КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2010 року місто Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі :
Головуючого : Чуприни В.О.
Суддів : Морозовського В.І, Іванюка М.В.
При секретарі : Топольській В.О.
За участю : представників позивача ОСОБА_1., ОСОБА_2., представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» про стягнення страхового відшкодування та відшкодування моральної шкоди, за апеляційної скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року, встановила :
У серпні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом з підстав захисту порушеного права споживача, мотивуючи вимоги тим, що відповідач у порушення договору страхування наземного транспорту відмовився сплатити відшкодування за страховим випадком, зокрема дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 30.12.2009 року. ОСОБА_4 просив стягнути з відповідача на його користь 83 866,68 грн. страхового відшкодування, визнати недійсним положення п. 4.3. додатку №2 до договору страхування щодо сплати неустойки (штрафу, пені) в розмірі 0,01% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення, стягнути 400 044 грн. пені, 10 000 грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.
У ході розгляду справи представник позивача просив залишити без розгляду позовні вимоги стосовно визнання недійсним пункту 4.3 додатку до договору та стягнення пені.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 16.09.2010 року позов задоволений частково: стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» на користь ОСОБА_4 83 866,68 грн. страхового відшкодування; 3 000 грн. моральної шкоди, а також 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення та 4 000 грн. на правову допомогу.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ТДВ «Страхова компанія «Наста», посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, в тому числі щодо відшкодування моральної шкоди, необґрунтованості витрат на правову допомогу, порушує питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким позов задовольнити частково, а саме визнати суму страхового відшкодування у розмірі 25 334 грн.
У письмовому запереченні представник ОСОБА_4 – ОСОБА_1., вважаючи рішення правильним і законним, просить у задоволенні скарги відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
З матеріалів справи убачається, що 25.12.2009 року між ОСОБА_4. і ТДВ СК «Наста» укладений договір добровільного страхування наземного транспорту автомобіля MAZDA -3 2007 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.9).
Предмет вказаного договору полягав у відшкодуванні страхувальнику вартості завданих збитків в межах страхової суми, у разі настання страхового випадку, передбаченого його умовами.
30.12.2009 року на автодорозі Київ - Знамянка стався страховий випадок дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень.
Ключовим питанням виниклого спору є та обставина, що відповідач, визначаючи суму страхового відшкодування 25 334 грн., керувався п. 7.10.4.2 додатку до договору, згідно якого в разі повної конструктивної загибелі транспортного засобу він на власний розсуд проводить оплату відшкодування у розмірі прямого збитку, але не більше страхової суми, зазначеної у договорі за одним із 2-х варіантів.
За обраним відповідачем варіантом, він повинен відшкодувати позивачу дійсну ринкову вартість його автомобіля на момент настання страхового випадку, але не більше страхової суми, зазначеної у договорі страхування, з вирахуванням встановленої франшизи та ринкової вартості залишків пошкодженого транспортного засобу.
Суд при задоволенні позову в цій частині виходив з того, що відповідачем не дотримано умов договору, а відтак невірно визначено суму страхового відшкодування.
При цьому судом установлено, що твердження відповідача стосовно повної конструктивної загибелі автомобіля позивача є помилковим.
З таким висновком колегія суддів вважає за необхідне погодитись.
Так, відповідно до п. 7.10.4.2 Додатку до договору повною конструктивною загибеллю вважається такий рівень пошкоджень транспортного засобу внаслідок настання страхового випадку, коли розмір прямого матеріального збитку становить 70 та більше відсотків дійсної ринкової вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку та/або страхової суми зазначеної у договорі страхування.
Оскільки сторонами при укладенні договору погоджено істотну умову щодо вартості автомобіля 130 000 грн., з цієї ж суми страхувальником внесений розмір страхового платежу, тому розрахунок відповідача є односторонньою зміною умов договору, яка можлива лише за згодою сторін (ст. 651 ЦК).
Згідно п. 11 договору передбачено, що знос транспортного засобу не враховується, що означає сталість його вартості під час тривання договірних відносин.
Відтак 65% пошкоджень автомобіля від його вартості 130 000 грн. виключає факт повної конструктивної загибелі транспортного засобу й підстави для застосування показника дійсної ринкової вартості автомобіля на момент настання страхового випадку з відповідними відрахуваннями.
Разом з тим, доводи апелянта стосовно безпідставного стягнення моральної шкоди та витрат на правову допомогу заслуговують на увагу.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь позивача з відповідача грошової суми на відшкодування моральної шкоди, суд виходив із того, що така шкода завдана незаконними діями відповідача. При цьому суд керувався положеннями ст. 23 ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, судом не враховано, що моральна шкода відшкодовується у випадках передбачених законом або договором, а норми закону, які стали підставою для задоволення позову, права позивача на відшкодування моральної шкоди не передбачають.
Не надає таке право й Закон України «Про захист прав споживачів», яким передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди лише заподіяної небезпечною для життя і здоровця людей продукцією у випадках, передбачених законодавством (п.5 ч. 1 ст. 4 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЦПК правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги.
У матеріалах справи не має документів, які б свідчили про те, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2., яким адвокатом ОСОБА_5. було передовірено надання юридичних послуг позивачеві , є фахівцями у галузі права і за законом мають право на надання такої допомоги.
Документальних розрахунків щодо одержаної юридичної допомоги позивачем суду не подано.
Проте згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір витрат, пов’язаних із правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі, у разі якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі за годину роботи виплачується 40% мінімальної заробітної плати.
Таким чином в цій частині рішення ухвалене через неправильне застосування норм матеріального права, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про відмову у позові про відшкодування моральної шкоди та вимог щодо витрат на правову допомогу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309, 313. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів вирішила :
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 16 вересня 2010 року скасувати і ухвалити нове, яким позов ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» на користь ОСОБА_4 83 866,68 гривен страхового відшкодування та 120,00 гривен витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У задоволенні вимог ОСОБА_4 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду України.
Головуючий : підпис В.О.Чуприна
Судді : підпис В.І.Морозовський
підпис М.В.Іванюк
З оригіналом вірно :
Суддя апеляційного суду В.О.Чуприна