Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                              Разюк Г.П.

суддів:                                        Колоколова С.І

                                                  Петрова М.С.

при секретарях судового засідання Бухтіяровій О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача: Калініна М.В., довіреність №01/10-110Д від 09.02.2007р.

від відповідача: Майстренко Л.М., довіреність №023/06-807 від 20.11.2006р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Енергоринок”, м. Київ

на рішення господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007р.

по справі № 4/69/07

за позовом скаржника

до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія „Миколаївобленерго”, м. Миколаїв

про стягнення 174 328 521,70 грн.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2007 р. державне підприємство /далі –ДП/ „Енергоринок” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергопостачальна компанія /далі –ВАТ/ „Миколаївобленерго” про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 174 328 521,70 грн., яка утворилась внаслідок порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором №1118/01 від 31.07.2002р., укладеного між ДП „Енергоринок” та ВАТ „Миколаївобленерго”.

В ході розгляду справи, позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 171 820 731,74 грн., з яких:

- 121 946 255,25 грн. сума основного боргу за поставлену електроенергію в період з 1.01.04р. по 31.12.06р станом на 1.01.07р.;

- 28 708 786,92 грн. інфляційні нарахування за період з 1.04.04р по 1.11.06р.;

- 7 475 495,32 грн. 3% річних за той же час;

- 5 153 956,38 грн. пеня з 1.10.06р. по 1.04.07р.;

- 8 536 237,87 грн. сім відсотків  штрафу.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 р. (суддя Дубова Т.М.) позов задоволено частково, стягнуто на користь позивача 121 271 022,23 грн. основного боргу, 7 403 880,22 грн. –3% річних, 28 580 017,97 грн. –збитків від інфляції, 515 396 грн. пені, 7 173,93 грн. –7% штрафу, 25 500 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. На суму 4 638 560,38 грн. пені, 128 768,97 грн. збитків від інфляції, 71 615,10 грн. 3% річних, 8 529 063,94 грн. 7% штрафу в позові відмовлено, а провадження на суму 675 233,02 грн. основного боргу –припинено.

Судове рішення вмотивовано тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобов’язання за договором №1118/01 від 31.07.2002р., чим порушив його умови та вимоги ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.ст.193, 230 Господарського кодексу України, однак на підставі п.3 ст. 83 ГПК України зменшив розмір заявленої до стягнення пені та 7% штрафу, врахувавши при цьому клопотання про зменшення штрафних санкцій та специфіку виробництва відповідача. Крім того, суд першої інстанції виходив з обґрунтованої суми пені в розмірі 4 974 671,60 грн., а також дійшов висновку про те, що в позові слід частково відмовити щодо збитків від інфляції і щодо 3% річних через.

Не погоджуючись частково з рішенням господарського суду, ДП „Енергоринок” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить означене вище рішення господарського суду Миколаївської області скасувати в частині відмови в позові на суму 128 768,97 –збитків від інфляції та 71 615,10 грн. –3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача означені суми з посиланням на неповне з’ясування місцевим господарським судом в цій частині рішення обставин, що мають значення для справи та помилкове застосування ним положень ст. 266 ЦК України.

Заперечень на апеляційну скаргу не надходило, однак представник ВАТ „Миколаївобленерго” в судовому засіданні спростовував доводи апеляційної скарги і просив залишити оскаржуване рішення без змін, а означену скаргу ДП „Енергоринок” –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення, виходячи з такого.

31.07.2002р. ДП „Енергоринок” /далі –ДП, продавець/ та ВАТ „Миколаївобленерго” /далі –ВАТ, покупець/ уклали договір №1118/01, за умовами якого позивач зобов’язався продавати електричну енергію відповідачу, а останній своєчасно та в повному обсязі оплачувати її вартість відповідно до цього договору /п.1.1/.

Відповідно до вимог п. 5.4 означеного договору, остаточний розрахунок за куплену ВАТ  в ДП  електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ВАТ до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного із спеціальним режимом використання) рахунків покупця. ДП виписує та надає ВАТ рахунок-фактуру до 12 (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим /п. 5.8 договору/.

Пунктом 6.3.2 договору встановлено, що порушення строків оплати за отриману електроенергію відповідно до ст. 5 цього договору. В разі несплати ВАТ за куплену в ДП електроенергію коштів відповідно до термінів, вставлених в п.5.4 цього договору,  ДП  може нарахувати покупцю неустойку в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Нарахування неустойки може бути застосовано через 16 днів після встановленого дня остаточного розрахунку.

Як вбачається з актів купівлі-продажу електроенергії і рахунків –фактур ДП „Енергоринок” в період з 01.01.2004р.по 31.12.2006р. продало відповідачеві електроенергію в обсязі 7 979 435,540 тис. Квт на суму 1 171 915 029,21 грн., а ВАТ „Миколаївобленерго” частково здійснило оплату проданої електроенергії на суму 1 049 968 773,96 грн., що підтверджується розрахунком позивача, актами звірки, виписками банку та довідкою про стан розрахунків між сторонами на 01.02.2007р.

Крім цього, відповідач в процесі розгляду справи надав клопотання про врахування переплати у червні 2007р. на суму 675 233,02 грн. для зарахування її в рахунок січня 2005р., з яким ДП „Енергоринок” погодився, відтак суд першої інстанції підставно припинив провадження в цій частині на вказану суму.

Судом відмовлено з мотивів пропуску строку позовної давності, про застосування якого просив відповідач, в стягненні інфляційних та 3-х відсотків річних за січень –лютий 2004 року. Скаржник вважає, що оскільки основний борг стягнуто в повному обсязі, то означені нарахування підлягали стягненню в цілому.

Означене твердження є хибним, оскільки скаржник не врахував, що на дату заявлення позову –14.02.2007р. до стягнення заявлявся основний борг, який існував станом на 01.01.2007р., а електроенергія поставлена за січень - лютий 2004р. вже була оплачена і її вартість не входила до позовних вимог, а інфляційні та відсоткові на неї були нараховані позивачем без урахування строків позовної давності.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно розглянув позовні вимоги та вирішив спір, відтак апеляційна скарга ДП „Енергоринок” залишається судом апеляційної інстанції без задоволення, а рішення господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007р. без змін.

Відповідно із ст.49 ГПК України витрати скаржника по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 19.07.2007 року по справі № 4/69/07 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства „Енергоринок” – без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                             Г.П.Разюк

Суддя                                                                                   С.І.Колоколов

       Суддя                                                                                   М.С. Петров