У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
25.09.07 Справа №7/131/06-15/221/06-7/178/06-6/169/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді Мірошниченко М.В. , Зубкова Т.П. , Мірошниченко М.В.
секретар судового засідання – Соколов А.А.
за участю представників:
позивача: Лазаренко Г.І., довіреність б/н від 10.05.2007р.;
відповідача: Стініч М.М., довіреність № 283 від 29.11.2006р.
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи і апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгівельної фірми «Весна-М», м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.07..2007 року по справі №7/131/06-15\221/06-7/178/06-6/169/07
за позовом : Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгівельної фірми «Весна-М», м. Запоріжжя
до відповідача : Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж, м .Запоріжжя
про стягнення 8300,52 грн.
ВСТАНОВИВ:
18 квітня 2006 року ЗАТ ВТФ «Весна-М» звернулось до господарського суду Запорізької області із позовом про стягнення з ВАТ «Запоріхжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж 8300,.52грн., отриманих без достатніх підстав. Вимоги обґрунтовані приписами ст.ст. 11, 530, 1212 ЦК України, ст.. 175 ГК України.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 10.08.2006 позовні вимоги у справі № 7/131/06-15/221/06-7/178/06 були задоволені; постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 19.10.2006 року рішення господарського суду по даній справі скасовано, в позові відмовлено.
В процесі перегляду справи за касаційною скаргою Вищий господарський суд України скасував судові рішення попередніх інстанцій, справу направив до господарського суду Запорізької області на новий розгляд (том 1 а.с.175).
В постанові ВГС України посилається на неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки цим обставинам, зокрема, вказує, що в матеріалах справи відсутнє посилання сторін на причини перевантаження в первинному ланцюгу, що призвело до браку трансформатора току фази «А», та неможливість зробити висновок щодо правомірності нарахування позивачу вартості недорахованої електричної енергії чи звільнення відповідача від відповідальності. Разом з тим, зазначив про хибність висновку суду першої інстанції про наявність підстав щодо застосовування до спірних відносин приписів ст..1212 ЦК України.
Верховним Судом України відмовлено в порушенні провадження з перегляду в касаційному порядку постанови ВГСУ від 21.12.2006 року по даній справі ( Ухвала від 22 лютого 2007 року, т 1 а.с. 230).
При новому розгляді справи № 7/131/06-15\221/06-7/178/06-6/169/07 по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 06.07.2007 року у справі №8/178д-17/77д/06-6/140д/06 (суддя Місюра Л.С.) відмовив в задоволенні позову
Рішення мотивовано необґрунтованістю тверджень позивача щодо отримання відповідачем грошових коштів без достатніх підстав.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Закрите акціонерне товариство Виробничо-торгівельна фірма «Весна-М» (позивач) звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду.
Ухвалою від 08.08.2007року апеляційна скарга прийнята до розгляду, судове засідання призначене на 25.09.2007.
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2651 від 24.09.2007р. справа передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого – Колодій Н.А., суддів - Мірошніченко М.В., Зубкова Т.П.
Скаржник вважає, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі заявник зазначає, що господарським судом не дана належна оцінка заявлені ним клопотання та наданим поясненням. Крім того, заявник. вважає що в рішенні господарського суду відсутнє нормативне обґрунтування правильності проведеного відповідачем розрахунку недорахованої електроенергії за період в три роки; вважає неправомірним посилання в рішенні суду на ст. 35 ГПК України щодо фактів, встановлених рішенням господарського суду в рамках іншої справи за участю тих самих сторін.
Просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача 8300,52 грн. безпідставно отриманих грошових коштів.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Судове засідання проведено із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу.
За згодою представників сторін в судовому засіданні 25.09.2007 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, Запорізький апеляційний господарський суд встановив наступне.
17.05.1999 року між ЗАТ «Виробничо-торгівельна фірма «Весна-М» і ВАТ «Запоріжжяобленерго в особі Запорізьких міських електричних мереж укладений договір №2556 на користування електричною енергією, за умовами якого енергопостачальна організація ( відповідач у справі) здійснює поставку електричної енергії по врегульованим тарифам, а споживач ( позивач у справі) своєчасно здійснює оплату за використану електроенергію та виконує інші умови, узгоджені сторонами у даному договорі.
Виходячи зі змісту п. 4.10 Договору, під час вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією.
29.01.2004 року уповноваженими представниками відповідача в приміщення магазину «Весна» по вул..Ладозькій,18 в місті Запоріжжі було складено Акт №3120 про порушення Закритим акціонерним товариством «ВТФ «Весна-М» ( позивачем) вимог пункту 7.30 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЄ України №28 від 31.07.1996 року ( в редакції чинній на момент виявлення порушення), що полягає у пошкодженні розрахункового приладу обліку електроенергії ( згорів трансформатор току фази «А» з причини перенавантаження в первинному ланцюгу) та тягне за собою недоврахування 33% електроенергії від фактично спожитої ( а.с.60 том 2).
На підставі складеного Акту про порушення та відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення позивачем правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ №1197 від 05.12.2001, було визначено обсяг недорахованої електроенергії та здійснено перерахунок за користування електричною енергією за період з січня 2001 року по лютий 2004 року, внаслідок чого обсяг недорахованої електроенергії склав 44961 квт./год на суму 8300,52 грн. На зазначену суму відповідачем позивачу виставлено платіжну вимогу-доручення №14400 від 28.05.2004 року про сплату недорахованої електричної енергії.
Матеріалами справи також підтверджено і не заперечується сторонами, що між сторонами у справи 15.06.2004р. укладено Додаткову угоду до Договору, якою визначено порядок та графік погашення споживачем (позивачем) заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 8300,52 грн., нараховану на підставі Акту про порушення ПКЕЕ №3120 від 29.01.2004р.
В період з липня по вересень 2004 року позивачем перераховано грошові кошти в повній сумі – 8300,52 грн. на поточний рахунок відповідача, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.
В подальшому ЗАТ «Виробничо-торгівельна фірма «Весна-М» заперечила свою провину в порушенні Правил користування електричної енергії, нарахування відповідачем 8300,52 грн. плати вважає безпідставним, а перераховані ним кошти – таким, що отримані останнім достатньої правової підстави.
Позивач вказує, що установка розрахункового приладу обліку електричної енергії була виконана спеціалістами відповідача, ними проведено опломбування вузлів розрахункового приладу обліку електроенергії, на час проведення перевірки уповноваженими представниками ВАТ «Запоріжжяобленерго» факт пошкодження пломб не встановлено, тобто, умисного порушення споживачем ( позивачем) правил користування електричної енергії не допущено, що виключає, за його переконанням, підстави для застосування Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією на підставі п.7.30 ПКЕЕ.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, позовні вимоги обґрунтовані статтею 1212 ЦК України - стягнення з відповідача грошових коштів, отриманих ним без достатніх підстав.
Відповідно до зазначеної норми, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи ( потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї статті застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін зобов’язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Зазначена стаття Закону регулює правовідносини ( зобов’язання), що виникли внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.
Обов’язок повернути безпідставно отримане майно є різновидом цивільно-правової санкції, а не мірою відповідальності. Тому наявність вини в поведінці особи, що безпідставно збагатіла, не вимагається. Означена цивільно-правова санкція застосовується і в тих випадках, коли безпідставне набуття майна є результатом поведінки самого потерпілого або третіх осіб.
Для виникнення зобов’язання з безпідставного збагачення необхідна відсутність правової підстави ( юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи право чином
Положення статті, що регулюють повернення виконаного однією із сторін зобов’язанні, застосовуються, наприклад, у разі повернення орендатору частини сплаченої ним орендодавцю авансом орендної плати у зв’язку з неможливістю використання в подальшому об’єкта оренди за його призначенням , та у інших аналогічних випадках..
Господарським судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що спірна сума 8300,52 грн. позивачем на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж була перерахована згідно виставленої відповідачем платіжної вимоги-доручення №14400 від 28.05.2004 року про сплату недорахованої електричної енергії, на підставі Акту №3120 від 29.01.2004 року, складеного відповідачем та погодженого з позивачем за результатами перевірки дотримання споживачем ( позивачем) правил користування електричною енергією, умов договору про постачання електричної енергії .
Крім того, матеріали справи свідчать, що сторонами було також узгоджено порядок та термін погашення споживачем (позивачем) вартості недорахованої ним спожитої електричної енергії на суму 8300,52 грн., визначеної та розрахованої на підставі вищезазначеного Акту про порушення ПКЕЕ №3120 від 29.01.2004 року, що відображено в Додатковій угоді від 15 червня 2004 року ( а.с. 57 том 2).
Наведене свідчить про наявність перелічених вище правових підстав, передбачених законом та договором, для перерахування відповідачу 8300,52 грн.
Крім того, на момент розгляду спору правові підстави, за якими була перерахована позивачем спірна сума не відпали.
Згідно з приписами ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або в певній частині пов’язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 2 Постанови від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними”, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. У кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною.
Вирішуючи питання про визнання угоди недійсною, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони у зв’язку із укладенням угоди.
Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку щодо відповідності Додаткової угоди від 15.06.2004 року до договору на постачання електричної енергії приписам закону та відсутності , у зв’язку з цим, правових підстав для визнання її недійсною.
Отже, вимога позивача щодо стягнення з ВАТ «Запоріжжяобленерго» в особі Запорізьких міських електричних мереж на підставі положень ст..1212 ЦК України 8300,52 грн., є необґрунтованою.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що на відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин ( у рамках даної справи) приписів ст. 1212 ЦК України звертає увагу також Вищій господарський суд України в Постанові від 21.12.2006 року ( том 1 а.с.178), яка набрала законної сили.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд Запорізької області дослідив всі обставини справи, вірно застосував норми матеріального і процесуального права і прийняв правильне рішення про відмову в позові, правових підстав для скасування рішення місцевого господарського суду немає.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги – позивача у справі.
Керуючись ст. ст.49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Виробничо-торгівельної фірми «Весна-М», м. Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.07.2007 року по справі №7/131/06-15/221/06-7/178/06-6/169/07 – без змін.
Головуючий суддя Мірошниченко М.В.
судді Мірошниченко М.В.
Зубкова Т.П. Мірошниченко М.В.