Справа № 2-2203/2007р. РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

10 квітня 2007 року                                       Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді -                    Костюкевича O.K.

при секретарі -                                Олексюк Т.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1., відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

встановив:

15.02.2007 року ОСОБА_1. звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що між нею та відповідачем спільне подружнє життя не склалося. Відповідач зустрічається з іншою жінкою, не бере участі у веденні домашнього господарства, не займається вихованням дітей. Спільне господарство не ведеться. Шлюб існує формально.

Просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем ОСОБА_2.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1. позов підтримала з підстав визначених в позовній заяві. Просила суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позов визнав. Проти його задоволення не заперечував.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони уклали шлюб 02.11.1991 року, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопільської міської ради Тернопільської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис № 1718 (а.с.5).

Від даного шлюбу народились неповнолітні діти - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, про що свідчать відповідні свідоцтва від 05.02.1993 року (а.с.6), 16.10.2000 року (а.с.7).

В судовому засіданні з пояснень сторін встановлено, що сторони як подружжя не проживають з 2004 року. Спільного господарства не ведуть. Шлюб існує формально. Примиритися не бажають. При таких обставинах подальше спільне проживання і збереження сім'ї ОСОБА_2 неможливе, а тому суд вважає за правильне шлюб між ними розірвати.

При визначенні коштів, що підлягають стягненню з кожної із сторін при видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, суд виходить із матеріального становища кожного з подружжя та враховуючи, що на утриманні позивача залишаються неповнолітні діти, а тому витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 130, 213-215 ЦПК України ст. ст. 104, 105, ПО, 112 Сімейного кодексу України, суд,-

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб між громадянкою ОСОБА_1, 1973 року народження, уродженкою м. Тернопіль Волинської області та громадянином ОСОБА_2, 1969 року народження, уродженцем с Луків, Рожищенського району Волинської області, зареєстрований 02 листопада 1991 року відділом реєстрації актів громадянського стану Тернопілської міської ради Тернопільської області, актовий запис № 1718 - розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути в бюджет держави з громадянина ОСОБА_2 17 грн. (сімнадцять гривень) державного мита.

Громадянку ОСОБА_1 від сплати державного мита звільнити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.