АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-8916 / 10 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 листопада 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Пільщик Л.В.,
суддів: Краснокутської О.М.,
Сапун О.А.,
При секретарі: Петровій О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 до територіальної громади м. Бердянська в особі Бердянської міської ради, відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання права власності на самочинно зведені споруди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У червні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеною позовною заявою, яка ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 липня 2010 року залишена без руху. Позивачу надано строк до 30 липня 2010 року для визначення дійсної вартості спірного майна, визначення ціни позову і сплати судового збору.
Ухвалою судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто ОСОБА_2, оскільки на думку суду позивач не виправив недоліків позовної заяви.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судом порушення норм процесуального права, просить ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року скасувати, позовну заяву направити до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представника ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Повертаючи ОСОБА_2 позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що він не виконав ухвалу суду від 05 липня 2010 року в частині визначення дійсної вартості самочинно зведеного нерухомого майна, не сплатив судовий збір відповідно до ціни позову.
Однак з таким висновком погодитись не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.
З’ясовано, що ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудовані веранду літ. А-2 вартістю 245 грн., пташник літ. Ж вартістю 98 грн., альтанку літ. К вартістю 124 грн. В підтвердження вартості майна надав ксерокопію технічного паспорта за 2001 рік на жилий будинок АДРЕСА_1 і співвласником якого він являється. Загальна ціна позову за документами 476 грн., державне мито сплачене у сумі 51 грн. ( а. с.1-18 ).
В ухвалі від 05 липня 2010 року, якою позовна заява ОСОБА_2 залишалася без руху, судом зазначено, що сплачений судовий збір вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна; не чітко викладені обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги. На підставі статей 119,121 ЦПК України позовна заява залишена без руху, ОСОБА_2 надано строк до 30 липня 2010 року для виправлення її недоліків ( а. с. 19 ).
30 липня 2010 року ОСОБА_2 подано оновлену позовну заяву, в якій він більш повно виклав обставини, якими обґрунтовує позов. Крім того просив суд в порядку досудової підготовки витребувати від Бердянського комунального підприємства з технічної інвентаризації довідку про вартість спірних будівель та споруд ( а. с. 22-24 ).
Визнаючи позовну заяву неподаною та повертаючи її ОСОБА_2, суддя суду першої інстанції виходив з того, що позивач не виправив недоліки поданої заяви, не зазначив ціну позову та не оплатив судовий збір.
Між тим, цей висновок спростовується наданими документами. Так, позивач, посилаючись на дані технічного паспорту, визначив загальну ціну позову 476 грн., з цього розміру сплатив державне мито ( а. с. 1-2,8,22-24 ).
Однак в підтвердження ціни позову надав дані технічного паспорта за 2001 рік.
Відповідно до частини 2 статті 80 ЦПК України якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред’явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.
Враховуючи наведене, а також виходячи з конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що у суду першої інстанції не було законних підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_2 з причин не визначення ним ціни позову і несплати судового збору.
У даному випадку розмір судового збору міг бути попередньо визначений судом з покладанням на ОСОБА_2 обов’язку по його сплаті.
За таких обставин ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року про повернення позовної заяви ОСОБА_2 не можна визнати законною, обґрунтованою, її необхідно скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 307,312-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 09 серпня 2010 року скасувати, позовну заяву повернути до суду першої інстанції для вирішення питання у відповідності до положень статей 80,122 ЦПК України.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий :
Судді :