АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-7874/10 Головуючий у 1-й інстанції: Курач І.В.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року у справі за позовом Комунального підприємства "Підприємство комунальної власності" (надалі КП ПКВ) до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, -

ВСТАНОВИЛА:

Після уточнення своїх позовних вимог КП ПКВ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання дійсним договору про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та стягнення заборгованості за надані послуги. КП ПКВ зазначало, що між ним та відповідачами фактично був укладений договір на участь у витратах на утримання прибудинкової території та будинку, в якому розташована квартира, що належить ОСОБА_2 на праві власності. ОСОБА_3 там зареєстрована і мешкає. Однак відповідачі з вересня 2008 року по 01 травня 2010 року не сплачували належним чином надані їм послуги, тому у них утворилась заборгованість в сумі 2402,67 грн. У зв'язку з чим, підприємство просило визнати дійсним договір про надання послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача заборгованість в сумі 2402,67 грн. та судові витрати в сумі 30 грн.

Відповідачі позов не визнали з тих підстав, що між сторонами у справі відсутні договірні правовідносини. А отже й відсутні правові підстави для стягнення боргу. Крім того, позивачем не надано доказів надання зазначених позивачем послуг.

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року позов КП ПКВ задоволено частково. Стягнуто на користь позивача з відповідачів солідарно заборгованість в сумі 2402,67 грн. та судові витрати в сумі 30 грн. Стягнуто 51 грн. на користь держави. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 не погодився, звернувся в суд з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, просив рішення скасувати, ухваливши нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 виклав ті самі заперечення, які він зазначив у запереченнях на позов при розгляді справи в суді першої інстанції. Апелянт вважав безпідставним позов, оскільки між сторонами у справі відсутні договірні правовідносини. А отже й відсутні правові підстави для стягнення боргу. Крім того, позивачем не надано доказів надання зазначених позивачем послуг.

Проте з такими запереченнями не можна погодитись з таких підстав.

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 з 01.09.2008 року. ОСОБА_3 зареєстрована в спірній квартирі і постійно проживає там.

Пунктом 7 Постанови КМУ №572 від 08 жовтня 1992 року "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власник квартири зобов'язаний  укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені  договором або законом .

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов'язує.

Проте, відповідачі ухиляються від покладеного на них законом обов'язку укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, утримання будинку та прибудинкової території. Відповідачі в порушення вимог закону не оплачують витрат на утримання будинку та прибудинкової території і комунальні послуги, які вони споживають, в зв'язку з чим, у них за період вересня 2008 року по 01 травня 2010 року утворилась заборгованість в сумі 2402,67 грн.  

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території, які проводяться з метою збереження та належного безпечного функціонування житла (освітлення сходових клітин, прибирання прибудинкової території, дератизацію, дезінсекцію підвалів, обслуговування димовентиляційних каналів, підготовку будинку до експлуатації в осінньо-зимовий період, адміністративні витрати) і які відповідачі несуть незалежно від того, проживають чи ні в будинку чи квартирі всі жильці, користуються вони цими послугами чи ні.

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів дійшов вірного висновку про наявність у КП ПКВ права на отримання грошових коштів від відповідачів.

Відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості (а.с. 4, 26) з цим погоджувались і відповідачі здійснивши в листопаді 2008 року оплату за утримання будинку та прибудинкової території.

Матеріали справи (а.с. 61-176) містять у собі докази утримання будинку та прибудинкової території саме КП ПКВ.

Суд правильно відмовив в задоволенні вимог позивача про визнання дійсним договору на утримання будинку та прибудинкової території між позивачем з однієї сторони і відповідачами з іншої.

Визнання договору дійсним передбачено в ст.ст. 219, 220, 221, 224, 226 ЦК України. Проте на спірні правовідносини дія положень зазначених статей ЦК України не поширюється.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.  

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами по справі, дав їм належну правову оцінку, а також дослідив надані сторонами докази і відповідно їх оцінив. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв рішення, яким спір знайшов своє належне вирішення.

За таких обставин, судова колегія не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції або ж його зміні.

Керуючись ст. ст. 307, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 20 вересня 2010 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя суддя суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.