Справа №2-117

2010р.

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 «29» жовтня 2010р.                                                                                               м.Стаханов

Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді – Юрченко І.М.

при секретарі Скляр М.В.,

за участі представника позивача: Бабенко Н.С.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву  Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  в особі Луганської філії до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по наданому кредиту,

                                                В С Т А Н О В И В :

Звертаючись до суду, позивач зазначив, що 19 травня 2006 року між Банком «Фінанси та Кредит», ТОВ в особі начальника відділення №2 управління регіональної мережі філії в Луганській області Чіп Валентини Дмитрівни та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №263-06-ПК про надання кредиту у розмірі 5 000,00 грн. Отримані кошти Позичальник – ОСОБА_3 зобов'язався повністю повернути до 18 травня 2009 року, сплатити проценти та комісійну винагороду Банку за користування кредитом.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

19 травня 2006 року між Банком, Позичальником та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 263-06-ПК, згідно якого Поручитель зобов'язується перед Банком відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору поруки у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором, Позичальник та Поручитель відповідають перед Банком як солідарні боржники.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно пункту 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 226,00 грн., відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток 1 до Кредитного договору, який є невід'ємною частиною цього договору).

Відповідно до пункту 4.3 Кредитного договору Позичальник сплачує проценти за користування кредитними ресурсами щомісячно, в строк з 1 по 10 число кожного місяця у складі щомісячного ануїтетного платежу, згідно з Графіком зниження розміру заборгованості (Додаток № 1 до Кредитного договору).

Відповідно до пункту 4.7 Кредитного договору Позичальник сплачує комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів щомісячно, в строк з 1 по 10 число кожного місяця у розмірі 87,50 грн.

Згідно пункту 6.1 Кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Згідно з частиною 1 статті 550 Кодексу право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

З листопада 2008 року Позичальник ухиляється від виконання своїх обов'язків, визначених у Кредитному договорі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 15.05.2009 складається з:  заборгованість  за основним боргом - 87,50 грн., заборгованість зі сплати щомісячної комісії - 700,00 грн., пеня за прострочення сплати основного боргу та щомісячної комісії - 1074,47 грн.

Загальна сума заборгованості за Кредитним договором становить 1861,97 грн.

15.12.2006р. загальними зборами учасників Банку «Фінанси та Кредит», ТОВ було прийнято рішення про реорганізацію  Банку  шляхом  його  перетворення  із  товариства з   обмеженою  відповідальністю  у  відкрите акціонерне товариство (протокол від 15.12.2006 № 3). Банк вважається припиненим у зв'язку з його реорганізацією шляхом перетворення з моменту державної реєстрації припинення Банку як юридичної особи та державної реєстрації ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» як юридичної особи.

02.07.2007р. було проведено державну реєстрацію ВАТ «Банк «Фінанси та  Кредит» (свідоцтво № 10741450000025974 від 02.07.2007).

03.07.2007 зборами Спостережної ради Банку у зв'язку з його реорганізацією шляхом перетворення відкрите акціонерне товариство змінено найменування філій Банку (протокол від 03.07.2007).

Відповідно до Статуту, ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» є правонаступником всіх прав і зобов'язань Банку «Фінанси та Кредит», ТОВ.

Згідно статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення, нова юридична особа отримує усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно пункту 4.1.7 Положення про Луганську філію від імені Банку в межах повноважень, визначених довіреністю керуючого Філією, встановлено, що Філія може бути позивачем та відповідачем в судах.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії:

- заборгованість за основним боргом  по Кредитному договору № 263-06-ПК від 19.05.2006 - 87,50 грн., заборгованість зі сплати щомісячної комісії за цим договором - 700,00 грн., пеню за прострочення сплати основного боргу та щомісячної комісії за договором 1074,47 грн., усього стягнути суму - 1861,97 грн.

-  судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 250,00 грн.

18.01.2010року позивач уточнив свої позовні вимоги, зазначивши, що при поданні позову заборгованість за договором була розрахована станом на 15 травня 2009року, тобто на момент подання позову. Оскільки до теперішнього часу відповідачем не виконані у повному обсязі зобов’язання зі сплати кредитних ресурсів, комісійної винагороди, а з часу подання позову сплинув значний час, ціна позову підлягає коригуванню в бік збільшення. Станом на 17 січня 2010р. борг відповідачів складає: 87,50грн. – заборгованість зі сплати основного боргу, 1400грн. – заборгованість зі сплати щомісячної комісії, 2757,97грн. – заборгованість зі сплати пені за прострочення виконання зобов’язань, всього 4245,47грн. Також позивачем надано заяву щодо зміни найменування банку (ар.с.84), в якій зазначено, що 30.09.2009року зборами Спостережної ради Банку у зв’язку з приведенням внутрішніх положень Банку у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було змінено найменування Банку з відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» та змінено найменування філій Банку. Відповідно до Статуту, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» є правонаступником всіх прав та зобов’язань відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит».

На підставі зазначеного позивач просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії заборгованість по Кредитному договору № 263-06-ПК від 19.05.2006р. за основним боргом  - 87,50 грн., заборгованість зі сплати щомісячної комісії за цим договором - 1400 грн., пеню за прострочення сплати основного боргу та щомісячної комісії - 2757,97 грн., усього стягнути суму – 4245,47 грн. та судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві, а також зазначив, що позивач інших  позовних вимог не має та не підтримує і просить суд розглядати позов в межах вимог, заявлених в останній уточненій позовній заяві.

Додатково пояснила, що відповідно до квитанції №331/99 від 10.09.2008р. ОСОБА_3 вніс до каси Банку 1211,95 грн. В призначенні платежу вказано: погашення заборгованості відповідно до договору №236-06-ПК від 19.05.2006 р. Банк дану суму зарахував відповідно до умов кредитного договору таким чином: 1124, 45 грн. - на погашення заборгованості за основним боргом та 87,50 грн. на погашення щомісячної комісійної винагороди, що підтверджено меморіальними ордерами, які є в матеріалах справи. Відповідно до пункту 3.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язався щомісячно в термін з 01 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим договором становить 226,00 грн., відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості, який є невід'ємною частиною кредитного договору шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок №29099021009301. Ануїтетний платіж складається з основної суми заборгованості та щомісячної комісійної винагороди, що чітко вказано в графіку зниження розміру заборгованості, який є невід'ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.5. Кредитного договору, Позичальник уповноважує Банк при настанні строків повернення кредиту та/або процентів та комісійної винагороди, списувати необхідні суми, за умови їх наявності, з поточного та інших рахунків Позичальника та зараховувати їх у рахунок погашення позичкової заборгованості та процентів. Крім того, станом на 10.09.2008року у відповідача  також була пеня в сумі 83,81грн за прострочення сплати основного боргу, процентів та щомісячної комісії. Інша пеня в сумі 2757грн.97коп. розрахована за період з 11.09.2008р. по 17.01.2010р включно і нараховувалася на основну суму боргу 87, 50грн. та на комісію за весь цей період. Вважала, що це право банку  - перераховувати сплачений відповідачем платіж у першу чергу на погашення комісії, а потім вже на погашення непростроченої заборгованості і якби при достроковому погашенні кредиту, відповідач сплатив би достроково залишившуся суму кредиту та ще і комісію в сумі 87,50грн. за вересень 2008року, то за весь цей період йому б не нараховувалася комісія та пеня. А оскільки при перерахуванні загальної суми 1211,95 грн. відповідачем не була сплачена комісія в сумі 87,50грн., то банк самостійно із загальної суми платежу зарахував дану суму – 87,50грн. на погашення комісії. На підставі зазначеного просить  позов задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просив справу розглядати за його відсутності, але в присутності його представника ОСОБА_2

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилась, надала суду заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнала частково, а саме в частині наявності пені в сумі 83,81грн., яка ще існувала станом на 10.09.2008р. та комісійної винагороди в сумі 87,50грн. за вересень місяць 2008року, посилаючись на доводи, викладені в письмових запереченнях на позов (ар.с. 121-124). Додатково пояснила, що у вересні 2008року відповідач вирішив достроково погасити кредитний договір, хоча згідно з умовами договору останній платіж він повинен був сплатити 18 травня 2009 року. Станом на вересень 2008 року відповідачу  залишилось сплатити 1211, 95 грн. для того, щоб достроково виконати свої зобов’язання по поверненню отриманих Кредитних ресурсів.

У зв’язку з чим 10 вересня 2008 року відповідач повідомив про це Банк. Касир Банку сказала відповідачу ОСОБА_3 суму, яку необхідно сплатити для дострокового виконання зобов’язань за Кредитним договором, а саме 1211, 95 грн. Дану суму відповідач сплатив до Банку, про що йому видали квитанцію № 331/99 від 10 вересня 2008 року. Відповідно до  даної квитанції сума у розмірі 1211, 95 грн. була перерахована Банком на рахунок № 2909 9 02 10093 01, який призначений для погашення заборгованості та процентів. Отже уся заборгованість Позичальника перед Банком щодо сплати кредитних ресурсів та процентів була достроково та повністю погашена 10 вересня 2008 року.

При здійсненні оплати Банк не повідомив Позичальника про те, що за вересень 2008 року необхідно сплатити комісійну винагороду у розмірі 87,5 грн. Таким чином, дійсно Позичальник має перед Банком заборгованість зі сплати комісійної винагороди за вересень 2008 року у розмірі 87,5 грн.

Представник відповідача зазначила, що коли Позичальник у вересні 2008 року вирішив достроково повернути Кредитні ресурси зі сплатою процентів, банк мав право на підставі п. 3.8 Кредитного договору спочатку погасити комісійну винагороду за вересень 2008 року, при цьому перерахувати кошти на рахунок № 2208 4 02 10093 02, куди відповідно до пункту 4.7. кредитного договору повинна перераховуватися комісійна винагорода, про що видати Позичальнику відповідну квитанцію, з зазначенням призначення платежу, а потім погасити проценти та непрострочену заборгованість, перерахувавши кошти на рахунок № 2909 9 02 10093 01 . Однак даним правом Банк не скористався й  грошові кошти у розмірі 1211,95 грн. були перераховані Банком на рахунок № 2909 9 02 10093 01, який призначений для сплати кредитних ресурсів.

Крім того, представник відповідача зазначив, що відповідно до п.3.4 Кредитного договору Банк має право самостійно  перераховувати кошти з рахунку № 2909 9 02 10093 01 на погашення заборгованості за Кредитними ресурсами що обліковується на рахунку № 2202 2203  0 02 10093 01 та на погашення нарахованих процентів які обліковуються на рахунку № 2208 5 02 10093 01 . Однак даний пункт договору не дає Банку право самостійно перераховувати грошові кошти з рахунку №  2909 9 02 10093 01  на рахунок   №  2208 4 02 10093 02 , який призначений для сплати комісійної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України  кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов’язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку.  

Отже коли Позичальник вирішив достроково  виконати свої зобов’язання по поверненню отриманих Кредитних ресурсів та вніс до каси банку суму, яку йому було названо касиром Банку (Кредитором), позивач  відмовився від виконання Боржником зобов’язань в частині  сплати комісійної винагороди.

Щодо нарахування пені за несвоєчасну сплату комісійної винагороди за вересень 2008 року то відповідач вважає, по - перше,  що  умовами договору не передбачено нарахування пені, в зв’язку з простроченням сплати комісійної винагороди.

Пунктом п. 6.1 Кредитного  договору передбачено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Ніде за текстом даного пункту не згадується, що Банк має право нараховувати пеню через прострочення сплати комісійної винагороди.  Отже сторони кредитного договору передбачили сплату пені лише у випадку прострочення повернення Кредитних ресурсів та процентів.

Далі за текстом пункту 6.1 Кредитного договору йдеться, що пеня сплачується у випадку порушення Позичальником строків платежів, передбачених, зокрема, п. 4.7 Кредитного договору, Пункт 4.7. Кредитного договору лише визначає порядок та строки оплати комісійної винагороди й не може бути підставою для нарахування пені.

По-друге, відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом,  пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі  порушення боржником своїх зобов’язань.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність, за наявності її вини (умисли чи необережності), якщо інше не установлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів, щодо належного виконання зобов’язання.

Тобто, для нарахування пені необхідно: 1. наявність порушення боржником своїх зобов’язань та 2. наявність вини (умислу чи необережності).

Як було вказано вище кредитор, відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України, є таким що прострочив, через те, що відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником,  а отже прострочка виконання зобов’язань зі сплати комісійної винагороди за вересень 2008 року сталося  не з вини Боржника (відповідача у справі), а з вини Кредитора (Банку).

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, наданих сторонами. В судовому засіданні досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування та дослідження інших доказів до суду не надійшли.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Між сторонами склались правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України.

Зокрема, відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

 Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 У статті 1048 ЦК України вказано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

 Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.553ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, поручителі відповідають перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Відповідно до ст.554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у том ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, божник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Ніким не заперечується та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України судом вважається доведеним, що:

- 19.05.2006р.  між  позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №263-06-ПК, відповідно до яких позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у розмірі 5000,00грн. (ар.с.12-14).

- з ціллю забезпечення повернення кредиту було укладено договір поруки 263-06-ПК від 19.05.2006р.  (ар.с.15), за яким поручителем виступила ОСОБА_4.

- 10 вересня 2008 року відповідач сплатив банку 1211, 95грн., про що йому видали квитанцію № 331/99 від 10 вересня 2008 року. (ар.с.117). Відповідно до змісту даної відповідачу квитанції сума у розмірі 1211, 95 грн. була перерахована Банком на рахунок № 2909 9 02 10093 01.

- згідно пункту 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов'язується щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі щомісячного ануїтетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 226,00 грн. Останню сплату щомісячного платежу позичальник зобов’язується сплатити не пізніше 18 травня 2009року у розмірі 240, 00 грн.

- відповідно до пункуту 3.7. Кредитного договору Позивчальник має право на дострокове погашення позичкової заборгованості за виданими Кредитними ресурсами.

В межах наданих сторонами та досліджених в судовому засіданні доказів суд також вважає доведеним, що відповідно до змісту даної відповідачу квитанції № 331/99 від 10 вересня 2008 року сума у розмірі 1211, 95 грн. була перерахована Банком на рахунок № 2909 9 02 10093 01, який призначений для погашення заборгованості та процентів – відповідно до умов пункту 3.3. Кредитного договору.

Маючи квитанцію про сплату суми 1211, 95 грн. на рахунок № 2909 9 02 10093 01 відповідач вважав, що не має заборгованості по основаному боргу, адже банком йому не було надано квитанції про те, що зазначена сума 1211, 95 грн. була розподілена і частина її пішла на погашення комісії у сумі 87, 50грн. за вересень 2008року, так як, згідно пункту 4.7. Кредитного договору комісійна винагорода сплачується зовсім на інший рахунок , а саме № 2208 4 02 10093 02 .

 Згідно пояснень представника позивача та звіту по розрахункам станом на 09.09.2008року відповідач мав заборгованість по основному боргу - 1211,95грн, по комісії – 87, 50грн та по пені 83,81грн.  (ар.с.112).

Відповідно до п. 3.4 Кредитного договору Банк має право самостійно  перераховувати кошти з рахунку № 2909 9 02 10093 01 на погашення заборгованості за Кредитними ресурсами що обліковується на рахунку № 2202 2203 0 02 10093 01 та на погашення нарахованих процентів, які обліковуються на рахунку № 2208 5 02 10093 01 . Однак даний пункт договору не дає Банку право самостійно перераховувати грошові кошти з рахунку №  2909 9 02 10093 01  на рахунок   №  2208 4 02 10093 02 , який призначений для сплати комісійної винагороди.

Суд вважає безпідставним посилання представника позивача на те, що Ануїтетний платіж складається з основної суми заборгованості та щомісячної комісійної винагороди, бо згідно п. 3.3 Кредитного договору Позичальник зобов’язується щомісяця, в термін з 1 по 10 число кожного місяця, здійснювати  погашення заборгованості за кредитними ресурсами у складі Ануїтетного платежу, розмір якого становить 226 грн., відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (Додаток № 1). У складі Ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами.

Термін та поняття кредитних ресурсів визначені у пункту 1 кредитного договору, а саме «кредитні ресурси»  -  грошові кошти Банку, що підлягають видачі Позичальнику в розмірі, що не перевищує суму, зазначену в п. 2.1. Кредитного договору.

У пункті 4.3. Кредитного договору зазначено, що позивальник сплачує проценти за користування Кредитними ресурсами щомісяця, в термін з «1» по «10» число кожного місяця, у складі Ануїтетного платежу, розмір якого встановлений п.3.3. цього Договору, згідно Графіку зниження розміру заборгованості (Додатка №1 до цього Договору). Таким чином, відповідно до змісту Кредитного договору 263-06-ПК від 19.05.2006р. до складу ануїтетного платежу входить основна сума боргу та проценти за користування кредитом (відповідно до пункту 4.3. Договору), а не комісійна винагорода, розмір та порядок сплати якої передбачено пунктом 4.7. Кредитного договору.

У жодному пункті договору №263-06-ПК від 19.05.2006р. не зазначено, що до складу Ануїтетного платежу входить комісійна винагорода.

Крім того, в пункті 4.7. Кредитного договору вказується, що комісійна винагорода перераховується на спеціальний рахунок, а саме №  2208 4 02 10093 02 , який призначений для сплати комісійної винагороди.

Таким чином банком, в порушення зазначених пунктів Кредитного договору було самостійно із загальної суми платежу 1211грн.95коп. перераховано суму – 87,50грн. на рахунок 2208 4 02 10093 02 для погашення комісії і відповідачу не було надано ніякого документу про це.

Отже на підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що після сплати 10 вересня 2008 року суми 1211грн.95коп. на рахунок № 2909 9 02 10093 01  відповідач станом на 10 вересня 2008 року мав заборгованість перед банком лише з пені у сумі 83,81грн. та комісійної винагороди у сумі 87, 50грн.

Як пояснював у судовому засіданні представник позивача розрахунок пені зроблено за період з 11.09.2008р по 17.01.2010р. включно.

Виходячи з того, що за вказаний період відповідач мав тільки несплачену комісійну винагороду у сумі 87грн. 50коп., пеня відповідно до умов 6.1. Кредитного договору має нараховуватися на дану суму комісії з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення, а отже за вказаний період з 11.09.2008року по 17.01.2010р. розмір пені складатиме 0, 88 х 494 (кількість днів) = 434, 72грн.

Представником відповідача у судовому засіданні було визнано наявність на момент погашення кредитних ресурсів, а саме станом на 10.09.08р. пені у розмірі 83, 81грн., та комісійної винагороди в сумі 87,50грн. за вересень місяць 2008року, а отже відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК   України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, на підставі вищезазначеного позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме у сумі 606грн. 03коп., яка складається з пені станом на 10.09.2008р – 83, 81грн., комісії за вересень 2008року – 87,50грн. та пені за період з 11.09.2008року по 17.01.2010р. – в сумі 434,72грн.

В решті позовних вимог позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві — пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 10,11,60, 61, 208,209,212-215, 218, 292-294 ЦПК України, ст.ст.526,546,547, 553,554, 1048, 1049,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»  в особі Луганської філії до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по наданому кредиту, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії заборгованість по Кредитному договору №263-06-ПК від 19.05.2006 в сумі 606грн. 03коп. (шістсот шість грн. 03коп)

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Луганської філії судовий збір у сумі 7грн. 28коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 35грн. 68 коп.

У іншій частині позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:

Крім того представник відповідача   зазначив, що заявлена до стягнення сума пені значно перевищує суму самого несплаченого кредиту – 87,50грн., тому суду необхідно застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України виходячи із співмірності вимог позивача із розміром заподіяних збитків і з врахуванням таких істотних обставин справи як дострокове погашення позичальником кредиту до спливу строку договору, тобто до 18.05.2009р.

У будь-якому випадку відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З огляду на зазначені обставини та той факт, що заявлена до стягнення сума пені в розмірі 2757грн.97коп. значно перевищує суму самого боргу по кредиту та не є співмірною із розміром заподіяних збитків і з врахуванням таких істотних обставин справи як дострокове погашення позичальником кредиту та відсотків до спливу строку договору, суд вважає за неможливе у будь-якому випадку стягнення пені у розмірі 2757грн.97коп.