УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 серпня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Бойчука І.В., Павлишиної А.Т.
секретаря Юрків І.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання протиправними дій і зобов’язання виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за період з 2007 року по 2008 рік в сумі 4077 грн. за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі на постанову Тисменицького районного суду від 24 лютого 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити йому щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни. Позивач зазначав, що він ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії діти війни та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що розмір виплаченого йому підвищення до пенсії не відповідає розміру, встановленому цим Законом, просив задовольнити позов.
Постановою Тисменицького районного суду від 24 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача щодо виплати позивачу підвищення до пенсії у меншому розмірі ніж передбачено законом і зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни
___________________________________________________________________________
Справа № 22-ц- 2529/2010р. Головуючий у 1 інст. Хоминець М.М.
Категорія 57 Суддя - доповідач – Фединяк В.Д.
підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановлено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року в сумі 710,93 грн., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року в сумі 2621,39 грн.
В апеляційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкову постанову.
Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з’явились, хоч про час і місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
За змістом ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом установлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до категорії діти війни. Зазначені обставини визнаються сторонами і згідно п.1ч.1ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" призупинено на 2007 рік.
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
9 липня 2007 року Рішенням Конституційного суду України N 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Відповідно до п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Також встановлено, що підвищення в такому розмірі виплачувалось позивачу щомісячно з 1 січня 2008 року.
Положення п. 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані такими, що не відповідають Конституції України, згідно з Рішенням Конституційного суду України N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції закону, яка діяла до 01.01.2006 року.
Доводи відповідача про те, що з 22 травня 2008 року підвищення до пенсії повинне виплачуватись у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року не приймаються колегією суддів.
Обчислення підвищення до пенсії, виходячи з розміру, встановленого постановою Кабінету Міністрів України N 530 від 28 травня 2008 року, є порушенням засад пріоритету законів над підзаконними актами, а тому розрахунок такого підвищення повинен здійснюватись з розміру, встановленого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Доводи відповідача відносно того, що розмір мінімальної пенсії не може бути визначений відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" колегією суддів відхиляються як помилкові.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове соціальне страхування".
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» як передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року і невиплата зазначеного підвищення підтверджує протиправність дій відповідача з цього приводу.
Щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 постанову суду не оскаржує.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цієї постанови, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,308,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі відхилити. Постанову Тисменицького районного суду від 24 лютого 2010 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді: І.В. Бойчук
А.Т. Павлишина