Справа № 1-20

                                                                                                                                                                2010 рік

                                                                   В И Р О К

                                                        І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

    19 квітня 2010 р

    Черняхівський  районний суд Житомирської області

    в складі: головуючого - судді  Васильчука С.Ф.

                             при секретарі             Воробей Т.В.

                             з участю прокурора  Жука О.В.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Черняхові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки смт. Черняхова, українки, громадянки України, освіта середня, непрацюючої, розлученої, мешкаючої в АДРЕСА_1, раніше не судимої,

за ст. 164 ч.1 КК України,-

                                                                    В С Т А Н О В И В :

     Згідно рішення Черняхівського райсуду від 15.12.05р. ОСОБА_1 зобов’язана сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, щомісячно, в твердій грошовій сумі по 130 грн., починаючи з 17.11.2005 р. до повноліття дитини – ІНФОРМАЦІЯ_4

    Починаючи з листопада 2005 р. по теперішній час ОСОБА_1 злісно ухилилася від сплати аліментів, надання будь-якої матеріальної допомоги, вихованням дитини не займалася, на попередження державного виконавця про кримінальну відповідальність за ст. 164 КК України за злісне ухилення від сплати аліментів не реагувала.

    У зв’язку з злісним ухиленням від сплати аліментів ОСОБА_1 допустила заборгованість по них з листопада 2005 р. на 01.05.2009 р. в сумі 5 тис. 386 грн. 33 коп..

    Допитана в судовому засіданні підсудна свою вину в інкримінуємому їй діянні визнала повністю та суду показала, що дійсно, згідно рішення Черняхівського райсуду від 2005 р., вона зобов’язана сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , щомісячно, в твердій грошовій сумі по 130 грн..

    Вона роботу шукала, однак працевлаштуватися не змогла. Ніякої іншої допомоги дитині не надавала, а тому і допустила заборгованість.

    Просила суд суворо не карати, запевняючи в тому, що працевлаштується і погасить заборгованість.

    Беручи до уваги, що підсудна свою вину визнала повністю, розуміє обвинувачення та обсяг оскарження вироку, суд постановив обрати спрощений порядок судового слідства, обмежившись допитом підсудної, оголошенням письмових доказів.

    Крім повного визнання вини підсудною, її вина у вчиненому повністю підтверджується слідуючими доказами, дослідженими судом:

    - заявою ОСОБА_2, у якої на утриманні  знаходиться дитина, якою підтверджено, що підсудна тривалий час без поважних причин не працює та не надає будь-якої допомоги на утримання доньки ОСОБА_3 (а.с.4);

    - поданням державного виконавця та розрахунком до нього, з яких вбачається, що підсудна з 17.11.05 р. по даний час злісно ухиляється від сплати аліментів, чим допустила заборгованість по аліментах в сумі 5386,33 грн. (а.с.6-8);

    - офіційними застереженнями під розпис ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів – ст. 164 КК України (а.с.9-10);

    - рішенням Черняхівського райсуду та виконавчим листом, згідно з якими з ОСОБА_1 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі по 130 грн., щомісячно, на утримання доньки ОСОБА_3, починаючи з 17.11.2005 р. (а.с.17, 26);

    - повідомленнями Черняхівського районного центру зайнятості та податкової інспекції, згідно з якими ОСОБА_1 на обліку, як особа, яка шукає роботу, не перебуває та пенсії не отримує (а.с.27-29).

    Оцінюючи у сукупності всі зібрані та досліджені судом докази, суд приходить до переконання про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України – злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання  дитини – аліментів – доведеною повністю.

    Обираючи міру покарання підсудній, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, особу підсудної, обставини, обтяжуючі та пом’якшуючі покарання.

    Підсудною вчинено злочин невеликої тяжкості – ст. 12 КК України.

    За місцем проживання підсудна характеризується посередньо (а.с.23).

    Суд визнає обставиною, пом’якшуючою покарання, щире каяття та сприяння розкриттю злочину – ст. 66 КК України.

    Обставин, обтяжуючих покарання судом не встановлено.

    Однак, суд бере до уваги те, що підсудна раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, а тому знаходить за доцільне при обранні покарання  та шляху його відбування застосувати вимоги ст.ст. 75, 76 КК України.

    Суд обирає підсудній покарання в межах санкції ст. 164  ч.1 КК України у вигляді обмеження волі.

    Судові витрати, цивільний позов, речові докази по справі відсутні.

    На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

                                                              З А С У Д И В:

    ОСОБА_1    визнати винною  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.1 КК України та обрати їй  за цим законом покарання у вигляді двох років обмеження волі.

    Згідно ст. ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши  їй іспитовий  термін тривалістю в один рік та під час іспитового строку покласти на неї слідуючі обов’язки:

    - повідомляти орган кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, та з’являтися періодично до даного органу для реєстрації.

    До вступу вироку в законну силу обрати засудженій запобіжний захід – підписку про невиїзд.

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський райсуд протягом 15 днів після його проголошення,  а засудженим у той же термін з дня вручення його копії.

    Суддя: (підпис) С.Ф. Васильчук

    Копія: вірно

             Суддя