА_3, витяг з свого мобільного телефону сим-карту, а сам телефон ОСОБА_3 вихопив у нього з рук.

Коли ОСОБА_3 виходив з приміщення автовокзалу, кричав йому услід, що він повернув викрадене. Потім звернувся за допомогою до водія таксі, який викликав працівників міліції. Вони біля ринку затримали ОСОБА_3, у якого потім в приміщенні міського відділу міліції, в присутності понятих, вилучили викрадений ним мобільний телефон та гроші (а.с. 39-41).

Показання потерпілого ОСОБА_4, який надав суду заяву щодо неможливості явки до суду, досліджені в судовому засіданні в порядку ст. 306 КПК України. Проти розгляду справи судом у відсутності потерпілого ОСОБА_4 засуджений ОСОБА_3 не заперечував.

Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 суду підтвердили, що були присутні як поняті при адміністративному затриманні ОСОБА_3 в стані алкогольного сп’яніння на автовокзалі м. Первомайську. ОСОБА_4 вказав на ОСОБА_3 як на грабіжника. У ОСОБА_3 були вилучені мобільний телефон «Соні Еріксон» та гроші, які належали ОСОБА_4

Згідно протоколу від 18.02.2010 р. про адміністративне затримання ОСОБА_3 у зв’язку з вчиненням ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 178 ч. 1 КУпАП, у нього вилучені вказаний мобільний телефон та гроші у сумі 30 грн. 85 коп. (а.с.11).

Цей мобільний телефон та гроші у сумі 13 грн. визнані речовими доказами у справі (а.с.42).

Сам засуджений ОСОБА_3 в судовому засіданні у присутності захисника ОСОБА_8 після дослідження доказів у справі, вину в пограбуванні ОСОБА_4 визнав повністю та підтвердив всі обставини інкримінованого йому злочину.

Оцінив наведені докази у їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у відкритому викраденні майна ОСОБА_4, поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, з погрозою застосування такого насильства, вчиненого повторно (з урахуванням попередніх судимостей за ст. 185 КК України).

Те, що присутні на автовокзалі не бачили пограбування, як стверджує апелянт, не має значення для юридичної оцінки дій засудженого, оскільки його дії по заволодінню майном носили відкритий характер для самого потерпілого..

Також відсутні підстави для скасування вироку та направлення кримінальної справи на додаткове розслідування, про що просить апелянт, який не вказує обставини, що на його думку потребують додаткового розслідування.

Покарання ОСОБА_3 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням в тому числі тих даних про особу, на які посилається апелянт.

ОСОБА_3 покарання призначено в мінімальному розмірі санкції кримінального закону. Тому з огляду на вчинення ним тяжкого злочину та в стані алкогольного сп’яніння, колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення покарання.

Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів

            У Х В А Л И Л А:

Вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2010 р. у відношенні ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію засудженого – без задоволення.

    Головуюча:

    судді: