Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22   - 7196 / 10                    Головуючий у 1 інстанції: Полєва С. Ф.

                                                                             Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«03» листопада 2010 року     м. Запоріжжя.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:     Пільщик Л.В.

суддів:     Краснокутської О.М.

Сапун О.А.

при секретарі:     Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду  Запорізької області від 18 червня 2010 року по справі за  позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства – Страхової компанії «Оранта Січ» про стягнення страхової виплати, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14.03.2008 року між відповідачем та його батьком ОСОБА_4 був укладений договір про обов’язкове страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті № 000246, відповідно до якого компанія «Оранта Січ» застрахувала його батька на суму п’ятдесят одну тисячу гривень на випадок смерті останнього.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року стався страховий випадок, а саме: дорожньо-транспортна пригода в результаті якої ОСОБА_4 помер на місці, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, довідкою про причину смерті від 16.10.2008 р.  та свідоцтвом про смерть від 21.10.2008 р.

В травні 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про сплату страхового відшкодування, але відповідач відмовив йому  у виплаті посилаючись на те, що під час ДТП його батько  не виконував  функції підприємницької діяльності..

      Зазначає, що його батько працював таксистом, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та під час ДТП доставляв замовника з м. Сімферополя до м. Мелітополя, згідно до договору від 13.10.2008 р.

Вважає, що відповідач безпідставно відмовляє  йому у виплаті страхового відшкодування, оскільки ДТП сталося з вини третьої особи, що підтверджується постановою про порушення кримінальної справи від ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а це є  страховим випадком. Також зазначав, що в тексті договору про обов’язкове страхування від нещасних випадків не зазначена необхідність виконувати підприємницькі функції.

Посилаючись на вказані обставини та норми матеріального права, просив суд стягнути зі страхової компанії «Оранта Січ» його користь страхову суму в розмірі 51 000 грн. згідно договору про  обов’язкове страхування водіїв від нещасних випадків на транспорті від 14.03.2008 року № 000246.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.06.2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 в апеляційній скарзі вказує, що  судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, просить скасувати рішення  суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

       Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3, страхової компанії,перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції і обставин справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню.

    Висновок суду про  відмову у позові  ОСОБА_3 до страхової компанії  через відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування у зв’язку зі смертю ОСОБА_4, яка настала внаслідок ДТП, є правильним і таким , що узгоджується зі встановленими обставинами справи і з  нормами матеріального права.

    Відповідно до встановлених правовідносин суд обґрунтовано керувався  Законами України   "Про автомобільний транспорт", „Про ліцензування”, „Про страхування”, ст.ст.980,991 ЦК України, Положенням про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996р. № 959

  Згідно  із  ст. 7  Закону України  "Про  страхування"   особисте страхування  від  нещасних  випадків на транспорті    є видом  обов'язкового  страхування.   

    Порядок здійснення обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті визначається Положенням про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996р. № 959

  Як встановлено судом,14 березня 2008 року   між страховою компанією  «Оранта Січ» та  ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового особистого страхування водіїв  від нещасних випадків на транспорті № 000246 відповідно до Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на  транспорті, затвердженого Постановою КМ України № 959 від 14.08.1996 року  .

 Згідно з  ч. ч. 1. 3 ст. 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Відповідно до ст.9  зазначеного Закону та ст. 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"  вид господарської діяльності з надання послуг  по перевезенню пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування   підлягає ліцензуванню.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 14.03.2010 року  був зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності  на здійснення перевезення на таксі .Однак  у територіальному управлінні Головавтотрансінспекції у Запорізькій області ліцензію на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів не отримував(а.с.32). 16.07.2008 року  в Єдиний держаний  реєстр внесено рішення  фізичної особи про припинення підприємницької діяльності .Із довідки Мелітопольської ОДПІ  вбачається , що ОСОБА_4   звітність  до податкової інспекції не надавав і інформація про здійснення підприємницької діяльності відсутня (а.с.45).

За таких обставин   суд цілком обґрунтовано дійшов висновку про відсутність  права  у позивача на отримання страхового відшкодування  за договором страхування № 000246  у зв’язку з загибеллю ОСОБА_5 у ДТП , оскільки   предметом договору страхування № 000246  є ризик завдання шкоди   ОСОБА_5 саме  при здійсненні ним діяльності з надання  послуги перевезення під час обслуговування  поїздки пасажирів  , а не будь-якого іншого випадку.  

Доводи апеляційної скарги  про доведеність факту  здійснення перевезення пасажира  з посиланням на договір, укладений  між ОСОБА_5 та ТОВ „Іва” висновки суду не ставлять під сумнів.  

Імперативними приписами частини 3 статті 3    Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності"    встановлено, що ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягає обмеженню.

Статтею 59  ЦПК України пред’являються вимоги щодо допустимості доказів. Єдиним  і допустимим доказам, який може підтверджувати правомірність надання послуг з перевезення пасажирів, встановлених законодавством ,є ліценція  

 Рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213,214 ЦПК України.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Керуючись  ст.ст. 307,308 ЦПК України,  колегія суддів, -

                                                                  У Х В А Л И Л А:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_3  відхилити.  

 Рішення Мелітопольського міськрайонного суду  Запорізької області від 18 червня 2010 року  залишити без змін.  

           Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів

                 Головуючий:

                 Судді: