ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

16.01.2007р.                                                            Справа № 19/214

за позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Кременчук

до  Закритого акціонерного товариства "Ізумруд", с. Майбородівка, Кременчуцький район, Полтавська область

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізумруд", м. Кременчук

про  визнання договору недійсним

                                                                      Суддя  Т.М. Безрук

Представники:

від позивача:      ОСОБА_2, дов. № 1181 від 12.07.2006р.

від відповідача:  Шевченко К.П., дов. № 982 від 28.12.2006р.

від третьої особи: не прибули

Розглядається позовна заява про визнання недійсним на підставі ст.47, 48 ЦК УРСР договору купівлі-продажу № 186 від 29.12.2003р., який був укладений між Позивачем та Відповідачем по справі.

Заявою від 16.08.2006р. позивач змінив підстави позову та прохає визнати вказаний договір недійсним на підставі ст.ст.47, 48, 57 ЦК УРСР.

Заявою від 02.10.2006р. позивач змінив підстави позову та прохає визнати спірний договір недійсним на підставі на підставі ст.ст.47, 48, 57 ЦК УРСР, та додатково не відповідність його вимогам ст.225 ЦК УРСР.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що  предметом договору,  є бджолокомплекс,  складовою частиною якого  є  земельні ділянки, на яких він розташований;  договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному оформленню, тоді як спірний договір не був посвідчений нотаріально;  спірний договір не відповідає вимогам закону, а саме ст. 225 ЦК УРСР 1963р., оскільки у позивача було відсутнє право власності на сховища, будинок та земельну ділянку; договір № 186 від 29.12.2003р. був укладений внаслідок обману відповідачем позивача щодо предмету договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 17.08.2006р., доповненнях до відзиву на позовну заяву від 03.10.2006р., від 21.11.2006р. та від 19.12.2006р. проти позову заперечує, посилаючись на те, що земельна ділянка не була предметом спірного договору, а тому нотаріальне посвідчення даного договору не є обов'язковим.

Ухвалою суду від 21.11.2006р. у даній справі було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізумруд ЛТД". Третя особа  у письмових пояснення від 19.12.2006р. проти позову заперечує, посилаючись на їх необґрунтованість.

У справі оголошувалась перерва з 19.12.2006р. до 16.01.2007р. для надання можливості сторонам надати додаткові докази по справі.

Строк вирішення спору у справі був продовжений на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України за письмовим клопотанням сторін.

В судовому засідання 16.01.2007р. за згодою представників сторін була оголошена вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд  в с т а н о в и в :

29.12.2003р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі - продажу № 186, відповідно до якого ЗАТ "Ізумруд" (продавець) зобов”язується передати у власність Приватного підприємця ОСОБА_1 (покупця) бджоло комплекс, який знаходиться в урочищі “Широке” с.Білецківка кременчуцького району,  та складається з: комплексу залізобетонних виробів для будівництва типового двоповерхового одноквартирного житлового будинку та будівництва бджолохранилищ на 300 сімей; підготовленої площі для будівництва; для висаджування медоносних рослин та розміщення вуликів; трансформатор, лінія електропередачі по території; все обладнання, що знаходиться на даній території та вулики на 300 бджолосімей. 

Згідно п.1.1, п.1.2, п.1.3 Договору  позивач зобов”язався сплатити вартість бджоло комплексу в розмірі 90000грн.

29.12.2003р. був складений та підписаний сторонами за даним договором Акт прийому-передачі до договору купівлі - продажу від 29.12.2003р., за яким відповідач передав, а позивач прийняв бджолокомплексу вартістю 90 000 грн.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що  предметом договору,  є бджолокомплекс,  складовою частиною якого  є  земельні ділянки, на яких він розташований;  договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному оформленню, тоді як спірний договір не був посвідчений нотаріально.

Відповідно до ст.47 ЦК УРСР, що діяв на час укладення спірної угоди, нотаріальне посвідчення угод обов”язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної  форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою ст.48 цього Кодексу.

Дійсно ч.1 ст.132 Земельного кодексу України (від 25.10.2001р.  №2768-ІІІ, зі змінами та доповненнями) визначено, що угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Як свідчать умови спірного договору земельна ділянка його предметом не виступає, тому посилання позивача на обов”язкове нотаріальне посвідчення договору з цих підстав є необґрунтованим.

Згідно ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, що була чинна на момент укладення спірного договору) при переході права власності на будівлю  і  споруду  право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.  Тобто, законодавством не встановлювалося право автоматичного переходу права на земельну ділянку з переходом права на споруди.

Таким чином, законодавством чітко передбачено, що за даних умов врегулювання питань щодо права користування земельною ділянкою здійснюється на підставі окремого договору.

Вимоги позивача про визнання договору  № 186 від 29.12.2003р. недійсним на підставі ст.57 ЦК УРСР судом відхиляються з наступного.

Відповідно до ст. 57 ЦК УРСР угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності,  або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди (п.13 роз”яснення президії Вищого господарського суду України від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними”).          Відповідно до ст.4-3, ст.33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду жодних документальних доказів в підтвердження вчинення відповідачем обманних дій при укладенні договору.

Посилання позивача на те, що відповідач ввів його в оману, оскільки при підписанні договору позивач вважав, що до предмету продажу входить земельна ділянка, на якій знаходиться бджолокомплекс, судом відхиляється, так як предмет договору був визначений сторонами, і земельна ділянка до нього не входить.

Крім того, в матеріали справи надано розпорядження голови районної державної адміністрації від 17.11.2004р. №520, в пункті 2 якого позивачеві надано дозвіл на виготовлення технічної документації по оформленню права на земельну ділянку для будівництва бджоло комплексу.

Тобто посилання позивача на те, що договір № 186 від 29.12.2003р. був укладений внаслідок обману відповідачем позивача щодо предмету договору, не підтверджується матеріалами справи.

Доказів укладення позивачем до спірного договору в результаті насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, позивачем суду також не надано.

Посилання позивача на те, що спірний договір не відповідає вимогам закону, а саме ст. 225 ЦК УРСР 1963р., оскільки у позивача було відсутнє право власності на сховища, будинок та земельну ділянку, судом відхиляється з наступного.

Як зазначено вище предметом договору не значиться земельна ділянка, сховище чи будинок, натомість предметом виступають залізобетонні вироби, вулики, обладнання,  та інші рухомі речі.

Посилання позивача на іншу редакцію договору, де відсутня конкретизація предмету продажу не є само по собі підставою для визнання недійсним спірного договору, щодо якого подана позовна заява, оскільки інший договір не є предметом даного спору; крім того, сторони мають право укладати будь-які угоди, що відповідають загальним засадам цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, та  задоволенню не підлягають.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст.49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

СУДДЯ                                                                      Т.М. БЕЗРУК

Рішення підписано: