Справа № 2-681/2010 р.

                                                           Р І Ш Е Н Н Я

                                                       Ім»ям         України

19 жовтня 2010 року                  Жовтневий райсуд м. Луганська

у складі

судді – Рудської С.М.

при секретарі – Буняченко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за повозом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільним майном подружжя, розділ квартири, визначення порядку користування квартирою

                                                     В С Т А Н О В И В:

      04.01.2005 року позивач звернувся до суду з позовною заявою в якій вказав, що 28.04.1984 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час спільного проживання ним та відповідачкою було організовано спільний бізнес з реалізації товарів народного споживання. У результаті спільної трудової діяльності ним та відповідачкою у 1997 році було придбано чотирикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 У зв»язку з великим обсягом роботи він участі в оформленні документів на придбану квартиру не приймав, цим займалася відповідачка. Скориставшись цим відповідачка ОСОБА_2 оформила спірну квартиру на своє ім.»я. Цьому факту він значення не надавав, оскільки мав намір мешкати з відповідачкою однією сім»єю. На протязі двох з половиною років – до 1999 року в квартирі було зроблено капітальний ремонт з переплануванням, що значно збільшило вартість спірної квартири. Після переїзду до спірної квартири  з жовтня 1999 року відповідачка почала створювати йому перешкоди у спільному проживанні, в результаті чого 06.07.2000 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Після розірвання шлюбу він та відповідачка продовжували мешкати у спірній квартирі та вести спільне господарство. Наприкінці жовтня 2003 року у зв»язку з неможливістю спільного проживання він був змушений піти зі спірної квартири. Просить суд розділити майно, що було нажито під час шлюбу, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1, виділивши йому Ѕ частку спірної квартири та визнавши за відповідачкою право власності на Ѕ частину спірної квартири за вказаною вище адресою стягнути на його користь з відповідачки всі витрати, пов»язані з розглядом даної справи.

       17.04.2007 р., позивач ОСОБА_1 звернувся з уточненою позовною заявою в якій вказав, що 28.04.1984 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час спільного проживання ним та відповідачкою було організовано спільний бізнес з реалізації товарів народного споживання. У 1997 році за спільні грошові кошти у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було придбано чотирикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 Оформленням документів на придбану квартиру відповідачка займалася сама і скориставшись його відсутністю в м. Луганську оформила договір дарування вказаної квартири на своє ім»я. Про проведення такого роду угоди відповідачка йому не повідомила. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність», майно, придбане подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. Просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 майном, що було спільно нажито у період шлюбу; визначити порядок користування спірною квартирою виділивши йому кімнату № 2 площею 11,8 кв.м., кімнату № 3 площею 11,7 кв.м., відповідачці виділити кімнату № 6 площею 9,4 кв.м., кімнату № 8 площею 17,4 кв.м.; коридор, туалет, ванну кімнату, вбудовану шафу, кухню, комору залишити у спірному користуванні.

        09.03.2009 р., 28.07.2010 р. позивач ОСОБА_1 подав уточнені позовні заяви, в яких уточнив підстави своїх позовних вимог зазначивши, що 28.04.1984 року між ним та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено шлюб. За час спільного проживання ним та відповідачкою було організовано спільний бізнес з реалізації товарів народного споживання. У 1997 році за спільні грошові кошти у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було придбано чотирикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1. Оформленням документів на придбану квартиру відповідачка займалася сама і скориставшись його відсутністю в м. Луганську оформила договір дарування вказаної квартири на своє ім.»я. Про проведення такого роду угоди відповідачка йому не повідомила. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про власність», майно, придбане подружжям за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. За 9 місяців, починаючи з березня 1997 року по 30.12.1997 року за особисті кошти у спірній квартирі було проведено капітальний ремонт з повною заміною електрики, дверей, віконних блоків, сантехніки, було зроблено перепланування квартири. Проведений ним ремонт у спірній квартирі на момент його проведення складав 13500 доларів США, що в свою чергу значно збільшило вартість квартири – квартира практично була перебудована заново. Вартість квартири з ремонтом оцінювалася у 25000 доларів США. З жовтня 1999 року відповідачка почала створювати йому перешкоди у спільному проживанні, в результаті чого 06.07.2000 року шлюб між ним та відповідачкою було розірвано. Після розірвання шлюбу він та відповідачка продовжували мешкати у спірній квартирі та вести спільне господарство. Наприкінці жовтня 2003 року у зв»язку з неможливістю спільного проживання він був змушений піти зі спірної квартири. У травні 2003 року він випадково знайшов договір на ім.»я відповідачки, за яким квартира була придбана не за договором купівлі-продажу, а за договором дарування. Відповідно до ст. 230 ЦК України відповідачка навмисно ввела його в оману відносно обставин укладеної угоди, скориставшись його відсутністю, оформила договір дарування, а не фактичний договір купівлі-продажу квартири, за яку він особисто передав продавцям квартири 11000 доларів США. Вважає, що початок строку позовної давності на його право звернення до суду настав з моменту коли сторони, після розірвання шлюбу, перестали мешкати однією сім»єю                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

         Позивач ОСОБА_1 заявлені ним позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення аналогічні до викладених у позовній заяві, уточнених позовних заявах, додавши, що вважає, що право власності на Ѕ частину спірної квартири йому належить на підставі того, що спірна квартира була придбана у період шлюбу, за спільні з відповідачкою кошти, за спільні кошти у квартирі було здійснено капітальний ремонт, у зв»язку з чим вартість спірної квартири значно збільшилася.

        Представник відповідачки позов не визнав, суду пояснив, що вважає позов необгрунтованним і таким, що не підлягає задоволенню у зв»язку з тим, що хоча спірна квартира і була придбана відповідачкою у період шлюбу, але придбана за договором дарування, а тому не є спільною власністю подружжя, належить на праві приватної власності відповідачці ОСОБА_2 і розподілу не підлягає. Той факт, що за спільні кошти сторін проведено ремонт не має відношення до суті даного спору, оскільки проведення ремонту не є підставою для набуття позивачем права власності на Ѕ частину квартири. Позивач пропустив встановлений законом строк на звернення до суду. Так, ст.ст. 71, 80 ЦК України (в редакції 1963 року) встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  Ст. 29 ч. 3 КпШС України передбачено, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною власністю подружжя встановлюється трирічний строк позовної давності після розірвання ними шлюбу. З цього випливає, що спір про поділ спільно нажитого майна, набутого під час шлюбу, визнання квартири спільним майном подружжя сплинув 06.07.2003 року, тобто через три роки після реєстрації розірвання шлюбу органом РАЦС. Просить у задоволенні позову відмовити у зв»язку з перебігом строку позовної давності.

        Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

        Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з  28.04.1984 року по 06.07.2000 року. (а.с. 5).

         10.01.1997 р. між ОСОБА_3, ОСОБА_4  та ОСОБА_2 було укладено договір дарування за яким ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подарували, а ОСОБА_2 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1. Вказаний договір було посвідчено державним нотаріусом Першої Луганської нотаріальної контори  (а.с.  14).

           Відповідно до  ст. 71 ЦК України (в редакції 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

          Частиною 3 статті 29 КпШС України передбачено, що для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, що розірвало шлюб, встановлюється трирічний строк позовної давності.

           Згідно до ст. 44 КпШС України шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розірвання шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

         06.07.2000 року у відділі реєстрації актів цивільного стану Жовтневого районного управління юстиції м. Луганська зареєстровано розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 6).

           Таким чином, шлюб між сторонами було припинено 06.07.2000 р. і з цього часу має обчислюватися строк позовної давності щодо вимог ОСОБА_1  про  визнання квартири спільним майном подружжя, розділ квартири, визначення порядку користування квартирою.

           З пункту 15 Постанови Пленуму Верховного суду України  № 11 від 21.12.2007 р. вбачається, що початок позовної давності про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС чи з дати набрання рішенням законної сили, а від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК).

         Ґрунтуючись на вищевикладеному роз»ясенні Пленуму Верховного суду України позивач ОСОБА_1 зазначає, що, що право на звернення до суду, і відповідно перебіг строку позовної давності, у нього почалися з моменту, коли він та відповідачка ОСОБА_2 після розірвання шлюбу  припинила мешкати однією сім»єю та вести спільне господарство, тобто з жовтня 2003 року.

       Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень… Докази надаються сторонами та іншими особами, що приймають участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для прийняття рішення по справі і за якими у сторін та інших осіб, які приймають участь у справі, виникає спір.

         Проте, ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження  його доводів про продовження проживання однією сім»єю з відповідачкою ОСОБА_2 після  розірвання шлюбу,  представник відповідачки ОСОБА_2 цей факт заперечує.

          Стаття 80 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачає, що перебіг строку позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову.

           Таким чином, суд вважає за необхідне у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки на час його звернення до суду  (04.01.2005 р.) закінчився строк позовної давності,  передбачений чинним законодавством.

          Керуючись ст.ст. 11, 60, 209, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 261, 266, 392 ЦК України (в редакції 2003 року), ст.ст. 71, 74-76, 80 ЦК України (в редакції 1963 року), суд, -

                                                          В И Р І Ш И В:

           У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання квартири спільним майном подружжя, розділ квартири, визначення порядку користування квартирою відмовити.

             Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області через Жовтневий районний суд м. Луганська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя