КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.07.2010                                                                                           № 13/104

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явився,

від відповідача: Білинова А.В.  ( за довіреністю).

від третьої особи: не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 07.04.2010

 у справі № 13/104 ( .....)

 за позовом                               ЗАТ "Страхова компанія "Крона"

 до                                                   Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           ОСОБА_2

 про                                                   стягнення 10197,64 грн. в порядку регресу

ВСТАНОВИВ:

 У лютому  2010 року ЗАТ „Страхова компанія „Крона” (позивач) звернулося  до ТОВ Страхова компанія „Альфа-Гарант”  (відповідач) з позовом до господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача у відшкодування витрат  позивачу  197,64 грн. Судові витрати покласти на відповідача.   

           Рішенням  господарського суду міста Києва від 07.04.2010 по справі № 13/104 позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з відповідача  9715,85 грн. – страхового відшкодування  та судові витрати у розмірі 97,16 грн. витрати по сплаті  державного мита та  224,24 грн. витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

          Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати  рішення  господарського суду міста Києва у справі №13/104 від 07.04.2010 року і прийняти нове рішення, яким  відмовити  позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.  

         В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі відповідач  посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з’ясовано обставини та матеріали справи які мають значення для справи. А саме: при винесенні  рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги  той факт, що  позивачу було завдано майнової шкоди  внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася  через порушення правил  дорожнього руху водієм,   який застрахував  свою цивільно-правову відповідальність  у відповідача  та який  відповідно  до закону  повинен її відшкодувати.     

Представники позивача та третьої особи  в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи   повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

          Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, судова колегія вважає можливим розглянути справу  у відсутності  представників позивача та третьої особи, за наявними у справі доказами.

          Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:   

          Як вбачається з матеріалів справи 21.01.2010 року між  ОСОБА_3  та Закритим акціонерним товариством  „Страхова компанія  „Крона”  було укладено  договір  добровільного  страхування  наземних  транспортних  засобів ДНТ за № 07ДКП, а саме: автомобіля "Кіа Ріо", державний номерний знак НОМЕР_1.

  18.05.2009р. у м. Києві на перехресті вулиці Плеханова та проспекту Возз'єднання відбулось зіткнення автомобіля «Хюндай» державний номерний знак НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_4, з автомобілем «Кіа Ріо» під керуванням ОСОБА_3, внаслідок чого автомобіль  «Кіа Ріо» зазнав механічних    пошкоджень.

  Відповідно до постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 16.06.2009 року, справа №3-2948/09, дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення ОСОБА_5 п. 13.1 Правил дорожнього руху України.  

  Згідно звіту № 1843 від 01.06.09р. проведеного Національним центром незалежних експертиз вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля «Кіа Ріо» складає 10707,64 грн.

Фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Кіа Ріо» складає 10225,82 грн., що підтверджується рахунком № 00000003395 від 25.05.09 виставленого СТО ТОВ «Авто-Мотив».

 Відповідно до  платіжного доручення № 6507840 від 04.06.2009р., ЗАТ "Страхова компанія "Крона”, на виконання умов договору, виплатила вартість ремонту автомобіля «Кіа Ріо» ТОВ «Авто-Мотив» в сумі 10225,82 грн.

Таким чином, сума витрат ЗАТ "Страхова компанія "Крона” по виплаті  страхового відшкодування  складає 10225,82 грн.

Судом встановлено, що цивільна відповідальність власника транспортного засобу «Хюндай» державний номерний знак НОМЕР_3, застрахована відповідачем СК „Альфа-Гарант”, згідно поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/5621990.

У зв»язку з цим, 26.10.2009 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1527, у відповідності до норм ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", проте, зазначена претензія залишилась відповідачем без задоволення.

      Колегія суддів дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача в сумі 9715,82 грн. (10225,82 сума витрат позивача за мінусом  франшизи  - 510,00 грн. ) з наступних підстав.

  Згідно ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

  Відповідно до положень 4.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (прав власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

 Згідно преамбули Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" його положення регулюють відносини у сфері  обов'язкового  страхування  цивільно-правової    відповідальності    власників    наземних транспортних  засобів  (далі   -  обов'язкового  страхування  цивільно-правової  відповідальності) спрямовані на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодження? транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку  потерпілих   внаслідок  дорожньо-транспортної  пригоди,   з   евакуацією  транспортного  засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання його власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

 Згідно ст.35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.

Статтею 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правої відповідальності власників наземних транспортних засобів" виплата страхового відшкодування  здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, в   порушення вимог ст. 37   Закону   України   "Про   обов'язкове   страхування   цивільно-правої відповідальності    власників    наземних    транспортних    засобів"    відповідач    виплату не здійснив.

Згідно з положеннями статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування має до особи,  відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування  має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За таких обставин, колегія суддів  погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідності до вищевказаних норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 9 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке ОСОБА_3 мала до відповідача, як страховика цивільної відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки із-за взаємодії з яким завдано механічні пошкодження транспортному засобу  належному страхувальнику позивача.

  Отже, колегія суддів вважає, що господарським судом міста Києва правомірно були частково задоволені позовні вимоги  в сумі 9715,82 грн.

         За таких обставин, колегія не бере до уваги доводи апелянта стосовно того, що  номер кузова автомобіля  «Кіа Ріо»,який вказаний в страховому акті, не відповідає номеру кузова в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, а тому в дійсності  виплачене страхове відшкодування стосується іншого автомобіля, оскільки  вказані доводи спростовуються  матеріалами справи та дослідженими вищезазначеними обставинами.

        Згідно  ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.

        Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

        Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

       Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

        З огляду  на викладене, колегія суддів  вважає, що оскаржуване рішення суду  є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив  обставини  справи, застосував  норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим не вбачає підстав для  скасування  або зміни  рішення, тому  залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу  - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2010р. у справі №13/104 залишити без змін.

      2. Апеляційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю  Страхова компанія  „Альфа – Гарант”  -  без задоволення.

     3.Матеріали справи №13/104 повернути до господарського суду міста Києва.          

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді