У К Р А Ї Н А
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц–10708/2010 Головуючий в 1-ій інстанції – Круговий О.О.
Категорія - 27 Доповідач - Волошин М.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Басуєвої Т.А.
суддів - Волошина М.П., Демченко Е.Л.
при секретарі - Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики, –
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2. та просила стягнути з нього на її користь борг за договором позики в сумі 7 413 грн. 25 коп., - з них 6 921 грн. 25 коп. боргу, 492 грн. 03 відсотка річних за весь час прострочення.
ОСОБА_2. звернувся із зустрічним позовом та просив визнати недійсним фіктивний договір позики укладений між ОСОБА_1 та ним 19 січня 2009 року.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2010 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2. задоволено. Визнано недійсним договір позики укладений між сторонами 19 січня 2009 року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову відмовити, оскільки суд при ухвалені рішення порушив норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2008 року між позивачкою та відповідачем відбулась усна домовленість, згідно якої позивачка надала відповідачу в користування автомобіль на підставі довіреності від 04 грудня 2008 року, а останній зобов’язався проводити щомісячні кредитні оплати за вказаний автомобіль, оскільки він був придбаний позивачкою у кредит.
В січні 2009 року між сторонами була досягнута усна домовленість проте що позивачка сплачує свої кошти по кредитним зобов’язанням, а відповідач приймає на себе зобов’язання в подальшому до 19 липня 2009 року сплатити зазначену суму. На підтвердження цього відповідачем 19 січня 2009 року була надана розписка на суму 6 600 грн.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2., суд першої інстанції послався на те, що ОСОБА_1 не довела факт передачі нею грошової суми відповідачу та її прийняття останнім, а написана відповідачем розписка не є підтвердженням укладення договору позики, тому такий договір є фіктивним і безгрошовим.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Загальні вимоги дотримання яких є необхідним для чинності правочину викладені в ст. 203 ЦК України.
Згідно з правилом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, то згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України такий правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний правочин), а не таким, що є неукладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
При цьому за змістом ч. 2 ст. 1051 ЦК України, при укладені договору позики в письмовій формі (крім випадків укладення його під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини) безгрошовість такого договору не може ґрунтуватись на поясненнях свідків, а може бути підтверджена лише належними і допустимими доказами (ч. 2 ст. 58 ст. 59 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з розпискою між сторонами 19 січня 2009 року було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав, а відповідач ОСОБА_2. отримав 6 600 грн. і зобов’язався повернути до 19 липня 2009 року, але у визначений строк борг не повернув.
Посилаючись на безгрошовість договору позики і посилаючись на показання свідків, позивач за зустрічним позовом не довів, що розписка була написана ним під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини, унаслідок чого може бути допущено в якості доказів пояснення свідків і правочин може бути визнаний недійсним.
Факт написання розписки підтверджено особистими поясненнями ОСОБА_2.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Обставини, визнані сторонами, згідно із ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказування.
Судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що відповідно до вимог ЦК України розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач за зустрічним позовом у силу ст. 10 ЦПК України зобов’язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.
За таких підстав, враховуючи встановлену ст. 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, яка може бути спростована не шляхом визнання його судом неукладеним, а за позовом про визнання його судом недійсним з підстав, встановлених законом, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2. – відмовити. При цьому з ОСОБА_2. підлягає стягненню як основна сума боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 6 921 грн. 25 коп., так і передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми в розмірі 492 грн. Крім того з відповідача підлягають стягненню судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, ст.ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2010 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики – задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі - 6 921 грн. 25 коп. та три проценти річних від простроченої суми в розмірі - 492 грн. судовий збір в сумі 72 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені в суді першої інстанції, та судовий збір 47 грн. 40 коп. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи сплачені в суді апеляційної інстанції.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики – відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: