Справа №2-2641/10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2010 року, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Бондар Я.М., при секретарі Джемерчук О.В., за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Черевика О.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із даним позовом, на обґрунтування якого зазначив, що в період з 2002 року по 2009 рік працював на підземним електрогазозварювальником, підземним електрослюсарем з ремонту устаткування в шахто-монтажному управлінні відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат». В 2009 році в нього були виявлені професійні захворювання – радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими статико-динамічними порушеннями, стійким больовим і периферичним нейросудинним синдромами, деф.артроз колінних суглобів з хронічним менісцитом. Причиною професійного захворювання є допущення перевищення гранично-допустимих норм фізичного навантаження при виконанні ним своїх трудових обов’язків. Винним в захворюванні вважає керівництво ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат», тому що згідно діючого законодавства – статті 13 Закону України „Про охорону праці”, та ст. 153 КЗпП України, підприємство зобов’язано було створити безпечні та не шкідливі умови праці. За висновком профпатологічної МСЕК від 2009 року йому первинно було встановлено 50% втрати професіональної працездатності та визнано інвалідом 3 групи.
Позивач вважає, що професійним захворюванням відповідач спричинив йому моральну шкоду, оскільки він утратив 50 % працездатності, став інвалідом 3 групи. Позивач зазначив, що від професійного захворювання відчуває фізичний біль, у нього відбувається оніміння кінцівок, обмеження рухів у колінних суглобах, внаслідок больового синдрому ускладнено ходьбу. Для зменшення болю змушений приймати медикаменти. Лише за 2008-2010 роки позивач лікувався 28 разів у лікувальних закладах м. Кривого Рогу та Дніпропетровська. Найбільше моральних страждань позивачу завдає усвідомлення ним того, що він втратив здоров’я в працездатному віці і відновлення його є неможливим.
Згідно вказаного в нього змінився рівень життєвої діяльності, йому необхідно багато зусиль для організації свого життя, лікуватися. Суму компенсації за спричинену моральну шкоду позивач оцінив в розмірі 173000 гривень.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала повністю, при цьому послалася на обставини вказані в позовній заяві.
Представник відповідача позов не визнав та у своїх запереченнях зазначив, що позивач свідомо обрав даний фах та роботу на підприємстві відповідача, яка здійснюється у шкідливих умовах, знав та повинен був знати про ці шкідливі фактори та умови праці, за це він отримував високу зарплату, йому надавалися засоби індивідуального захисту, він має право на пільгову пенсію.
Вислухавши представників сторін, вивчивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків. Ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя. До 2008 року обов’язок відшкодування моральної шкоди, заподіяної, зокрема, внаслідок професійного захворювання, покладався на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Україні, та відповідні норми закону були зупинені законами про Державний бюджет відповідно за 2006 та 2007 роки.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008року, положеннями пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.
Як випливає з трудової книжки позивача, копія якої долучені до матеріалів справи, він з 16.09.2002 року по 13.07.2009 рік працював підземним електрогазозварювальником, підземним електрослюсарем з ремонту устаткування в шахто-монтажному управлінні відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат».
За висновком МСЕК від 03.06.2009р., позивачу було первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи та рекомендовано санаторно-курортне та медикаментозне лікування.
Згідно до Акту розслідування № 4 від 13.04.2009р. розслідування хронічного професійного захворювання, комісійно проведено розслідування професійного захворювання та встановлено (п.17 акту), що причиною профзахворювання позивача є робота на протязі 16 років 8 місяців в умовах фізичного перевантаження, та 6 років 7 місяців несприятливого мікроклімату, яка перевищували гранично допустимі норми. Також, комісією встановлено (п.19 Акту), що винними є керівництво шахти ВАТ «КЗРК» та ЖКК №44 Саксаганського району, що порушила ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст. 153 КЗпП України.
Із виписних епікризів, копії яких долучені до матеріалів справи встановлено, що позивач неодноразово знаходився на лікуванні від професійного захворювання, переносить фізичний біль.
Отже в судовому засіданні встановлено, що позивачу при виконанні трудових обов’язків, зокрема з вини підприємства-відповідача спричинена шкода здоров’ю згідно наслідкам професійного захворювання, він втратив 50% працездатності, став інвалідом 3 групи, та переносить фізичний біль. Комісією, яка проводила розслідування професійного захворювання (п.19 Акту) встановлено, що винними в отриманні позивачем профзахворювання є адміністрація ВАТ «КЗРК» та іншого підприємства -роботодавця. При вказаних обставинах суд вважає, що професійним захворюванням порушено звичайний для нього спосіб життя, він вимушений витрачати додаткові сили для організації свого життя - лікуватися, а при таких обставинах переносить моральні страждання та переживання.
Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач був ознайомлений із шкідливими умовами праці, погодився з ними, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки той факт, що роботодавець ознайомив свого працівника з умовами праці, в тому числі її шкідливими факторами, не позбавляє підприємства від законодавчо встановленого обов’язку забезпечити якісні та безпечні умови праці, а в даному випадку причиною настання нещасного випадку була саме недосконалість технологічного процесу, як визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання, і які не оспорило підприємство-відповідач.
При обговоренні суми за причинену моральну шкоду, яку позивач оцінив у 173 000 грн., суд виходить із принципів розумності, виваженості і справедливості, враховуючи тяжкість наслідків у стані здоров'я позивача, частоту та тривалість необхідного лікування від набутого захворювання, розмір відсотків втрати професійної працездатності - 50%, вину підприємства у професійному захворюванні і заперечення цієї вини з боку підприємства, а також те, що позивач працював у важких умовах праці не лише на підприємстві- відповідачі, а й на іншому підприємстві, керівництво, якого також допустило перевищення гранично допустимих норм фізичного навантаження, отже вважає необхідним частково задовільнити позовні вимоги, назначивши позивачу компенсацію в розмірі 35000 гривень, що буде відповідати компенсації за спричинену моральну шкоду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 153, 173, 2371 КЗпП України, ст.ст. 7, 8,10, 11, 60, 88, 212- 218 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 35000 (тридцять п’ять тисяч) гривень.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави 8,50 грн. державного мита та 37 грн. на відшкодування витрат, пов’язаних з інформаційно-технічним розглядом справи.
В решті частини позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення або отримання копії рішення особами, які не були присутні під час його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скарги не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Бондар Я.М.